12 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/7407/23 пров. № А/857/8589/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Подлісна І.М.), ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м.Тернополі 06 березня 2024 року, повне судове рішення складено 08 березня 2024 року, у справі № 500/7407/23 за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарська комісія при Військовій частині НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною,
13.11.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військово-лікарська комісія при Військовій частині НОМЕР_1 , просив: визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2023 року, викладене у формі Довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2023 року, якою встановлено придатність до військової служби ОСОБА_1 в частині визначення придатності до військової служби; зобов'язати військово-лікарську комісію Військової частини НОМЕР_1 провести новий медичний огляд ОСОБА_1 , сформулювавши висновок, з врахуванням усіх травм та ушкоджень ОСОБА_1 .
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час проходження ВЛК не було в повному обсязі досліджено стану здоров'я позивача, не зазначено усі травми, які ним отримані під час несення служби, чим фактично порушено порядок проведення ВЛК та порушено його права. Суд першої інстанції вказав, що BЛК безпідставно не розглянуто та не надано оцінку щодо всіх травм отриманих позивачем під час несення служби, що дає підстави для висновку про невідповідність оскаржуваних рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта влади повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню в частині встановлення придатності до несення військової служби. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, медичний огляд Позивача проведено з дотриманням вимог Графи 1 та Графи 6 Розділу II Положення 402, при проведенні медичного огляду амбулаторно, всі медичні документи, необхідні для проведення військово-лікарської експертизи, були надані позивачем особисто та після проведення ВЛК повернуті йому. Скаржник вказує, що твердження позивача та суду щодо не встановлення в довідці ВЛК №1182 причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), є безпідставними. Скаржник зазначає, що під час медичного огляду позивача проведено детальний аналіз наданої їм документації, в тому числі виписки з медичної картки стаціонарного хворого від 17.03.2023 № 1733 та довідки про обставини травми від 28.03.2023 № 836/5857. Скаржник вказує, що під час військово-лікарської експертизи позивача було проведено його медичний огляд, дослідженні всі медичні документі, здійснено повний аналіз та враховані всі медичні показники щодо стану його здоров'я.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 призваний (мобілізований) у Збройні Сили України 23 жовтня 2022 року на підставі Указу Президента України №65/22 від 24.02.2022 військовослужбовцем за мобілізацією та проходив службу у в/ч НОМЕР_1 .
Під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії Російсько Федерації про України, знаходячись в районі бойових дій поблизу н.п. Білогорівка Луганської області 02 березня 2023 року близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_1 отримав травми: «Мінно-вибухова травму, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротровма», що підтверджується даними у Довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва ) №836/5857 від 29 березня 2023 року.
Відповідно до Корінця первинної медичної картки, 03.03.2023 близько 01 год. 55 хв. ОСОБА_1 надано медичну допомогу. Поранення внаслідок «Вогневого враженню ДІАГНОЗ : МВТ (мінно-вибухова травма), ЗЧМТ (закрита черепно мозгова травма; СГМ (струс головного мозку), Акубаротравма.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1733 крім вибухової травми, ще Цефалгічний синдром та Порушення адаптації.
Внаслідок вибухової травми ОСОБА_1 отримав пошкодження правої верхньої кінцівки (руки), що призвело до порушення її функціонування у повному обсязі. Дані обставини підтверджуються також інформацією у «Карточці фізіотерапевтичного кабінету, де визначено праву частину тіла з діагнозом «Невропатія».
Внаслідок отриманих травм, ОСОБА_1 проходив лікування у декількох медичних закладах: - в період з 04.03.2023 по 17.03.2023 у КПП БМР ХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування»; - продовжив лікування згідно з рекомендацій у медичній частині в період з 31.03.2023 по 06.04.2023 в Краматорській міській лікарні №3 (виписка №1564); - в період з 06.04.2023 по 17.04.2023 в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова «ДОР» (виписка №Є5973); - в період з 17.04.2023 по 29.04.2023 «КЗ «Дніпропетровський обласні госпіталь ветеранів війни» (виписка №1411).
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №Є5973, ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування з діагнозом «Невропатія ліктьового та променевого нерву праворуч. Диссомнія».
Згідно з Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1411 виданої КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни», ОСОБА_1 перебував лікуванні у стаціонарі неврологічного відділення.
ОСОБА_1 проходив медичний огляд ВЛК (В/Ч НОМЕР_1 ) 09 травня 2023 року, відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402).
Відповідно до довідки ВЛК військової частини В/Ч НОМЕР_1 від 09 травня 2023 року № 1182 ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Наслідки вибухової травми (02.03.2023) акубаротравми у вигляді суб'єктивно вушного шуму. Дане захворювання (травма/поранення), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Та викривлення носової перетинки без порушення носового дихання. Кіста правої гайморової пазухи. Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби».
На підставі графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ «Б» визнано: «ПРИДАТНИМ ДО СЛУЖБИ У ВИСОКОМОБІЛЬНИХ ДЕСАНТНИХ ВІЙСЬКАХ».
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями встановлено Положенням №402, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до пункту 1.1 розділу І якого військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Одним з основних завдань військово-лікарської експертизи є визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням.
Відповідно до пункту 2.1 розділу І Положенням №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.4.5 Розділу І Положення №402 передбачено, що ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
Згідно з пунктом 1.1 Розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Пунктом 1.2 Розділу II Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ).
Відповідно до пункту 21.1 Розділу II Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК (пункт 21.2 Розділу II Положення №402).
Пункт 21.25 Розділу II Положення №402 передбачено перелік документів, які надаються для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім'ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП.
Штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті)), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК.
Відповідно до підпункту «д» пункту 21.5 Розділу 2 Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) приймаються з формулюванням "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК. пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні
Згідно з підпунктом «е» пункту 21.5 Розділу 2 Положення №402 постанова ВЛК приймається у формулюванні «Захворювання. НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби.
Пункт 6.9 Глави 6 Розділу II Положення №402 передбачає, що при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.
Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби (пункт 6.10 Глави 6 Розділу II Положення №402).
Пункт 6.12 Глави 6 Розділу II Положення №402 передбачає, що у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров'я не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_2 позивача направлено на медичний огляд ВЛК.
Позаштатною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 проведена військово-лікарська експертиза військовослужбовця ОСОБА_1 , амбулаторно.
На підставі пункту 2.1 Глави 2 Розділу I, пункт 22.3, пункту 6.9 Глави 6 та пункту 22.7 Глави 22 Розділу II Положення №402, постанова позаштатної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2023 позивача, була оформлена Довідкою №1182 від 09.05.2023.
Однак, як це правильно встановив суд першої інстанції, у вказаній Довідці військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 позивачу не встановлено причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) у формулюванні «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби», не встановлено загалом жодних причинних зв'язків частини травм отриманих під час служби і виконання завдань і обов'язків.
При цьому, жодним чином не зазначено усі травми за переліком, отримані позивачем під час несення служби, що ставить під сумнів твердження скаржника про те, що під час проходження ВЛК в повному обсязі досліджено стан здоров'я позивача та дотримано порядок проведення ВЛК та порушено його права.
При цьому суд першої інстанції підставно звернув увагу на правові висновки Верховного Суду у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009 про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служб: посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до l норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточне рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичнідокументи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, за наведеного нормативно-правового регулювання, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що BЛК безпідставно не розглянуто та не надано оцінку щодо всіх травм отриманих позивачем під час несення служби, з оскаржуваної довідки ВЛК не вбачається здійснення відповідачем повного та всебічного аналізу і врахування всіх медичних показників щодо стану здоров'я позивача.
Суд апеляційної інстанції вважає, що визначення ступеня придатності позивача до військової служби відбулось за неналежного вивчення та оцінки його стану здоров'я і наслідків лікування після отриманих травм на момент огляду. Таким чином, спірне рішення ВЛК прийнято протиправно, за неповно встановлених обставин, необґрунтовано, з порушенням вимог законодавства щодо проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця, тому таке рішення підлягає скасуванню, а позивач повинен пройти новий медичний огляд.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного від 06 березня 2024 року у справі №500/7407/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко