12 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/8996/23 пров. № А/857/10860/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 460/8996/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання дій визнання протиправним наказу, зобов'язання змінити наказ (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Махаринцем Д.Є. в м. Рівне 07 березня 2024 року, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи), -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - відповідач, ГУНП), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП по особовому складу від 15.02.2023 № 31 о/с про звільнення позивача 15.02.2023 зі служби в поліції в частині: 1. відсутності конкретної дати звільнення, 2. дати звільнення;
- зобов'язати відповідача змінити наказ начальника ГУНП по особовому складу від 15.02.2023 № 31 о/с про звільнення позивача 15.02.2023 зі служби в поліції, зазначавши правову підставу звільнення з передбачених частиною першою статті 77 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) та змінивши дату звільнення із 15.02.2023 на перший день після закінчення періоду непрацездатності
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який, покликаючись на те, що рішення є незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в оскаржуваному наказі відсутня підстава звільнення, а також, що в період з 14.02.2023 тривалий час перебував на лікарняному. Вважає своє звільнення у період тимчасової непрацездатності протиправним, оскільки мав бути звільненим в перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності. Суд першої інстанції не врахував його доводів.
Відповідач подав апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги.
Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядалася апеляційним судом в порядку письмового провадження.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 17 травня 1995 по 06 листопада 2015 року, та з 07 листопада 2015 року по 15 лютого 2023 року - у Національній поліції України, зокрема, за останнім місцем роботи - у секторі поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 1 Дубенського районного відділу поліції ГУНП (з обслуговування території колишнього Демидівського району Рівненської області) у званні підполковника поліції та на посаді заступника начальника сектору.
Листом від 16.01.2023 № 265/116/04/12-2023 повідомлено позивача, що у зв'язку із досягненням позивачем 15.02.2023 граничного віку перебування на службі в поліції, визначеного пунктом 1 частини другої статті 76 Закону № 580-VІІІ (особи, які мають спеціальні звання середнього і вищого складу поліції, залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі до досягнення ними такого віку: до підполковників поліції включно - 55 років), з дати досягнення граничного віку позивач має бути звільнений зі служби в поліції за пунктом 3 (за віком) частини 1 статті 77 Закону.
Позивачем подано рапорт, в якому він просить продовжити термін перебування на службі в поліції понад граничний вік до 02.02.2024.
14.02.2023 начальником Дубенського РВП ГУНП винесено подання, в якому порушено клопотання про продовження позивачу терміну перебування на службі в поліції понад граничний вік відповідно до пункту 4 статті 76 Закону № 580-VIII до 02.02.2024.
Наказом ГУНП від 15.02.223 № 31 о/с по особовому складу відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII позивача звільнено зі служби в поліції 15.02.2023.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що в період з 14.02.2023 по 23.02.2023, із 24.02.2023 по 28.02.2023, із 01.03.2023 по 10.03.2023, із 10.03.2023 по 20.03.2023, із 20.03.2023 по 30.03.2023, 31.03.2023 по 09.04.2023, із 10.04.2023 по 12.04.2023, 13.04.2023 по 21.04.2023, з 22.04.2023 по 25.04.2023 (дата може коригуватися лікарем) позивач перебував на лікарняному.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про звільнення був виданий в межах дискреційних повноважень відповідача та ненадання позивачем відповідачу доказів перебування на лікарняному.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду попередньої інстанції з огляду на наступне.
Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно частини першої статті 48 Закону № 580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Наявність у відповідача повноважень щодо винесення спірного наказу не є предметом спору у справі та не заперечується учасниками справи.
Частинами 3-5 Закону № 580-VIII визначено, що Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Звільнення з військової служби врегульовано статтею 77 Закону № 580-VIII.
Згідно частини першої-третьої даної правової норми поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:
1) у зв'язку із закінченням строку контракту;
2) за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;
3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;
4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
5) через службову невідповідність;
6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
7) за власним бажанням;
8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);
9) у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;
9-1) у зв'язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб;
10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави;
12) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Оскільки порядок звільнення поліцейських зі служби в поліції за віком в період тимчасової непрацездатності не врегульовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом № 580-VIII, до спірних правовідносин можливо застосувати положення статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності.
Будь-яких обмежень щодо субсидіарного застосування даної правової норми до спірних правовідносин (при звільненні за віком) Закон № 580-VIII не містить.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував на лікарняному в день звільнення його зі служби в поліції.
Відтак звільнення його в період тимчасової непрацездатності є незаконним.
Покликання суду першої інстанції на те, що позивач не повідомив безпосереднє керівництво про перебування на лікарняному безпідставні, оскільки як вбачається з наявних у справі медичних висновків про тимчасову непрацездатність позивача вони внесені до електронної бази системи охорони здоров'я.
Згідно Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 328 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03. 2021 № 323) (далі - Порядок № 328) листок непрацездатності - сформований (виданий) програмними засобами Реєстру на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) - електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров'я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 328).
Таким чином, роботодавець (в даному випадку відповідач) мав доступ до електронної системи здоров'я в частині перебування на лікарняному його працівника зобов'язаний був внести корективи в наказ про звільнення позивача, виходячи із цієї обставини.
До того ж, покладення на позивача, що перебуває на лікарняному, негативних наслідків у зв'язку з несвоєчасним встановленням працівниками кадрового органу обставин, що перешкоджають звільненню позивача, не відповідає принципу належного урядування, який є складовою частиною верховенства права.
Пунктом 1 частини третьої статті 2 КАС України визначено, що верховенство права є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відтак підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача змінити в спірному наказі дату звільнення позивача на перший день після закінчення періоду непрацездатності.
Аналогічну позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема в постановах від 23 січня 2020 року у справі № 820/3647/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 та інших.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи позовні вимоги про внесення змін в наказ про звільнення позивача щодо зазначення правової підстави звільнення, суд першої інстанції ухилився у дослідження факту наявності у позивача права на залишення на службі в поліції поліцейських понад граничний вік перебування на такій службі.
В той же час дана обставина не була предметом спору у справі.
Апеляційний суд, дослідивши наявну в матеріалах справи копію наказу про звільнення позивача, висновує, що в ньому (наказі) є відповідні покликання на пункт 3 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII та зазначено, що позивач звільняється за віком.
Отже, підстави для внесення змін в спірний наказ щодо підстави звільнення позивача відсутні.
Згідно частин та третьої першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В матеріалах справи наявні підтвердження понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви (1073,6 грн.) та апеляційної скарги (1610,4 грн.), всього - 2684 грн..
Враховуючи, що апеляційним судом задоволено частину позовних вимог - щодо зміни дати звільнення, а іншу - щодо зміни підстав звільнення залишено без задоволення, з на користь позивача підлягають стягненню 1342 грн. пропорційно частині задоволених вимог.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зазначеним вимогам оскаржене судове рішення не відповідає.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи, правильно встановивши обставини справи, допустився хибного застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року слід скасувати та винести нове рішення.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 460/8996/23 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним наказ відповідача, Головного управління Національної поліції в Рівненській області по особовому складу від 15.02.2023 року № 31 о/с про звільнення позивача, ОСОБА_1 зі служби в поліції в частині дати звільнення.
Зобов'язати відповідача, Головне управління Національної поліції в Рівненській області змінити наказ начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 15.02.2023 року № 31 о/с про звільнення позивача, ОСОБА_1 , змінивши дату звільнення з 15.02.2023 року на перший день після закінчення періоду непрацездатності.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь позивача, ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар