12 вересня 2024 року Справа № 300/429/24 пров. № А/857/14643/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові питання про ухвалення додаткового судового рішення в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елма Трейдинг» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою Львівської митниці (далі - Митниця) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року (далі - Рішення суду) та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року (далі - Додаткове рішення).
За результатами апеляційного перегляду цих судових рішень, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року апеляційну скаргу Митниці задоволено частково. Рішення суду, в частині розподілу судових витрат змінено, викладено абзац третій резолютивної частини цього Рішення суду, у такій редакції:
«Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Митниці (ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елма Трейдинг» (далі - ТОВ; ЄДРПОУ: 43971154) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 15902,56 грн.».
В решті Рішення суду залишено без змін.
Додаткове рішення залишено без змін.
20.08.2024 ТОВ подало до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення (далі - Заява), в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 грн, витрати з переїзду з м.Дніпра до м.Львова (через м.Київ) в розмірі 2912 грн та витрати з наймання житла (готелю) в розмірі 2475 грн.
Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу в якому просив у задоволенні Заяви відмовити.
За змістом частин першої, п'ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої та частини третьої статті 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Позивач-заявник подав клопотання про розгляд вказаної Заяви за відсутності його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, думку представника відповідача, перевіривши, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції, вважає за необхідне частково задовольнити вимоги Заяви.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом частин третьої-четвертої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частиною третьою статті 134 КАС для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічних висновків також дійшла Велика Палата в додатковій постанові від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19.
Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21.
Також, у постанові від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС та ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Так, Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Своєю чергою, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 27 квітня 2023 року у справі №280/4115/20.53.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Вказані висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, що викладена у постанові від 13.08.2024 у справі 640/27619/21.
Звертаючись до суду із вимогою про відшкодування судових витрат, позивач подав наступні документи:
Акт приймання-передачі №4 від 05.08.2024 до договору про надання правової допомоги від 08.01.2024 (далі - Договір), за яким адвокат Афонін О.В. та ТОВ в особі директора Очередько М.І. склали цей акт про те, що перелічені нижче послуги за Договором надані адвокатом у повному обсязі, а саме - підготовка відзиву на апеляційну скаргу та направлення через підсистему «Електронний суд» - 5000 грн;
Рахунок на оплату цієї послуги від 05.08.2024 №4/МВ;
Банківська виписка за 05.08.2024;
Акт приймання-передачі №5 від 20.08.2024 до Договору до якого входить відрядження до м.Львова для участі 15.08.2024 в судовому засіданні у справі №300/429/24 в суді апеляційної інстанції (включає придбання залізничних квитків та оплату проживання у готелі Royal Grand Hotel (м.Київ) - 20387,08 грн.
Рахунок на оплату цих послуг від 20.08.2024 №5/МВ;
Залізничні квитки з м.Дніпра до м.Києва, з м.Києва до м.Львова і в зворотному напрямку;
Рахунок за проживання в готелі від 16.08.2024 №358848;
Квитанція про оплату проживання на суму 2475 грн;
Банківська виписка від 20.08.2024.
Відповідно до частини першої статті 135 КАС витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Розмір витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 826/13271/16.
Положеннями частини третьої статті 135 КАС встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», додатком до якої встановлено (компенсація в адміністративних справах), що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження (далі - Постанова №590).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Надання адвокатом послуги з направлення відзиву на апеляційну скаргу через «Електронний суд» у справі не є юридичною/правничою допомогою.
Апеляційний суд також вважає завищеною вартість послуг з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, оскільки відзив у значній мірі дублює текст позовної заяви, а тому його підготовка не потребувала значного часу.
Враховуючи зазначене вище, апеляційний суд вважає, що клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково у розмірі 1500 грн.
В аспекті заявлених витрат на проїзд та проживання, апеляційний суд визнає, що позивач надав належні докази як понесення таких витрат, так і їх фактичної сплати.
Разом з цим, відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами, організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі - Постанова №98) затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1.
За змістом додатку № 1 до Постанови № 98 сума добових витрат на відрядження в межах України становить 300 грн, а гранична сума витрат на оренду житлового приміщення за добу не більш, як 900 грн.
Водночас, наведені представником позивача витрати з переїзду з м. Дніпра до м. Львова та витрат з наймання житла (готелю) в розмірі 5387,08 грн не узгоджуються з допустимою сумою в розмірі 1500 грн, внаслідок чого підлягають зменшенню до 1500 грн.
Враховуючи наведені вище правові норми, зважаючи на заперечення відповідача щодо розміру понесених судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу за результатами судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції та розміру витрат пов'язаних із прибуттям до суду у розмірі 3000 грн є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 308, 311, 321, 325, 328 КАС,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Елма Трейдинг» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елма Трейдинг» (ЄДРПОУ: 43971154) судові витрати на професійну правничу допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду у сумі 3000 (три тисячі) гривень.
В задоволені решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич
Повне судове рішення складено 12 вересня 2024 року.