13 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1484/23 пров. № А/857/3502/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №460/1484/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Поліщук О. В.,
дата ухвалення рішення - 10 січня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 10 січня 2024 року
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №262140007982 від 07 липня 2022 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 01 вересня 1981 року по 03 серпня 1988 року та призначити пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №262140007982 від 07 липня 2022 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 01 липня 2022 року, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи в колгоспі «Степний» з 01 вересня 1981 року по 03 серпня 1988 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, покликаючись на те, що на підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, а також у зв'язку із порушенням вимог пунктів 2.1, 2.22 Порядку № 22-1. Крім того, звертає увагу на те, що оскаржуване рішення № 262140007982 від 07 липня 2022 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком за екстериторіальним принципом прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, а тому підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити певні дії відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що записами у трудовій книжці підтверджується її трудовий стаж з 01 вересня 1981 року по 03 серпня 1988 року. Вказує, що нею було надано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка підтверджує її місце проживання, а тому відсутність сторінки паспорта зі штампом про реєстрацію не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01 липня 2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення їй пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (визначеного для розгляду документів за принципом випадковості) № 262140007982 від 07 липня 2022 року відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 29 років. Повідомлено, що загальний страховий стаж позивача становить 19 років 9 місяців 18 днів, оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі «Степний» з 01 вересня 1981 року по 03 серпня 1988 року згідно із записами трудової книжки колгоспника Серії НОМЕР_1 від 23.12.1986. Зазначено, що заявницею не надана довідка про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму (тобто довідка, в якій зазначається з якого часу колгоспник перебував членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино-днів та підстава видачі довідки). Також для призначення пенсії за віком заявницею надана сканована копія оригіналу паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 03.11.1999 у вигляді книжечки (зразка 1994), в якій просканована сторінка з проставленим штампом про зняття з реєстрації місця проживання 16 лютого 2022 року, штамп про реєстрацію відсутній. Будь-яких інших документів, що підтверджують місце проживання (реєстрації) заявницею не надано. Відтак відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу 29 років та у зв'язку з порушенням вимог пункту 2.1, 2.22 Порядку № 22-1 .
Не погоджуючись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні пенсії віком, позивач звернулася у суд з адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача періоди її роботи в колгоспі «Степний» з 01 вересня 1981 року по 03 серпня 1988 року, оскільки записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 про період роботи позивача з 01 вересня 1981 року по 03 серпня 1988 року є достатніми для зарахування спірного періоду до загального страхового стажу, крім того, зважаючи на факт подання позивачем Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві довідки органу соціального захисту населення про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи від 06 червня 2022 року №3001-5001715676 про фактичне місце її проживання та реєстрації, доводи відповідача щодо не надання паспорта громадянина із штампом про реєстрацію місця проживання суд розцінює як надмірний формалізм до поданих ОСОБА_1 документів, а тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню та, з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 01 липня 2022 року, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи в колгоспі «Степний» з 01 вересня 1981 року по 03 серпня 1988 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Щодо позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію за віком, то суд першої інстанції відмовив у задоволенні такої, оскільки повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів; суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії, а тому у спірних правовідносинах суд не вправі зобов'язати відповідача призначити пенсію, оскільки пенсійним органом у оскаржуваному позивачем рішенні не вирішено питання щодо врахування спірних періодів роботи позивача до загального стажу для призначення пенсії за віком.
Колегія суддів зазначає, що відповідач оскаржує рішення в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено.
Ст.1 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст.56 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110 (надалі - Інструкція №58) встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3. Інструкції № 58).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4 Інструкції № 58).
За змістом п.2.14 Інструкція №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки “Відомості про роботу» пишеться: “прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у “Класифікаторі професій».
Відповідно до пункту 2.15 Інструкції №58, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Згідно з п.4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Матеріалами справи, зокрема, трудовою книжкою ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 стверджується, що позивач, зокрема, в період з 01 вересня 1981 року (запис № 1, наказ № 9 від 01 вересня 1981 року) по 03 серпня 1988 року (запис № 5 від 03 серпня 1988 року (підстава - особові рахунки) працювала у колгоспі «Степний». Записи трудової книжки містять розділ «трудова учать в громадському господарстві», в якому заповнені колонки: номер запису; рік, за який даються відомості; прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі; виконаний річний мінімум трудової участі; причина невиконання річного мінімуму трудової участі; на підставі чого внесений запис (документ, його дата і номер); підписи осіб, що засвідчують записи (голова колгоспу, головний (старший) бухгалтер колгоспу) і печатка колгоспу.
Зі змісту вказаних записів, позивач у період з 1981 по 1985, 1988 роки виконувала понад мінімум прийнятого колгоспом днів трудової участі, зокрема: в 1981 році - 100 днів (при мінімумі 100 днів); в 1982 році - 271 день (при мінімумі 200 днів); в 1983 році - 319 днів (при мінімумі 200 днів); в 1984 році - 223 дні (при мінімумі 200 днів); в 1985 році - 192 дні (при мінімумі 200 днів, із відміткою народилась дитина та в стаж зараховується відпустка по догляду за дитиною до півторарічного віку); 1986-1987 роки - догляд за дитиною; 1988 - 189 днів (при мінімумі 189 днів). Усі записи трудової книжки скріплені печаткою колгоспу та підписом його головного бухгалтера. Підстава внесення - особові рахунки.
Зазначений аналіз записів трудової книжки чітко підтверджує вироблені позивачем мінімуми трудової участі в громадському господарстві.
Колегія суддів звертає увагу, що вищевказані записи у трудовій книжці відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, такі містять підписи та печатки (а.с.39-40).
Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (визначеного для розгляду документів за принципом випадковості) № 262140007982 від 07 липня 2022 року відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 29 років. Повідомлено, що загальний страховий стаж позивача становить 19 років 9 місяців 18 днів, оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі «Степний» з 01 вересня 1981 року по 03 серпня 1988 року згідно із записами трудової книжки колгоспника Серії НОМЕР_1 від 23.12.1986. Зазначено, що заявницею не надана довідка про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму (тобто довідка, в якій зазначається з якого часу колгоспник перебував членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино-днів та підстава видачі довідки). Також для призначення пенсії за віком заявницею надана сканована копія оригіналу паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 03.11.1999 у вигляді книжечки (зразка 1994), в якій просканована сторінка в проставленим штампом про зняття з реєстрації місця проживання 16 лютого 2022 року, штамп про реєстрацію відсутній. Будь-яких інших документів, що підтверджують місце проживання (реєстрації) заявницею не надано. Відтак відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу 29 років та у зв'язку з порушенням вимог пункту 2.1, 2.22 Порядку № 22-1 .
При цьому, колегія суддів зазначає, що орган пенсійного фонду має усі правові підстави для того, щоб самостійно витребовувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, проведення перевірки, зустрічної перевірки для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Разом з тим, у спірних правовідносинах пенсійним органом не подано жодного доказу щодо вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів у трудовій книжці.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що записи в трудовій книжці колгоспника серія НОМЕР_1 про період роботи позивача з 01 вересня 1981 року по 03 серпня 1988 року є достатніми для зарахування спірного періоду до загального страхового стажу.
Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 01 липня 2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, із заявою про призначення пенсії, надавши, зокрема, паспорт громадянина України Серія НОМЕР_3 , виданого Новотроїцьким РВ УМВС України в Херсонській області 03.11.1999, в якому зазначено про зняття з реєстрації місця проживання 16 лютого 2022 року та довідку органу соціального захисту населення про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи від 06 червня 2022 року № 3001-5001715676 про те, що фактичне місце проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , а зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_2 .
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача періоди його роботи в колгоспі «Степний» з 01 вересня 1981 року по 03 серпня 1988 року, оскільки записи в трудовій книжці колгоспника позивача серія НОМЕР_1 про період роботи позивача з 01 вересня 1981 року по 03 серпня 1988 року є достатніми для зарахування спірного періоду до загального страхового стажу, крім того, зважаючи на факт подання позивачем Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві довідки органу соціального захисту населення про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи від 06 червня 2022 року № 3001-5001715676 про фактичне місце її проживання та реєстрації, доводи відповідача щодо не надання паспорта громадянина із штампом про реєстрацію місця проживання суд розцінює як надмірний формалізм до поданих ОСОБА_1 документів, а тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.
Доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №460/1484/23 в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.
Щодо доводів апелянта про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не приймало оскаржуване рішення, тому підстави для зобов'язання вчинення дій останнім відсутні, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Як вбачається з матеріалів справи, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Таким чином, дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви про зарахування стажу роботи має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а тому судом першої інстанції помилково зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати позивачу до страхового стажу спірні періоди роботи, а відтак рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22, від 24 травня 2024 року у справі №460/17257/23.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними та обґрунтованими з наведених вище мотивів.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції щодо зобов'язання апелянта зарахувати позивачу до страхового стажу спірні періоди роботи та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії дійшов помилки у визначенні пенсійного органу, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду в цій частині підлягає зміні; в решті суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно і повно встановив обставини справи, тому відповідно до ст.316 КАС України рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.242, 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №460/1484/23 змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини судового рішення у такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 01 липня 2022 року, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи в колгоспі «Степний» з 01 вересня 1981 року по 03 серпня 1988 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні».
У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №460/1484/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 13 вересня 2024 року.