Справа № 320/12182/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
13 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зарахувати позивачу періоди роботи у Стахановському коксохімічному заводі з 15.04.1991 року по 20.04.1997 року до пільгового стажу за Списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 04 січня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним.
Відповідачами подано відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Оскаржуване позивачем рішення від 12.01.2023 року № 262540005608 є таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначає, що він має 6 років пільгового стажу по Списку №1, а тому має право вийти на пенсію у 54 роки (зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.01.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві, через веб-портал електронних послуг, із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої було долучено пакет документів, а саме: паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, довідку ВПО, трудову книжку, рішення суду про встановлення факту проходження військової служби позивачем.
Відповідно до пп.2 п.4.2 Порядку №22-1 заява на призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тобто, після реєстрації звернення (заяви) ОСОБА_1 в головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії, було розглянуто головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням відділу призначення пенсії управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії від 12.01.2023 №262540005608 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж та заявник не досяг віку, передбаченого ст. 26 Закону.
Вказаним рішенням було зазначено, що пенсійний вік становить 60 років, вік заявника 54 роки 10 місяців 8 днів. Необхідний стаж становить 30 років, страховий стаж позивача становить 23 роки 9 місяців 10 днів.
Додатковим коментарем зазначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Крім того, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо заявник працював на підприємствах, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської області, для підтвердження пільгового стажу до 01.01.2004, то йому необхідно звернутися до комісії з питань підтвердження стажу роботи, що діють при головних управліннях пенсійного фонду.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходи з того, що позивач станом на час звернення до відповідача з заявою 04.01.2023 досяг віку 54 роки 10 місяців 8 днів, тобто не досяг пенсійного віку 55 років, а отже рішення про відмову в призначенні пенсії від 12.01.2023 № 262540005608 є законним та такими, що не підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV (в редакції на час звернення позивача до відповідача) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (додається).
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1994 року №773 внесені зміни і доповнення до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком пільгових умовах»:
а) затверджені: Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
б) визнані такими, що втратили чинність: постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 та постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1994 року №773.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Отже, зазначеним Порядком передбачено у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки). При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 10.10.2019 у справі №234/4585/17, від 19.06.2020 у справі № 359/2076/17.
Суд першої інстанції вірно вказав, що матеріалами справи підтверджується трудова діяльність позивача у періоди з 15.04.1991 по 20.04.1997 на посаді вогнетривника по ремонту коксових печей та гарячих робіт, майстром зміни та майстром по анкеражу коксової виробничої дільниці об'єднаного коксохімічного цеху.
Трудова книжка позивача № НОМЕР_1 не є дублікатом, всі записи про прийняття та звільнення ОСОБА_1 з роботи є послідовними, вчинені за підписом відповідних посадових осіб та скріплені печаткою організації , виправлень трудова книжка не містить.
Жодних зауважень щодо зазначених записів у трудовій книжці позивача пенсійним органом не пред'являлось.
Водночас, трудова діяльність позивача у періоди з 15.04.1991 по 20.04.1997 на посаді вогнетривника по ремонту коксових печей та гарячих робіт, майстром зміни та майстром по анкеражу коксової виробничої дільниці об'єднаного коксохімічного цеху за результатами атестації робочих місць, по умовам труда підтверджує право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1.
Також, пільговий стаж позивача по Списку № 1 на посаді вогнетривника по ремонту коксових печей об'єднаного коксохімічного цеху та майстра зміни коксової виробничої дільниці об'єднаного коксохімічного цеху передбачена п. 1040100а-15416, 10401006-23187 Розділу IV «Коксове, пекококсове, термоантрацитове та коксохімічне виробництва» Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 та п. 1040100а-15416, 10401006-23187 Розділу IV «Коксове, пекококсове, термоантрацитове та коксохімічне виробництва» Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 11 березня 1994 року №10.
Таким чином, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутні підстави вважати зазначені записи в трудовій книжці позивача недостатніми для встановлення обставин призначення на посаду, періоду роботи на призначеній посаді, саму посаду, професію, характер роботи та інші відомості, які надають можливість встановити чи спростувати належність особи до певного Списку.
При цьому, витребування Пенсійним фондом від заявника пенсіонера додаткових документів, згідно з положенням Порядку № 637, а саме: уточнюючих довідок, в яких має бути зазначено періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування спискiв або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані зазначені довідки, можливо лише у тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу (п. 20 Порядку № 637).
Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за №1451/11731, затверджено «Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Порядок №383), з метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку № 383 згідно з пунктом другим Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п) (далі - Список №1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п) (далі - Список № 2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Цей Порядок регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників ( 36-2003-п ) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Згідно з пунктом 4 Порядку №383 проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (442-92-п) (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Підпунктом 4.1 п. 4 Порядку №383 визначено, що зазначена постанова (442-92-п) набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Відповідно до пп. 4.2 п. 4 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, пере проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємств про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4,2 цього Порядку.
Проте, жодні причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови в зарахуванні відповідного стажу позивачеві, оскільки особа, яка працює на посаді, віднесеній до списку №1 або списку №2, робоче місце якої підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення такої атестації.
Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №340/244/16-а.
Відповідно до пункт 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств. організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсій, а також необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно п.4.2 Порядку № 22-1, при прийомі документів для оформлення пенсій працівник повинен: зареєструвати заяву, перевірити зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Як наслідок, обов'язок перевіряти надані документи покладається на відповідача, тому його не здатність провести таку перевірку не може впливати на реалізацію права особи, щодо отримання гідної пенсії.
З досліджених матеріалів, наданих позивачем до позовної заяви та з копії матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що спірні періоди шахтарської діяльності позивача підтверджені записами в трудовій книжці, наданими до пенсійного органу документами.
Натомість відповідач по справі не надав належних та достатніх доказів в обґрунтування правомірності своїх дії під час прийняття оскаржуваного рішення щодо обрахування пільгового стажу позивача та не зарахування всіх спірних періодів роботи по Списку № 1 із застосування кратного розміру.
Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині порушеного права на призначення належної пенсії на пільгових умовах за Списком №1 із врахуванням спірних періодів трудової діяльності, а наведені ним доводи не спростовані відповідачем належними та достатніми доказами.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції до спірних правовідносин помилково застосував нормативно правові акти в частині, що регулює право осіб на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV), у той час коли позивач працював на роботах, які дають право на пільгову пенсію за списком №1, що не заперечувалось відповідачем.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Таким чином, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії по Списку №1, позивачу виповнилося 54 роки (у лютому 2022 року), страховий стаж роботи позивача становить 23 роки 9 місяців 10 днів, з них 6 років 6 днів на роботах з особливо важкими роботами умовами праці, що відносяться до Списку №1.
Враховуючи приписи чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач має 6 років пільгового стажу по Списку №1, а тому має право вийти на пенсію у 54 роки (зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що в трудовій книжці та наданих документах до Пенсійного фонду підтверджено періоди роботи, що надають право на зарахування до пільгового стажу періоди трудової діяльності позивача для належного призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 - періоди роботи у Стахановському коксохімічному заводі з 15.04.1991 по 20.04.1997, відповідно рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, задля забезпечення належного та ефективного захисту встановленого порушеного права позивача на належне призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання зарахувати позивачу спірні періоди до стажу у пільговому обчисленні за Списком №1.
Зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його відновлення, а також беручи до уваги, що позивач набув права на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки на момент звернення до пенсійного органу для призначення пенсії позивач досяг відповідного пенсійного віку та мав необхідний загальний стаж роботи та пільговий стаж, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 04 січня 2023 року.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи у Стахановському коксохімічному заводі з 15.04.1991 по 20.04.1997 до пільгового стажу за Списком № 1 згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 04 січня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13.09.2024.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова