Справа № 580/7949/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кульчицький С.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
12 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Карпушової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду, через свого представника Дуду Ю.М. , із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якому просила:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невірного розрахунку розміру підвищення грошового забезпечення та суми індексації-різниці, в місяці підвищення посадових окладів, березень 2018 року;
- встановити, що розмір підвищення грошового забезпечення ОСОБА_1 , у березні 2018 року, склав 393,76 грн;
- встановити, що розмір індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 , у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 склав 4069,39 грн;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 до 07.04.2021;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , за період з 01.03.2018 до 07.04.2021, в сумі 151 516,95 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року повернуто позивачу позовну заяву.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачка, через свого представника Дуду Ю.М. , подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Так, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 .
Приймаючи рішення про повернення позивачу позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява, подана від імені ОСОБА_1 , підписана представником Дудою Ю.М., на підтвердження повноважень якої надано нотаріально посвідчену довіреність (зареєстровано в реєстрі №2796), проте Дуда Ю.М. не є адвокатом, даний спір, з урахуванням наданих доказів та їх характеру, не відносяться до малозначних спорів, а тому позовна заява не містить підпису уповноваженої особи.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно пп. 19 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, яким передбачено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Відповідно ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 57 КАС України передбачено, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Згідно ч. 2 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України).
За наведеним у пункті 20 частини 1 статті 4 КАС України визначенням адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з 01.01.2019 представництво фізичних та юридичних осіб в судах першої інстанції здійснюється адвокатами.
Водночас, винятком із цього правила є окремі категорії справ, зокрема справи, які, у розумінні КАС України, є справами незначної складності (малозначними справами).
Матеріали справи свідчать, що в даному випадку, спір стосується проходження ОСОБА_1 військової служби, що у розумінні п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України є публічною службою.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 є службовою особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище, а ці обставини судом першої інстанції не перевірялися.
Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, ця справа може бути віднесена до категорії справ незначної складності, представництво в яких можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші визначені особи, які мають адміністративну процесуальну дієздатність.
З огляду на вище зазначені правові положення та вказані обставини справи, позовна заява ОСОБА_1 підписана уповноваженою особою - представником Дудою Ю.М. , на підставі нотаріально посвідченої довіреності (зареєстровано в реєстрі №2796), яка має право підпису позовної заяви позивачки, оскільки указана категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження.
При цьому, як вже було зазначено вище, судом першої інстанції не зазначено ознак, за якими вказана справа не може бути віднесена до справ незначної складності, через що представником у ній має бути виключно адвокат.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не врахував зазначених особливостей представництва у малозначних справах, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.06.2022 у справі № 160/12710/20.
Судовою колегією враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Із змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, дають підстави для висновку, що передчасно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи наведені норми права, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності визначених п.3 ч.4 ст.169 КАС України підстав для повернення позовної заяви, відповідно доводи апелянта про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права є обґрунтованими, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
У зв'язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст.ст. 169, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року про повернення позовної заяви - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.В. Карпушова
Повний текст виготовлено 12.09.2024 року