П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 вересня 2024 р. м.ОдесаСправа № 420/18389/24
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,
суддів: Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі №420/18389/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 06.09.2024р., подав апеляційну скаргу.
Ознайомившись із даною апеляційною скаргою, колегія суддів звертає увагу на наступне.
У вказаному випадку, судовою колегією установлено, що заявником було подано до суду 1-ї інстанції клопотання про залучення його до участі у справі №420/18389/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 є стягувачем у виконавчому провадженні ВП №72903761. За результатами розгляду, суд 1-ї інстанції постановив ухвалу про відмову у задоволенні відповідного клопотання.
Апелянт, як уже зазначалося вище, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на таку ухвалу.
Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ця засада (принцип) судочинства закріплена й у ч.3 ст.2 і ст.13 КАС України.
Загальні правила апеляційного оскарження ухвал в адміністративному судочинстві закріплено у ч.ч.2 та 3 ст.293 КАС України, відповідно до яких учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст.294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Так, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 5) відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз'яснення або відмови у роз'ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до ст.382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
Таким чином, процесуальним законом закріплено два окремі юридичних механізми оскарження ухвал суду першої інстанції: окремо від рішення суду щодо ухвал, перелік яких визначено у ст.294 КАС України та шляхом включення заперечень до апеляційної скарги на рішення щодо ухвал, які не визначені у ст.294 КАС України.
Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що ст.293 КАС України містить застереження щодо неможливості (не допущення) оскарження ухвал окремо від рішення суду, які відсутні у переліку, передбаченому ст.294 КАС України.
Водночас, оскаржувана апелянтом у цій справі ухвала суду першої інстанції про відмову у залучення заявника у справі в якості третьої особи не міститься у переліку, визначеному у ст.294 КАС України, що вказує на оскарження апелянтом ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку не у спосіб, визначений процесуальним законом.
Більше того, ч.5 ст.49 КАС передбачається, що ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо можливості або неможливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, яка не передбачена ст.294 КАС України, зокрема ухвали про відмову в задоволенні клопотання про залучення особи у справі в якості третьої особи, колегія суддів вважає за необхідне звернутися до змістовного тлумачення норми ст.294 КАС України у співвідношенні з положеннями Конституції України та загальними засадами адміністративного судочинства.
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016р. №1401-VIII викладено в новій редакції ст.129 Конституції України, якою визначаються основні засади судочинства.
На відміну від попередньої редакції, якою однією із засад судочинства визначалося саме «забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом», Конституція України в чинній редакції однією з основних засад судочинства визначає «забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення».
Необхідність та мета таких змін розкривається в Пояснювальній записці до проекту вказаного Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яка розміщена на офіційному порталі Верховної Ради України.
У розділі 3.8 Удосконалення засад здійснення судочинства зазначено, що «…однією з основних засад судочинства передбачено «забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення».
Запропонована нова редакція положення щодо забезпечення права на апеляційний перегляд та касаційне оскарження мінімізує наявні у чинній редакції п.8 ч.3 ст.129 Конституції України ризики розширеного тлумачення на рівні закону винятків із цього правила, що у наслідку спричиняє до обмеження конституційного права особи на оскарження судового рішення.
Нова редакція цього положення дасть змогу гарантувати особі право на перегляд справи судом принаймні один раз - в апеляційному порядку. При цьому йдеться не про надання можливості оскаржувати будь-яке судове рішення, а лише про перегляд справи загалом - тобто справи, стосовно якої суд ухвалив рішення по суті спору або стосовно іншого (що не має характеру юридичного спору) питання, яке віднесене законом до компетенції суду.
Отже, рішення, яким завершується розгляд справи, може стати предметом перегляду в суді вищого рівня в апеляційному порядку і подання апеляційної скарги щодо такого рішення не може бути заборонено законом. Водночас законом можуть бути встановлені обмеження чи навіть заборони щодо оскарження в апеляційному порядку окремих процедурних судових рішень».
Мета законодавця щодо обмеження можливості оскарження в апеляційному порядку окремих процедурних судових рішень знайшла своє продовження в Законі України «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII.
Так, у Пояснювальній записці до проекту згаданого Закону зазначено, що завданням цього законопроекту є, зокрема, удосконалення системи апеляційного перегляду справ та перегляду справ за нововиявленими обставинами (розділ 2), Законопроектом запроваджуються розумні процесуальні фільтри для оскарження ухвал суду в апеляційному порядку, касаційного оскарження судових рішень, направлення справи на новий розгляд, закріплюються присічні строки для звернення з апеляційною або касаційною скаргою, заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (розділ 3.7).
При цьому, запроваджені Законом №1401-VIII зміни основних засад судочинства знайшли своє відображення у ст.2 КАС України, відповідно до п.6 ч.3 якої передбачено, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Таким чином, законодавцем послідовно унормовано засади адміністративного судочинства, які спрямовані на обмеження можливості оскарження окремих процедурних судових рішень (ухвал) суду першої інстанції та забезпечення беззастережного права на апеляційний перегляд справи.
Відсутність ухвали про відмову у залученні особи до участі у справі в якості третьої особи у переліку, визначеному у ст.294 КАС України, не є обмеженням права заявника на доступ до суду.
Отже, на переконання колегія суддів, відсутність у ст.294 КАС України прямої вказівки на можливість апеляційного оскарження ухвали про залучення особи у справі в якості третьої особи, у цьому випадку, означає саме як неможливість апеляційного оскарження такої ухвали.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2023р. у справі №640/17098/23.
За п.1 ч.1 ст.299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу було подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
З огляду на наведене, керуючись КАС України, правові підстави для відкриття апеляційного провадження відмовити, відсутні, у зв'язку з чим скарга підлягає поверненню апелянтові.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, апеляційний суд,
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Осіпов Ю.В.
Судді Коваль М.П.
Скрипченко В.О.