10 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/910/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 (суддя першої інстанції Ільков В.В.) в адміністративній справі №160/910/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати такі податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області:
№00141224050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов'язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 5616 грн. 08 коп.,
№00014132050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов'язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 9603 грн. 64 коп.,
№000016124120462 від 20.02.2023 р. за 2021 р. на суму податкового зобов'язання у розмірі 1335,04 грн.,
№000016224120462 від 20.02.2023 р. за 2021 р. на суму податкового зобов'язання у розмірі 2282,96 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, 28.08.2023 позивач ОСОБА_1 отримала (в одному конверті) податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0014945-1305-0436 від 17.08.2023 р. та рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0014945-1305-0436 від 18.08.2023 р. про опис майна у податкову заставу, згідно яких вона повідомлялась про наявність у неї станом на 16 серпня 2023 року податкового боргу у сумі 18 837,72 грн. та про опис майна у податкову заставу. Також, до вказаних документів було додано розрахунок суми податкового боргу до податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0014945-1305-0436 від 17.08.2023 р., в якому зазначено податковий борг у сумі 18 837,72 грн. “за податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особ., які є власн. об'єктів житлов нерух». Сума вищевказаного податкового боргу складається з суми чотирьох податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області (надалі “ППР»): 1) ППР №000141224050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов'язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 5616 грн. 08 коп. 2) ППР №000141324050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов'язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 9603 грн. 64 коп. 3) ППР №000016124120462 від 20.02.2023 р. за частину 2021 р. на суму податкового зобов'язання у розмірі 1335,04 грн. 4) ППР №000016224120462 від 20.02.2023 р. за частину 2021 р. на суму податкового зобов'язання у розмірі 2282,96 гривень. Позивач вказує, що з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями вона не погоджується, так як вважає, що вони ґрунтуються на неправильних розрахунках її податкового зобов'язання, проведених відповідачем за період з 2018-2021 рр. та були надіслані їй з порушенням встановлених строків та порядку, передбачених ст. 42 та п.п.226.7.2 п. 226.7 ст.266 ПК.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм права. Апелянт вказує, що судом не надано належної оцінки тій обставині, що Законом України від 28 грудня 2015 року №909-УІ1І «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, виключено абзац шостий п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, отже органи місцевого самоврядування не мають права збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена п.п. 266.4.1 п.266.4 ст.266 ПКУ. При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилається на підпункт 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, проте вказана норма не наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями змінювати розмір зменшення бази оподаткування, встановлене підпунктом 266.4.1, пункту 266.4 статті 266.. Тому підлягає застосування зменшення бази оподаткування 60 кв.м. для квартир, а не 85 кв.м. відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 23.05.2018 року №4/32 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста». Суд не надав належної оцінки тій обставині, що відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПКУ пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів, а не залежно від розміру нерухомості. Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 також не встановлено нульових ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується Додатком 1 до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27. Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення дійшов помилкового та необґрунтованого висновку, що 85 квадратних метрів належної позивачеві на праві приватної власності квартири оподатковується за нульовою ставкою, а перевищення вказаного показника у розмірі 0,9 квадратних метрів оподатковується податком за ставкою 1,5% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року.
У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за даними ІКС “Податковий блок» та на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна встановлено, що платник є власником:
квартири загальною площею 51,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1, право власності з 05.01.2011;
квартири загальною площею 88,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності 1/1, право власності 14.12.2012 -26.07.2021.
Згідно пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПКУ. платнику сформовані відповідні податкові повідомлення - рішення форми “Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2018-2020 роки, а саме:
№000141224050462 від 12.07.2021 на загальну суму 5 616,08 грн.;
№000141324050462 від 12.07.2021 на загальну суму 9 603,64 гривень.
Ці податкові повідомлення-рішення направлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника, зазначеної в ІКС “Податковий блок». Дане поштове відправлення отримано платником 30.11.2021 року, що також підтверджуєтеся матеріалами справи.
Згідно положень пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПКУ, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, граничний термін сплати за період 2018-2020 роки - 29.01.2022 року.
Ці ППР було оскаржено платником ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в адміністративному порядку.
Згідно рішення про результати розгляду скарги №7346/К/99-00-06-01-04-09 від 26.09.2022 року (вх. №2765/8 від 26.09.2022), керуючись главою 4 ПКУ, ДПС України залишила без змін вищезазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, а скаргу фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.
У подальшому, керуючись положеннями пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України платнику сформовані відповідні податкові повідомлення - рішення форми “Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2021 року, а саме:
№000016124120462 від 20.02.2023 на суму 1 335,04 грн.;
№000016224120462 від 20.02.2023 на суму 2 282,96 грн.
Дані податкові повідомлення-рішення направлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника. Зазначене поштове відправлення повернуто за зворотною адресою з відміткою Укрпошти “повертається за закінченням терміну зберігання» - 25.04.2023 року.
Позивач, не погодившись зі спірними ППР звернулась до суду із цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий Кодекс України (ст.1 ПК України).
Пунктом 10.1 статті 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статте 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Положення підпункту 266.2.1, підпункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.4.2. п. 266.4. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.7.3. п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
З аналізу викладеного вбачається, що обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, здійснюється виходячи з загальної площі об'єкта нерухомості та відповідної ставки податку, шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.
Колегією суддів встановлено, що Дніпровською міською радою у спірний період були встановлені на території м. Дніпра пільги з податку на нерухомість, а саме рішенням №4/32 від 23.05.2018 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.06.2018 року), Приміткою 2 якого встановлено, що житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв. м, оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою.
Якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв. м, то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.
Таким чином, з червня 2018 року по січень 2022 року міська рада своїми рішеннями встановила нульову ставку Податку на нерухомість на площу до 85 кв.м тепер вже загальної площі квартир на території м. Дніпра, які знаходяться у власності одного платника податку.
Колегія суддів зазначає, що вищезазначене рішення Дніпровської міської ради не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим для врахування контролюючим органом при нарахування податків.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що відповідач мав розрахувати позивачу суму податку на нерухомість у спірний період (2018-2021 р.р.) щодо нерухомого майна, зокрема квартири загальною площею 51,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1, право власності з 05.01.2011 року та квартири загальною площею 88,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності 1/1, право власності 14.12.2012 -26.07.2021 р.р., з урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м.Дніпра, встановлених рішеннями Дніпровської міської ради, а саме: №12/27 від 06.12.2017 р. “Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2018року); №4/32 від 23.05.2018 р. “Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 “Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.06.2018 року); №6/49 від 23.10.2019 р. “Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 “Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.11.2019 року); №10/7 від 26.05.2021 р. “Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 “Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2022 року).
Як свідчать наявні в матеріалах справи розрахунків спірних податкових повідомлень-рішень, відповідачем при нарахуванні податкових зобов'язань за квартири не застосовувалась податкова пільга у розмірі 85 кв.м., а при розрахунку податкових зобов'язань на належну позивачу квартиру враховувалась податкова пільга у розмірі 60 кв.м.
Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення за податковий період 2018 - 2021 року прийняті посадовими особами контролюючого органу без урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м. Дніпра, встановлених рішенням Дніпровської міської ради №4/32 від 23.05.2018 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста».
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення за податковий період 2018 - 2021 року прийняті посадовими особами контролюючого органу без урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м. Дніпра, встановлених рішеннями Дніпровської міської ради, а саме: №12/27 від 06.12.2017 р. “Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2018року); №4/32 від 23.05.2018 р. “Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 “Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.06.2018 року); №6/49 від 23.10.2019 р. “Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 “Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.11.2019 року); №10/7 від 26.05.2021 р. “Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 “Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2022 року).
Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо здійснення відповідачем нарахування податкових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями з порушенням приписів законодавства та як наслідок необхідності їх скасування.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 в адміністративній справі №160/910/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 вересня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова