10 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 340/9509/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 ( суддя Кармазина Т.М.) в адміністративній справі №340/9509/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, викладену у формі листа від 12.09.2023 року № П-62/05/28-23, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10.08.2023 року;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані 14 днів щорічної відпустки за 2022 рік з визначенням грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 року № 100, у редакції чинній на час звільнення позивача з Національної поліції, та з урахуванням індексації, виплативши, після проведення перерахунку, недоплачений розмір;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 98 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 роки, з урахуванням до розміру грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок такої компенсації, індексації;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за жовтень та грудень 2020 року, за період з січня по грудень включно 2021 року та з січня по травень включно 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни";
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової винагороди за лютий та березень 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" збільшеної до 100 000 грн у розрахунку на місяць, та виплатити недоплачений розмір допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 добові за час перебування у відрядженні згідно Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 672 від 02.08.2017 року в розмірах установлених Кабінетом Міністрів України за наступні періоди: з 09.11.2015 по 09.12.2015, з 16.01.2016 по 04.03.2016, з 10.04.2016 по 17.05.2016, з 16.07.2016 по 15.09.2016, з 26.11.2016 по 27.01.2017, з 27.03.2017 по 29.05.2017, з 29.07.2017 по 29.09.2017, з 22.11.2017 по 29.11.2017, з 01.08.2018 по 30.09.2018, з 07.08.2019 по 07.10.2019, з 18.05.2020 по 18.07.2020, з 03.12.2020 по 04.03.2021, з 14.07.2021 по 14.09.2021, з 14.01.2022 по 17.05.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області безпідставно не нарахувало та не виплатило у день звільнення зі служби в поліції грошової компенсації за невикористані дні щорічної чергової оплачуваної відпустки, додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій та додаткової доплати до грошового забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, грошової винагороди за лютий та березень 2022 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, а також добові за час перебування у відрядженні згідно Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 672 від 02.08.2017.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день звільнення зі служби в поліції грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 та 2022 роки служби в поліції, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 та 2022 роки служби в поліції, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення. та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУНП в Кіровоградській області від 23.06.2023 №266 о/с був звільнений зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) (а.с.19).
Цим же наказом зобов'язано виплатити позивачу грошову компенсацію за 14 днів невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік. Станом на день звільнення: Стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років становить 08 років 08 місяців 02 дні; у пільговому обчислені - 05 років 00 місяців 20 днів. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк насіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 2666 гривень 88 копійок (а.с.19).
Згідно із пунктом 2.2 розділу 6 Положення "Про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області" премія в місяці звільнення позивачу не виплачувалася.
Позивач є учасником бойових дій про що свідчить посвідчення серія НОМЕР_1 від 20.10.2015 (а.с.49).
05 липня 2023 року адвокат від імені позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію щодо використання основної та додаткових відпусток, виплаченої суми компенсації при звільненні, розміру грошового забезпечення за два повні останні календарні місяці, індексації, нарахування доплат відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, від 28.02.2022 № 168 (а.с.27).
У відповідь на адвокатський запит, відповідачем надано лист від 13.07.2023 року (а.с.28-30), у якому повідомлено, що за час проходження служби в ГУНП в Кіровоградській області позивач використав щорічну основну оплачувану та додаткову оплачувану відпустку за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 на підтвердження чого зазначив реквізити наказів. Згідно наказу про звільнення позивачу виплачена компенсація за 14 днів невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік. Додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік особам, які мають статус учасника бойових дій використана позивачем за 2020 рік (наказ ГУНП в Кіровоградській області від 26.10.2020 № 340 о/с). Разом з цим даний вид відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2021 роки позивач не використовував. Додатково відповідач повідомив, що відсутні правові підстави для компенсації даної відпустки при звільненні. Крім того, вказав, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено доплату відповідно до Постанови КМУ від 29.04.2020 №375 за березень 2020 - листопад 2020, додаткова винагорода передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 виплачена з березня по червень 2022 року. (а.с.28-30).
03 жовтня 2023 року адвокат від імені позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, яким просив надати інформацію щодо відряджень позивача до Донецької та Луганської областей та інформацію щодо відповідних виплат, а також інформацію про винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах (а.с.35).
У відповідь на адвокатський запит, відповідачем надано лист від 09.10.2023 стосовно термінів розгляду та лист від 31.10.2023 стосовно відряджень і виплати винагороди позивачу за участь в АТО (ООС) у відповідних розмірах (а.с.36, 37-38).
Крім того, позивач звертався до відповідача із заявою від 10.08.2023 в якій просив нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за усі невикористані щорічні та додаткові відпустки за весь період служби в ГУНП в Кіровоградській області; компенсації за усі невикористані щорічні оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по день звільнення зі служби; нарахувати та виплатити додаткову доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 з березня 2020 року і по день звільнення зі служби в поліції; нарахувати та виплатити додаткову доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за лютий 2022 року і по день звільнення зі служби в поліції (а.с.21).
Відповідачем листом від 12.09.2023 було проінформовано позивача, що за час проходження служби в ГУНП в Кіровоградській області він щорічну основну оплачувану та додаткову оплачувану відпустку за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 використав в повному обсязі (накази ГУНП в Кіровоградській області від 24.05.2016 № 122 о/с, від 02.06.2017 № 127 о/с, від 13.06.2017 № 142 о/с, від 23.06.2017 № 163 о/с, від 01.03.2018 № 85 о/с, від 01.10.2019 № 366 о/с, від 15.07.2020 № 233 о/с, від 24.03.2021 № 118 о/с, від 23.06.2022 №266 о/с). Відпустка відповідно до статті 16-2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" невикористана за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2021 роки. За 2020 рік додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати учаснику бойових дій позивачем використана (наказ ГУНП в Кіровоградській області від 26.10.2020 №340 о/с). Додатково роз'яснений порядок виплати додаткових виплат та поінформовано, що додаткова доплата є тимчасовим додатковим видом грошового забезпечення, тобто не носить постійний або обов'язковий характер та встановлювалася поліцейським, які виконують функції визначені вказаними вище нормативно-правовими актами (перелік функцій має виключний характер). Зазначено, що на виконання вимог пункту 5 ПКМУ № 375 фінансування видатків на виплату додаткової доплати поліцейським за виконання завдань та функцій визначених ГЖУМ № 375 здійснювалося у 2020 році - КПКВ 1007060 "Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, та її наслідками"; у 2021 році - КПКВ 1007070 "Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками". Фінансування проводилося в 2020 році та для виплат за січень та частину лютого 2021 року, кошти використані в повному обсязі. В подальшому кошти на виплату додаткової доплати, за службу в умовах визначених ПКМУ № 375 не виділялися. Також поінформовано, що додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 24 лютого 2022 року по 25 березня року виплачена позивачу 29 березня 2022 року (а.с.22-25).
Щодо вимог апеляційної скарги відповідача.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР ) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР).
Соціальний захист поліцейських регулюється Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ст.92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частиною 2 ст.93 вищевказаного Закону передбачено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів (ч.3 ст.93 Закон №580-VIII).
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.
Частиною 10 вказаної статті передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260).
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
В контексті наведеного, аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Як вже зазначалося, види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, передбачені положеннями Закону №580-VIII. При цьому, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Разом з тим, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Отже, суд дійшов висновку, що у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку. Відпустки за попередні роки які невикористані поліцейським в році звільнення не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі № 160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у попередній практиці та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2021 та 2022 роки, проте, відповідач протиправно під час звільнення останнього її не виплатив.
Щодо строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно ч. 3 ст. 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 2 статті 233 Кодексу законів про працю (в редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
За ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд звертає увагу, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною 1 статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
В рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Враховуючи гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності частини 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем не пропущено процесуальний строк звернення до суду з цим позовом.
Щодо вимог апеляційної скарги позивача.
Відповідно до вимог п.4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, вказані одноразові та компенсаційні виплати не можуть бути враховані при обчисленні середньоденного грошового забезпечення, оскільки не відносяться до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер.
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 у справі №200/4463/19-а зазначив, що місячне грошове забезпечення, з якого обчислюються одноденний розмір грошового забезпечення для цілей виплати компенсації за невикористані дні відпустки, визначається на підставі абзацу восьмого пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, виходячи з нормативно встановлених станом на день звільнення розмірів посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за стаж служби та індивідуально встановлених керівником надбавок за специфічні умови проходження служби і премій.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи встановлено, що позивача звільнено зі служби у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, тому премія, як зазначав відповідач, у місяці звільнення ОСОБА_1 не виплачувалася згідно п.2.2. розділу 6 Положення про преміювання поліцейських ГУ НП в Кіровоградській області (а.с.100-101).
Отже, позиція позивача щодо необхідності здійснити йому перерахунок грошової компенсації за невикористані 14 днів щорічної відпустки за 2022 рік з визначенням грошового забезпечення саме відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 року № 100, у редакції чинній на час звільнення позивача з Національної поліції, та з урахуванням індексації, виплативши, після проведення перерахунку, недоплачений розмір, є необгрунтованою.
Крім того, позивачу відповідно до наказу ГУНП в Кіровоградській області від 23.06.2023 № 266 о/с виплачено грошову компенсацію за 14 днів невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2022 рік з урахуванням вимог спеціального законодавства, як працівника поліції, зокрема вимог Порядку №260.
Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» від 29 квітня 2020 року № 375 (далі - Постанова №375) встановлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів (пункт 5 Постанови №375).
Згідно з пунктом 4 Постанови №375 перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Отже, підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є, зокрема, поліцейським; 2) особа забезпечує життєдіяльність населення.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.
Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин. Надалі постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 22 квітня 2020 року № 291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 04 травня 2020 року №343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», від 17 червня 2020 року №500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 26 серпня 2020 року №760 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 13 жовтня 2020 року № 956 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) період дії карантину продовжувався.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19. спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок №485). Порядок №485 визначає механізм використання коштів державного бюджету, зокрема, за програмою «Здійснення доплати військовослужбовцям Національної гвардії, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками».
Відповідно до пункту 2 Порядку №485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Згідно з пунктом 3 Порядку №485 бюджетні кошти спрямовуються органами системи МВС на безповоротній основі для здійснення доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 р. № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
Для здійснення вказаних видатків головним розпорядником коштів Міністерством внутрішніх справ України передбачено бюджетну програму по КПКВК 1007060 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками».
На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Отже, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку із чим мають з населенням безпосередній контакт.
Як слідує з матеріалів справи, позивачу здійснено доплату відповідно до Постанови №375 у березні - листопаді 2020, січені-лютому 2021 рік, протягом якого позивач під час виконання своїх службових обов'язків забезпечував правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням.
Разом із тим, у інші спірні періоди позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач був задіяний у виконанні заходів із забезпечення життєдіяльності населення - правопорядку і безпеки громадян, шляхом виконання завдань із поточного контролю за перебуванням осіб в місцях самоізоляції, контролю на вулицях, у парках, інших громадських місцях, забезпечення контролю за виконанням протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень та інших функцій забезпечення безпеки та порядку з метою дотримання правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач діяв в законний спосіб та в межах наданих повноважень при нездійсненні виплати позивачу додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину), що зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168, пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
З системного аналізу наведених норм слідує, що виплата вказаної додаткової винагороди не має постійного характеру, а запроваджується лише щодо певного кола осіб, на період дії воєнного стану, який не є постійним та обумовлений об'єктивними чинниками, вводиться в дію та закінчується рішеннями Президента України, а розмір якої визначається в залежності від ступені участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.
Наказом ГУНП в Кіровоградській області від 25.03.2022 №149 о/с "Про встановлення додаткової винагороди поліцейським апарату Головного управління, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів ГУНП в Кіровоградській області» встановлена додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн за період з 24.02.2022 по 25.03.2022, зокрема й позивачу (а.с.108, 109).
Наказом ГУНП в Кіровоградській області від 12.04.2022 № 165 о/с "Про встановлення збільшеної додаткової винагороди поліцейським апарату Головного управління, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів ГУНП в Кіровоградській області» встановлено збільшену додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 25.03.2022, зокрема й позивачу в розмірі 70 000 грн (а.с.110, 111).
Наказом ГУНП в Кіровоградській області від 25.04.2022 № 193 о/с "Про встановлення додаткової винагороди поліцейським апарату Головного управління, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів ГУНП в Кіровоградській області» встановлена додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн за період з 26.03.2022 по 24.04.2022, зокрема й позивачу. (а.с.112, 113).Наказом ГУНП в Кіровоградській області від 09.05.2022 № 207 о/с "Про встановлення збільшеної додаткової винагороди поліцейським апарату Головного управління, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів ГУНП в Кіровоградській області» встановлено збільшену додаткову винагороду за період з 26.03.2022 по 24.04.2022, зокрема й позивачу у сумі 69999,90 грн. (а.с.114, 115)
Згідно архівної відомості позивачу у червні нараховано та виплачено збільшену додаткову винагороду за квітень у сумі 53666,59 грн. (а.с.104).
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу І Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 року №672, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2017 №1042/30910, службовим відрядженням вважається поїздка поліцейського за наказом, підписаним керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов'язки, його першим заступником або заступниками відповідно до їх компетенції, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.
Основними завданнями службових відряджень є, зокрема надання практичної допомоги в службовій діяльності органів (підрозділів) поліції.
Згідно пункту 1 розділу II Інструкції № 672 при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов'язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов'язків (посадових інструкцій).
У наказі зазначаються пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення), куди відряджено працівника, строк та мета відрядження.
Зміна строків відрядження або пунктів призначення здійснюється шляхом видання нового наказу.
У разі направлення поліцейських для проведення оперативно-розшукових заходів у наказі можуть не зазначатися пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення). Водночас ці відомості зазначаються у завданні, витяг з якого чи копія якого додається до звіту про використані кошти, надані на відрядження (далі - звіт про використання коштів).
Пунктом 2 розділу II Інструкції № 672 встановлено, зокрема, що строк відрядження не може перевищувати 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі - постанова КМУ N 98), та випадків, передбачених пунктами 4 та 6 цього розділу.
З дозволу керівника органу поліції або особи, яка виконує його обов'язки, ураховується затримка у відрядженні з причин, що не залежать від відрядженого поліцейського, за наявності підтвердних документів. При цьому загальний строк відрядження не може перевищувати 60 календарних днів.
Відповідно до п.3 розділу II Інструкції № 672 поліцейським, направленим у службові відрядження, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 2 цього розділу, виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 розділу II Інструкції № 672 строк службового відрядження поліцейського, який направляється в межах України для участі в антитерористичних операціях і здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, а також здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні (далі - операція Об'єднаних сил), не повинен перевищувати періоду проведення таких операцій.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4, 8 розділу ІІІ Інструкції №672 поліцейському, який направляється у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження з талоном посвідчення про відрядження та карткою автоматизованої інформаційної системи «Відрядження» (далі - картка АІС «Відрядження»), які оформлюються відрядженою особою.
Орган (підрозділ) поліції самостійно забезпечує виготовлення бланків посвідчень про відрядження.
На бланку посвідчення про відрядження проставляється відповідні серія та номер.
Виїзд поліцейського у службове відрядження без посвідчення про відрядження не дозволяється.
Посвідчення про відрядження підписується керівником органу поліції або його першим заступником, заступниками відповідно до їх компетенції та скріплюються гербовою печаткою.
Поліцейський, який виїжджає у службове відрядження, зобов'язаний у підрозділі документального забезпечення органу (підрозділу) поліції отримати посвідчення про відрядження, заповнити всі його реквізити, після чого у разі необхідності подати талон посвідчення про відрядження до бухгалтерської служби органу (підрозділу) поліції для отримання авансу.
Усі витрати на службове відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що засвідчують вартість цих витрат.
Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції №672 витрати на службове відрядження відшкодовуються відповідно до постанови КМУ №98 та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року59, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за218/2658 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року362) (із змінами).
Відповідно до абзацу 1 пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 2 лютого 2011 №98 в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, установлено що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів, відшкодовуються: 1) витрати: на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті); на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях; на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах; на оформлення закордонних паспортів; на оформлення дозволів на в'їзд (віз); на оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування; на обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження; на оплату службових телефонних розмов.
Згідно п.14 Розділу ІІІ Інструкції №672 розміри добових витрат та гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу визначаються відповідно до додатка 1 до постанови КМУ N 98.
Пунктом 16 Розділу ІІІ Інструкції №672 встановлено, що після повернення зі службового відрядження протягом п'яти робочих днів поліцейський зобов'язаний подати до бухгалтерської служби картку АІС «Відрядження» у паперовому вигляді, посвідчення про відрядження та звіт про використання коштів.
Відповідно до пункту 18 розділу ІІІ Інструкції, якщо до бухгалтерської служби звіт про використання коштів подано заповненим неповністю, з помилками та/або без підтвердних документів, його разом зі всіма документами повертають поліцейському без виконання.
Поліцейський у строк до трьох робочих днів з часу повернення звіту про використання коштів повинен подати до бухгалтерської служби виправлений звіт про використання коштів та підтвердні документи.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що Інструкцією № 672 встановлено обов'язок подати документи про перебування у відрядженні саме у строк п'яти робочих днів після повернення зі службового відрядження.
Матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Кіровоградській області стосовно відшкодування витрат на оплату нарахування та виплату йому добові за час перебування у відрядженні.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач доказів звернення до відповідача за періоди з 09.11.2015 по 09.12.2015, з 16.01.2016 по 04.03.2016, з 10.04.2016 по 17.05.2016, з 16.07.2016 по 15.09.2016, з 26.11.2016 по 27.01.2017, з 27.03.2017 по 29.05.2017, з 29.07.2017 по 29.09.2017, з 22.11.2017 по 29.11.2017, з 01.08.2018 по 30.09.2018, з 07.08.2019 по 07.10.2019, з 18.05.2020 по 18.07.2020, з 03.12.2020 по 04.03.2021, з 14.07.2021 по 14.09.2021, з 14.01.2022 по 17.05.2022, натомість відповідач надав усі наявні у нього докази на підтвердження забезпечення продовольчими пайками, а також видатками на відрядження (а.с.117-193), тому у задоволенні позовної заяви у цій частині необхідно відмовити.
Відтак, вищевказані доводи апелянта є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 в адміністративній справі №340/9509/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 вересня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова