13 вересня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/8063/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Колотілов Олександр Михайлович про визнання протиправним та скасування наказу,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач, Мін'юст) про визнання протиправним та скасування наказу від 29.12.2023 №3038/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті".
Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що 10.09.2023 на електронну адресу Мін'юсту вона надіслала скаргу на рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Колотілова О.М.) про державну реєстрацію прав (індексний номер 64749425 від 09.09.2022), однак відповідач залишив скаргу без розгляду по суті, зазначивши, що оспорюваним рішенням не порушено її права у сфері державної реєстрації. На переконання позивача, спірний наказ виданий відповідачем передчасно, без урахування усіх фактичних обставин та оцінки доводів, повідомлених нею у скарзі від 10.09.2023.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 41-49/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірного наказу, зазначивши, що відповідний наказ виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Звертав увагу на те, що перевірка підтвердження факту порушення права скаржниці передує розгляду питання щодо правомірності рішення, що оскаржується, а обов'язок щодо підтвердження такого факту законом покладено на скаржницю. За результатами перевірки повідомлених ОСОБА_1 у скарзі від 10.09.2023 обставин Комісія Мін'юсту встановила, що в Державному реєстрі прав відсутні відомості про зареєстровані права скаржниці на квартиру, що свідчить про відсутність порушення її права рішенням державного реєстратора про реєстрацію права власності внаслідок укладення договору купівлі-продажу.
3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників. Цією ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Колотілова Олександра Михайловича.
Представник відповідача 05.08.2024 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у цій справі, стверджуючи про те, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства /а.с. 50-54/.
Позивач у відповіді на відзив наполягала на залишенні без розгляду відзиву на позов та клопотання про закриття провадження у справі /а.с. 156-159/, зазначивши, що завідувач сектору судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чемерис В.М. не є уповноваженим представником Мін'юсту та не мав права підписувати відзив на позов та відповідне клопотання.
Представник відповідача у запереченні на відповідь /а.с. 162-169/ наполягав на безпідставності доводів позивача, звернувши увагу на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.02.2024 у справі №420/16521/21, з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
03.09.2024 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи - приватного нотаріуса Колотілова О.М., у яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 до нього, як до державного реєстратора, за вчиненням нотаріальних дій не зверталась, а договір купівлі-продажу нерухомого майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений ним та зареєстроване право власності відповідно до норм чинного законодавства /а.с. 170-173/.
У заяві від 04.09.2024 позивач наполягала на залишенні без розгляду клопотань представника відповідача, викладених у запереченні від 22.08.2024 /а.с. 178-180/.
У заяві від 06.09.2024 позивач наполягала на залишенні без розгляду пояснень третьої особи, оскільки приватний нотаріус Колотілов О.М. пропустив строк для подання письмових пояснень, визначений в ухвалі суду від 22.07.2024 /а.с. 183-184/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Обставини справи
09.09.2022 приватний нотаріус Колотілов О.М. посвідчив договір купівлі-продажу, за яким продавець, ОСОБА_2 передав, а покупець, ОСОБА_3 , прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 /а.с. 93-95/.
Того ж дня до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесено запис від 09.09.2022, індексний номер 64749425, про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09.09.2022 приватним нотаріусом Колотіловим О.М. /а.с. 67/.
ОСОБА_3 є тіткою ОСОБА_4 , рідною сестрою її батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11.09.2023 до Мін'юсту надійшла скарга ОСОБА_1 від 10.09.2023 на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 64749425 від 09.09.2022, приватний нотаріус Колотілов О.М., Полтавський міський нотаріальний округ /а.с. 63-66/.
У скарзі ОСОБА_1 зазначила, що рішенням державного реєстратора порушене її право на отримання спадщини за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком - ОСОБА_5 .
Листом від 14.11.2023 вих.№149203/СК-3606-23/33.2.1 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що розгляд її скарги відбудеться 30.11.2023 на засіданні центральної Колегії Мін'юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції /а.с. 90/.
30.11.2023 центральна Колегія Мін'юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції склала висновок /а.с. 149-150/, яким рекомендувала залишити скаргу ОСОБА_1 без розгляду по суті, оскільки скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням не порушено.
Наказом Мін'юсту від 29.12.2023 №3038/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті" скаргу ОСОБА_1 від 10.09.2023 залишено без розгляду по суті, оскільки скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням не порушено /а.с. 151/.
Не погодившись із зазначеним наказом, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень урегульовані Законом України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон №1952-IV).
У силу пункту 1 частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону №1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Як визначено абзацом першим частини першої статті 37 Закону №1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
У силу пункту 1 частини другої статті 37 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
За змістом частини четвертої статті 37 Закону №1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги.
Частиною шостою статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.
Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо (...) скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України /частина десята статті 37 Закону №1952-IV/.
Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150), надалі - Порядок №1128.
Пунктом 5 Порядку №1128 визначено, що Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін'юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1128, якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін'юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня її реєстрації приймає мотивоване рішення про відмову в задоволенні такої скарги на підставі службової записки посадових осіб Мін'юсту чи відповідного територіального органу, погодженої відповідно заступником Міністра чи заступником керівника територіального органу Мін'юсту. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.
Згідно з пунктом 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність наказу Мін'юсту від 29.12.2023 №3038/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті".
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а саме: чи прийнято це рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оспорюваним наказом скаргу ОСОБА_1 від 10.09.2023 на рішення приватного нотаріуса Колотілова О.М. від 09.09.2022, індексний номер 64749425 залишено без розгляду по суті, оскільки скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням не порушено.
Мотивуючи таке рішення відповідач у висновку від 30.11.2023 зазначив, що відповідно до поданих разом зі скаргою документів, а також відомостей Державного реєстру прав у скаржниці відсутнє право власності або інші речові права на квартиру, що була об'єктом державної реєстрації прав.
Позивач у скарзі від 10.09.2023 наполягала на тому, що її тітка ОСОБА_3 є безробітною та не мала коштів для придбання квартири.
На переконання позивача, відповідна сума коштів ймовірно безпідставно набута ОСОБА_3 зі спадкового майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Суд погоджується з висновком Колегії Мін'юсту про те, що рішенням приватного нотаріуса Колотілова О.М. від 09.09.2022, індексний номер 64749425 не порушені права ОСОБА_1 , оскільки вона не є стороною договору купівлі-продажу, на підставі якого вчинено відповідну реєстраційну дію.
Крім того, разом зі скаргою від 10.09.2023 позивач не надала доказів наявності у неї права на спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та порушення такого права, внаслідок чого її доводи про порушення права на отримання спадщини є непідтвердженими.
Суд враховує, що підставою для звернення до Мін'юсту зі скаргою на рішення про державну реєстрацію прав є наявність порушеного права скаржника; таке звернення здійснюється особою, якій це право належить з метою його захисту.
Відсутність обставин, що підтверджують порушення права особи, за захистом якого вона звернулась, недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо її оформлення, неподання доказів порушення внаслідок прийняття державним реєстратором рішення її прав, виключає можливість розгляду скарги.
Порушення права має бути реальним, а не гіпотетичним, стосуватись конкретних прав особи, яка звертається зі скаргою.
Питання наявності/відсутності порушення права особи внаслідок прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію підлягає першочерговому з'ясування під час розгляду скарги на реєстраційні дії, а обов'язок щодо такого доведення покладається на скаржника.
У спірних відносинах позивач не довела, що внаслідок прийняття приватним нотаріусом Колотіловим О.М., як державним реєстратором речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру відповідно до договору купівлі-продажу від 09.09.2022, порушено право ОСОБА_1 на володіння, користування та/або розпорядження майном, що було предметом державної реєстрації.
Наявність між ймовірними спадкоємцями ОСОБА_5 судового спору про право на спадщину (цивільна справа №546/239/23) не є доказом порушення прав позивача внаслідок державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру відповідно до договору купівлі-продажу від 09.09.2022.
А оскільки у спірних відносинах Колегія Мін'юсту дійшла висновку про відсутність порушення прав позивача внаслідок прийняття приватним нотаріусом Колотіловим О.М. рішення про державну реєстрацію речових прав від 09.09.2022 №64749425, відповідач правомірно залишив скаргу ОСОБА_1 від 10.09.2023 без розгляду по суті.
Як наслідок, у відповідача не було підстав перевіряти правомірність проведення приватним нотаріусом Колотіловим О.М. спірної реєстраційної дії.
Предметом цього спору не є правомірність договору купівлі-продажу від 09.09.2022, внаслідок чого у суду немає підстав перевіряти дотримання сторонами договору та приватним нотаріусом вимог чинного законодавства під час його укладення та нотаріального посвідчення.
До того ж, питання правомірності укладення цивільно-правових договорів перебувають за межами юрисдикції адміністративного суду.
Суд розглянув цей спір виключно у його публічно-правовому контексті, що полягає у перевірці правомірності наказу Мін'юсту від 29.12.2023 №3038/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті".
Щодо доводів позивача про відсутність у представника Мін'юсту Чемериса В.М. повноважень представляти інтереси відповідача у порядку самопредставництва у цій справі, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, третьої статті 55 КАС України у редакції Закону України від 18.12.2019 №390-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №303/4297/20 зроблено такі висновки:
« 23. 29 грудня 2019 року набрав чинності Закон № 390-IX, згідно з яким частини третю і четверту статті 58 ЦПК України, частини третю та четверту статті 56 ГПК України і частини третю та четверту статті 55 КАС України виклали у новій редакції:
23.1. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, чинній із 29 грудня 2019 року).
23.2. Аналогічні за змістом положення передбачені у чинних із указаної дати частинах третій і четвертій статті 56 ГПК України та у частинах третій і четвертій статті 55 КАС України.
24. Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
25. Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».
У цій справі за змістом виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_6 має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи (Міністерства юстиції України), у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права: відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладання мирової угоди) /а.с. 57/.
У Положенні про сектор судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (за текстом також Положення), затвердженого наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.10.2022 №132/7, визначено, що Сектор є структурним підрозділом Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /а.с. 60/.
Розділом III Положення передбачено, що Сектор здійснює самопредставництво в судах України Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та їх посадових осіб у Полтавському регіоні.
Підпунктом 1 пункту 10 розділу V Положення визначено, що завідувач сектору за погодженням начальника Управління має право брати участь у справах, діяти в судах України від імені Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та їх посадових осіб з усіма правами, що надані процесуальним законодавством України стороні, третій особі, в тому числі з правом оскарження судових рішень та сплати судових витрат, окрім права подання позовної заяви, визнання позову, відмови від позову, його відкликання та зміни, відкликання та відмови від апеляційних та касаційних скарг, досягнення примирення та укладення мирової угоди /а.с. 61/.
Наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.06.2024 №3844/04 "Про призначення ОСОБА_6 ", вказану особу призначено на посаду завідувача сектору судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з 20.06.2024 /а.с. 59/.
За змістом пункту 3 частини третьої статті 44 КАС України учасники справи, окрім іншого, мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність у завідувача сектору судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чемериса В.М. повноваження на підписання відзиву на позов від Міністерства юстиції України в порядку самопредставництва.
Подібний підхід до аналізу функцій представника органу державної влади у порядку самопредставництва висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №420/16521/21 та від 20.02.2024 у справі №420/16521/21.
Посилання позивача на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №440/8/23 суд відхиляє, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому суд також визнає безпідставним довід позивача про необхідність врахування висновків суду апеляційної інстанції, наведених у вищезгаданій ухвалі від 20.02.2024 у справі №440/8/23, на підставі частини четвертої статті 78 КАС України, адже у силу частини сьомої згаданої статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Отож підстав для залишення без розгляду відзиву на позов немає.
Щодо подання відзиву на позов у паперовій формі суд враховує, що відповідно до частини восьмої статті 18 КАС України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
Тож факт реєстрації відповідачем електронного кабінету в підсистемі електронного суду не позбавляє його права на подання до суду заяв по суті справи в паперовій формі.
Разом з відзивом на позов відповідач надав суду доказ направлення ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення /а.с. 154/, чим виконав вимоги частини третьої, пункту 2 частини четвертої статті 162 КАС України.
Підстав для застосування до відповідача заходів процесуального примусу, як на тому наполягала позивач у відповіді на відзив, немає.
Щодо доводів позивача про безпідставність залучення до участі у справі приватного нотаріуса Колотілова О.М. в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, суд в ухвалі від 22.07.2024 зазначив, що цей спір виник з підстав розгляду Мін'юстом скарги ОСОБА_1 на рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Колотілова Олександра Михайловича щодо державної реєстрації права власності на квартиру.
Зважаючи на суб'єктний склад учасників спору та предмет спірних відносин, суд визнав за доцільне залучити приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Колотілова Олександра Михайловича до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Доцільність залучення до участі у справі приватного нотаріуса Колотілова О.М. в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору полягала в тому, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у відповідача виник би обов'язок розглянути по суті її скаргу від 10.09.2023 на рішення про державну реєстрацію прав приватного нотаріуса Колотілова О.М., тобто рішення у справі безпосередньо стосувалось прав та законних інтересів приватного нотаріуса Колотілова О.М.
Щодо пропуску третьою особою строку для подання письмових пояснень суд враховує, що відповідно до частини п'ятої статті 121 КАС України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
КАС України не визначає правових наслідків пропуску третьою особою строку для подання письмових пояснень.
Постановлення окремої ухвали, як і вжиття заходів процесуального примусу, є правом суду, що реалізується залежно від фактичних обставин справи та поведінки сторін.
У цій справі суд не встановив обставин, що свідчили б про наявність визначених законом підстав для постановлення окремої ухвали та/або застосування до відповідача чи третьої особи заходів процесуального примусу.
А тому у задоволенні відповідних клопотань позивача суд відмовляє, про що зазначає у рішенні суду, оскільки постановлення окремої ухвали з цього питання КАС України не передбачено.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За сукупності встановлених у цій справі фактичних обставин суд дійшов висновку, що відповідач, видавши наказ від 29.12.2023 №3038/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті", діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом №1952-IV.
Спірний наказ є правомірним та обґрунтованим, тоді як позивач у ході розгляду справи не довела належними та допустимими доказами факт порушення її прав та/або законних інтересів внаслідок видання відповідачем оспорюваного наказу.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнена ухвалою суду від 22.07.2024 /а.с. 35/.
Відповідач та третя особа доказів понесення судових витрат не надали.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем та третьою особою, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Колотілов Олександр Михайлович про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА