13 вересня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/8063/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Колотілов Олександр Михайлович про визнання протиправним та скасування наказу,
До Полтавського окружного адміністративного суду 04.07.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 29.12.2023 №3038/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників. Цією ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Колотілова Олександра Михайловича.
Представник відповідача 05.08.2024 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у цій справі, стверджуючи про те, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства /а.с. 50-54/.
Позивач у відповіді на відзив наполягала на залишенні без розгляду клопотання про закриття провадження у справі, зазначивши, що завідувач сектору судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чемерис В.М. не є уповноваженим представником Мін'юсту та не мав права підписувати відповідне клопотання /а.с. 156-159/.
Представник відповідача у запереченні на відповідь наполягав на безпідставності доводів позивача, звернувши увагу на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.02.2024 у справі №420/16521/21, з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень /а.с. 162-169/.
Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, а також інші заяви учасників справи стосовно предмета спору, суд дійшов такого висновку.
Щодо самопредставництва Міністерства юстиції суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, третьої статті 55 КАС України у редакції Закону України від 18.12.2019 №390-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №303/4297/20 зроблено такі висновки:
« 23. 29 грудня 2019 року набрав чинності Закон № 390-IX, згідно з яким частини третю і четверту статті 58 ЦПК України, частини третю та четверту статті 56 ГПК України і частини третю та четверту статті 55 КАС України виклали у новій редакції:
23.1. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, чинній із 29 грудня 2019 року).
23.2. Аналогічні за змістом положення передбачені у чинних із указаної дати частинах третій і четвертій статті 56 ГПК України та у частинах третій і четвертій статті 55 КАС України.
24. Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
25. Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».
У цій справі за змістом виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи (Міністерства юстиції України), у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права: відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладання мирової угоди) /а.с. 57/.
У Положенні про сектор судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (за текстом також Положення), затвердженого наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.10.2022 №132/7, визначено, що Сектор є структурним підрозділом Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /а.с. 60/.
Розділом III Положення передбачено, що Сектор здійснює самопредставництво в судах України Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та їх посадових осіб у Полтавському регіоні.
Підпунктом 1 пункту 10 розділу V Положення визначено, що завідувач сектору за погодженням начальника Управління має право брати участь у справах, діяти в судах України від імені Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та їх посадових осіб з усіма правами, що надані процесуальним законодавством України стороні, третій особі, в тому числі з правом оскарження судових рішень та сплати судових витрат, окрім права подання позовної заяви, визнання позову, відмови від позову, його відкликання та зміни, відкликання та відмови від апеляційних та касаційних скарг, досягнення примирення та укладення мирової угоди /а.с. 61/.
Наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.06.2024 №3844/04 "Про призначення ОСОБА_2 ", вказану особу призначено на посаду завідувача сектору судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з 20.06.2024 /а.с. 59/.
За змістом пункту 3 частини третьої статті 44 КАС України учасники справи, окрім іншого, мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність у завідувача сектору судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чемериса В.М. повноваження на підписання клопотання про закриття провадження у справі від Міністерства юстиції України в порядку самопредставництва.
Подібний підхід до аналізу функцій представника органу державної влади у порядку самопредставництва висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №420/16521/21 та від 20.02.2024 у справі №420/16521/21.
Посилання позивача на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №440/8/23 суд відхиляє, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому суд також визнає безпідставним довід позивача про необхідність врахування висновків суду апеляційної інстанції, наведених у вищезгаданій ухвалі від 20.02.2024 у справі №440/8/23, на підставі частини четвертої статті 78 КАС України, адже у силу частини сьомої згаданої статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Отож підстав для залишення без розгляду клопотання представника відповідача про закриття провадження у цій справі немає.
Щодо віднесення цього спору до юрисдикції адміністративного суду, суд виходить з таких міркувань.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Крім того, в силу положень пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, зміст та характер спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі №826/5806/17 (№11-290апп19) сформував правовий висновок, відповідно до якого якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Отже при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних відносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Предметом цього спору є правомірність наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2023 №3038/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті".
Цим наказом скаргу ОСОБА_1 від 10.09.2023 на рішення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Колотілова Олександра Михайловича від 09.09.2022 №64749425 щодо державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , залишено без розгляду по суті, оскільки скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням не порушено /а.с. 10/.
Тож цей спір стосується виключно правомірності рішення Міністерства юстиції України у формі наказу від 29.12.2023 №3038/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті".
Посилання представника відповідача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №802/385/18-а, від 17.02.2021 у справі №821/669/17 суд відхиляє, оскільки у згаданих справах спір стосувався правомірності рішень Міністерства юстиції України про скасування рішень державних реєстраторів щодо державної реєстрації прав, тобто спірні відносини не є релевантними.
Суд враховує, що правомірність рішення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Колотілова Олександра Михайловича від 09.09.2022 №64749425 щодо державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , була предметом перевірки за скаргою ОСОБА_1 від 10.09.2023 та не входить до предмета дослідження у судовій справі №440/8063/24.
Міністерство юстиції України скаргу ОСОБА_1 від 10.09.2023 по суті не розглядало.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначений статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у силу частини першої якої рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.
За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що цей спір належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та він підсудний Полтавському окружному адміністративному суду.
Тож у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 183, 238, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не може бути оскаржена. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Олександр КУКОБА