Справа № 420/13726/24
13 вересня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження по адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області, Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач 02.05.2024р. звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування фінансових санкцій № 0071160903 від 10 серпня 2023 року; визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 0002531-1302-2122 від 29 лютого 2024 року; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про опис майна у податкову заставу № 0002531-1302-2122 від 29 лютого 2024 року
Ухвалою суду від 22.05.2024 року по адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Разом із позовом до суду була подана заява позивача про поновлення строку звернення до суду в якій він посилається, на те що Борозенська сільська територіальна громада на території якої він зареєстрований як фізична особа-підприємець входить до Переліку територій тимчасово окупованих рф та була тривалий час окупована в зв'язку з чим він був вимушений виїхати у безпечне місце для проживання та має статус внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає в м.Кривий ріг. Та тільки 18 квітня 2024 року отримав через Укрпошту за адресою об'єкту торгівлі Херсонська обл. Бериславський р-н., с.Борозенське вул.Першотравнева 58 податкову вимогу форми «Ф» від 29.02.2024 року та рішення про опис майна у податкову заставу, та рішення про застосування фінансових санкцій №0071160903 від 10.08.2023 року він не отримував та йому не було відомо про результатаи розгляду протоколу у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та тільки після отримання 01.05.2024 року відповіді від Головного управління ДПС у Полтавській області відповіді з додатком копіями оскаржуваного рішення від 10.08.2023 року дізналась його змісту. Та вважає, що права порушені Головним управлінням ДПС у Полтавській області у якому він взагалі не перебував на податковому обліку та строк на оскарження розпочався з 01.05.2025 року. Та вказані обставини просить вважати поважними та поновити строк звернення до суду.
10.06.2024 року від представника Головного управління ДПС у Полтавській області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у якій він вказує, що ППР від 10.08.2023 року направлено позивачу за адресою реєстрації АДРЕСА_1 рекомендованим листом, яке було вручено особисто адресату 18.08.2023 року про що є відповідна позначка на рекомендованому повідомленні, тому відповідач виконав свій обов'язок щодо направлення ППР на адресу реєстрації платника податку та в силу положень пп42.2 ст.;» ПКУ ППР від 10.08.2023 року вважається врученим 18.08.2023р. Проте позивач звернувся до суду 02.05.24р., тобто з пропуском строку на 2 місяці та 14 днів.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Отже, право звернення до суду є невід'ємним особистим правом особи, чи правом суб'єкта владних повноважень, яке реалізовується в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду, процесуальної форми та порядку звернення.
Так, відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України).
Частиною 4 ст. 122 КАС України також передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись 02.05.2024р. до суду з заявою про поновлення строку звернення до суд вказував про те, що у зв'язку із зміною місця проживання він не отримував оскаржуване рішення від 10.08.2024р., так як воно за його місцем перебування як внутрішньо переміщеної особи не направлялось, заходи досудового врегулювання спору ним не вживались.
Також, мотивуючи заяву про поновлення строків позовної давності позивач зазначав про те, що він не знав про розгляд адміністративної справи за протоколом про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що одним із предметів спору в даній справі, виходячи із позовної заяви є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування фінансових санкцій № 0071160903 від 10 серпня 2023 року.
Згідно 42.1 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Згідно п.42.2. ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно з п.70.7. ст.70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином виходячи з того, що позивач 13.06.2022 року був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, та змінив місце фактичного проживання з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 товідповідно до 13.07.2022 року він повинен був повідомити податковий орган про зміну даних щодо місця фактичного проживання , що ним зроблено не було та доказів, що це спростовує матеріали справи не містять.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, спірне рішення направлялось на адресу позивача : АДРЕСА_1 та було йому вручено18.08.2023р. про що свідчить підпис (копія знаходиться в матеріалах справи).
Факт реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця саме за цією адресою підтверджується також свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а теперішній час не змінювалося.
Отже, на переконання суду, оскаржуване рішення від 10.08.2023 року було направлено за вірною адресою позивача та вважається врученими останньому належним чином.
Верховний суд у постанові від 27 січня 2022 року по справі №160/11673/20 вказав, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на викладене, строк звернення до суду для оскарження спірного рішення №0071160903 від 10.08.2023 з урахуванням вимог статті 122 КАС України сплинув.
Суд зазначає, що обов'язку контролюючого органу направляти документи у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень (у разі застосування пункту 42.4 статті 42 ПК України) від контролюючих органів.
Також суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постанові від 10.05.2022р. по справі №804/2455/18, що обов'язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень (у разі застосування пункту 42.4 статті 42 ПК України) від контролюючих органів. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Та суд вважає, що позивач з червня 2022 року по травень 2023 року мав можливість виконати обов'язок передбачений ст.70 ПКУ країни щодо повідомлення податковий орган про зміну місця проживання, а тому не вважає зазначену підставу пропущення строку поважною.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати пропуск позивача строку на звернення до суду щодо оскарження рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про застосування фінансових санкцій № 0071160903 від 10 серпня 2023 року таким, що було пропущений з поважних причин.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов'язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже позивачу відповідно до ст. 123 КАС України необхідно звернутися до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даними вимогами, зазначивши інші причини, які перешкоджали вчасно звернутися до суду із даними вимогами.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області, Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою та повідомити позивача про необхідність протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути, визначенні даним судовим рішенням недоліки, та роз'яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Е.А. Іванов