Справа № 420/20971/24
13 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в перерахунку пенсії №053130011863 від 11.04.2024 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 21.02.1984 року по 30.09.1992 року на підприємстві «Комбінат побутових послуг «Сніжинка», здійснивши відповідний перерахунок пенсії з 18.01.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 січня 2024 року Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо призначення пенсії за віком. Пенсію призначено в мінімальному розмірі, оскільки не зарахований певний період роботи Позивача.
03.04.2024 р. з метою перерахунку пенсії та підтвердження/зарахування періоду роботи на підприємстві «Комбінат побутових послуг «Сніжинка» на підставі показань свідків Позивач звернулась з заявою про перерахунок пенсії за віком «зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004», до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області. Заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсіонного фонду України в Запорізькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України».
Листом від 17.04.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повідомило, що Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 053130011863 від 11.04.2024 року Позивачу відмовлено в перерахунку пенсії щодо зарахування періоду роботи на підприємстві «Комбінат побутових послуг «Сніжинка» на підставі показань свідків.
В обґрунтування рішення зазначено, що разом з заявою Позивачка не надала документ, підтверджуючий ліквідацію або іншу причину відсутності архівних даних підприємства. В записі про прийняття одного із свідків, ОСОБА_2 , відтиск печатки неприйнятний для сприйняття, неможливо підтвердити факт роботи на «Комбінаті побутових послуг «Сніжинка». З урахуванням зазначеного, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії через відсутність довідки про ліквідацію, або іншу причину відсутності архівних даних підприємства та відсутність та неможливість підтвердження факту роботи одного із свідків на «Комбінаті побутових послуг «Сніжинка».
На повторне звернення Позивачки через вебпортал до ГУ ПФ в Донецькій області від 19.04.2024 року №ВЕБ-05001-Ф-С-24-071115, яке зареєстроване за вх. №10353/Т-0500-24, за результатами розгляду листом від 17.05.2024 року повідомлено попереднє рішення про відмову в перерахунку пенсії за віком від 11.04.2024 року №053130011863.
Таким чином, до страхового стажу не зараховано період роботи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.07.1981 року:
з 21.02.1984 року по 30.09.1992 року (8 років, 7 місяців та 9 днів), у зв'язку з нечіткістю цифри 2 у запису №11 на стор. 6-7 в рубриці «Підстави внесення запису (документ, його дата та номер)» - 30.09.92.
З іншого буку, стаж роботи підтверджується записами в трудовій книжці Позивача: з 21.02.1984 року - КПП «Сніжинка» прийнята на роботу за переведенням з заводу «Рембиттехніка» касиром бані №1, наказ №13/к від 21.02.1984 р.; з 30.09.1992 року звільнена у зв'язку зі скороченням штату за ст. 40 п.1, наказ 78 к від 30.09.1992.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Саме орган пенсійного фонду України відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не особа, наділений правом, в разі наявності певних розбіжностей у документах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, в тому числі пенсійних органів іноземних держав, та не перекладати на особу обов'язок збирання доказів щодо підтвердження періодів трудової діяльності.
Процесуальні дії
Ухвалою судді від 08.07.2024 року залишено позовну заяву без руху.
16.07.2024 року до суду за вхід. №28728/24 надійшла заява з уточненою позовною заявою.
Ухвалою суду від 19.07.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
23.07.2024 року за вхід.№ЕС/30413/24 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Одеській області, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки Позивач, як працююча особа, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 19.01.2024 та отримує пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою від 03.04.2024 щодо перерахунку пенсії за віком «зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004» відповідно до Закону №1058 та доданими документами.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, розгляд документів ОСОБА_1 провадився за принципом «екстериторіальності».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято Рішення №053130011863 від 11.04.2024, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймало участі у розгляді заяви ОСОБА_1 і відповідно, не виносило жодних рішень з цього приводу.
01.08.2024 року за вхід.№ЕС/31783/24 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Запорізькій області, де зазначено про правомірність прийнятого рішення, так як страховий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637).
Період роботи з 21.02.1984 по 30.09.1992 не було зараховано до трудового стажу, через відсутність документу, про ліквідацію або іншу причину відсутності архівних даних підприємства.
Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які знали б заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
В записі про прийняття одного із свідків ОСОБА_2 , відтиск печатки неприйнятний для сприйняття, через що неможливо підтвердити факт роботи позивачки на підприємстві «Комбінат побутових послуг «Сніжинка».
З 19.01.2024 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
03.04.2024 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії за віком «Зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004», яка була відпрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідно до п.4.2 постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України».
Рішенням №053130011863 від 11.04.2024 року позивачці було відмовлено в перерахунку пенсії, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які знали б заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
В записі про прийняття одного із свідків ОСОБА_2 , відтиск печатки неприйнятний для сприйняття, через що неможливо підтвердити факт роботи позивачки на підприємстві «Комбінат побутових послуг «Сніжинка».
Таким чином, періоди роботи з 21.02.1984 по 30.09.1992 не можливо зарахувати до трудового стажу.
Також судом встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.07.1981 року, позивач працювала:
з 21.02.1984 року - КПП «Сніжинка» прийнята на роботу за переведенням з заводу «Рембиттехніка» касиром бані №1, наказ №13/к від 21.02.1984 р.;
з 30.09.1992 року звільнена у зв'язку зі скороченням штату за ст. 40 п.1, наказ 78 к від 30.09.1992 р.
Крім того, згідно Акту опитування свідка від 03.04.2024 р., проведеного головним спеціалістом ГУ ПФУ в Донецькій області Іриною Кузьменко, свідок ОСОБА_2 підтвердила факт спільної роботи з ОСОБА_1 у спірний період.
Згідно трудової книжки від 28.08.1969 року, ОСОБА_2 працювала з 01.03.1990 р. по 11.05.2000 р. на КПП «Сніжинка» швачкою в цеху хімчистки.
Згідно Акту опитування свідка від 02.04.2024 р., проведеного головним спеціалістом ГУ ПФУ в Донецькій області Іриною Кузьменко, свідок ОСОБА_3 підтвердила факт спільної роботи з ОСОБА_1 у спірний період.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.01.1978 року, ОСОБА_3 працювала з 18.07.1977 р. по 24.04.1995 р. на КПП «Сніжинка» на посаді приймача та комірником чистої білизни.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Спірним в межах даної справи є підтвердження наявності у позивача страхового стажу для перерахунку пенсії у період з 21.02.1984 року по 30.09.1992 року на підприємстві «Комбінат побутових послуг «Сніжинка»
Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з вимогами ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58.
Також у спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до вимог Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців (п.1.1.).
Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у позивача є в наявності трудова книжка, яку вона надавала відповідачу для призначення пенсії за віком.
Суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача чіткі, не містять недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, містять підписи посадових осіб, а тому підстав не брати їх до уваги немає.
Суд враховує, що п.18 Порядку №656 передбачалось, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" №301, з якої випливає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Із аналізу вказаних правових норм слідує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідач мотивує оскаржуване рішення лише тим, що в записі про прийняття одного із свідків ОСОБА_2 , відтиск печатки неприйнятний для сприйняття, через що неможливо підтвердити факт роботи позивачки на підприємстві «Комбінат побутових послуг «Сніжинка».
При цьому, заперечення щодо записів трудової книжки саме про факт зайнятості особи на відповідних роботах у відповідні періоди у відповідача відсутні.
При цьому, як стверджує позивач, що не спростовано відповідачем, що раніше пенсійний орган визнав всі періоди роботи свідка ОСОБА_2 та, відповідно, призначив їй повноцінну пенсію.
Разом із тим, суд наголошує, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд вважає підтвердженими періоди роботи позивача з 21.02.1984 року по 30.09.1992 року, які містяться у її трудовій книжці, а отже такі підлягають зарахуванню до її страхового стажу.
Таким чином, на переконання суду, відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи з 21.02.1984 року по 30.09.1992 року, є непропорційною заявленій легітимній меті, а тому її не можна вважати такою, що здійснена обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Отже, така відмова є протиправною.
При обранні способу захисту суд враховує вимоги пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо проведення позивачу перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Такий висновок цілком узгоджується з правовим висновком, сформованим Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. судових витрат, сплачених згідно платіжної інструкції №1182202863 від 02.07.2024 року.
Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в перерахунку пенсії №053130011863 від 11.04.2024 року ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 21.02.1984 року по 30.09.1992 року на підприємстві «Комбінат побутових послуг «Сніжинка», здійснивши відповідний перерахунок пенсії з 18.01.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012, ел. пошта: avt@zp.pfu.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА