Справа № 420/13172/24
12 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті не отриманих сум пенсій, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі №420/3155/23, і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану її померлим батьком- ОСОБА_2 , пенсію, нараховану на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 420/3155/23.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що її батько - ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ. Згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі №540/1409/22 відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 року. Дане рішення виконано частково: відповідач здійснив перерахунок пенсії за період з 01.04.2019 року, але сума заборгованості не виплачена. У зв'язку із смертю батька, позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити недоотриману пенсію, як члену сім'ї, що проживала разом з пенсіонером на день його смерті. Відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати недоотриманої доплати пенсії, оскільки позивач не є стягувачем у справі №420/3155/23. Позивач вважає свої права порушеними, а дії відповідача протиправними, оскільки у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, ці відносини не є спадковими, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід. № ЕС/ 20292/24 від 20.05.2024 р.), зазначаючи, зокрема, що відповідно ч.1 ст.1 Закону № 2262, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Також, ч.5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає можливість заміни сторони правонаступником. Однак, будь-яких доказів того, що саме позивач є правонаступником померлого щодо отримання невиплачених за життя коштів не надано.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/13172/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно даних КП «ДСС» рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року у справі №420/3155/23, яке набрало законної сили 01.05.2023року, відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року, виходячи із розміру його грошового забезпечення, зазначеного у довідці №ЮО110617 від 19.12.2022, з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання даного рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 року, однак заборгованість з пенсії на виконання вищевказаного рішення суду не виплачено, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , 1951 р.н., який згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 28.10.2023 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою ОСББ «Дерево життя» від 05.01.2024 року №1 ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 до дня його смерті.
26.01.2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просив провести виплату заборгованості, яка виникла після перерахунку пенсії ОСОБА_2 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі №420/3155/23.
Листом від 16.02.2024 року № 5467-2868/Д-02/8-1500/24 відповідач повідомив позивача, що оскільки вона не є стягувачем у справі № 420/3155/23, відсутні правові підстави для виплати недоотриманої пенсії за зазначеним рішенням суду.
Вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області послугували підставою для звернення позивача до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, є такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами ч.1 ст.52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб визначає Закон № 2262-XII. Відповідно до ст.61 цього Закону суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 р. у справі № 200/10269/19-а, сформульовано висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч.1 ст.52 Закону № 1058-IV та ч.1 ст.61 Закону № 2262-XII, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч.2 ст.52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Виходячи з викладеного, ч.1 ст.61 Закону № 2262-ХІІ запроваджено спеціальне правило, в силу якого недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера з числа військовослужбовців не включається до складу спадщини і виплачуються: 1) членам сім'ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; 2) батькам померлого пенсіонера, дружині (чоловіку) померлого пенсіонера та членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, навіть якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. №3-1 затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 3-1).
Згідно із пунктом 4 Порядку № 3-1 заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України установлено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а батьки і дружина (чоловік) мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Таке саме право мають також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_2 , проживала разом з ним до дня його смерті, та звернулась до відповідача за виплатою недоодержаної її батьком пенсії, право на виплату якої пенсіонер отримав за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року у справі № 420/3155/23, до закінчення шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера.
За правилами ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, позивач дотримався умов, які визначені ст.61 Закону №2262-ХІІ та Порядком № 3-1, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на одержання сум пенсії, що підлягали виплаті її батьку згідно судового рішення у справі № 420/3155/23, і які залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Натомість відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті суми недоодержаної пенсії, діяв протиправно та усупереч приписам вищенаведених норм законодавства.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач не є стягувачем по справі № 420/3155/23, оскільки правовідносини щодо виплати суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, є відмінними від правовідносин, які виникають у ході виконання судових рішень.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті не отриманих сум пенсій, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі №420/3155/23, і залишилася недоодержаною, у зв'язку з його смертю; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану її померлим батьком - ОСОБА_2 пенсію, нараховану на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 420/3155/23.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання противними дій, та зобов'язання вчинити певні дії, та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст. ст. 72-76, 139, ст. ст. 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті не отриманих сум пенсій, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі №420/3155/23, і залишилася недоодержаною, у зв'язку з його смертю.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану її померлим батьком ОСОБА_2 пенсію, нараховану на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 420/3155/23.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 12.09.2024 p, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці у період з 13.08.2024 р. по 27.08.2024 р., включно, а також на лікарняному - з 20.06.2024 р. по 19.07.2024р., включно.
Суддя Ю.В.Харченко
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання12.09.24.