Справа № 521/9939/21
13 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хурси О.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси про поновлення на квартирному обліку, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить:
-визнати недійсним протокол та витяг з протоколу №1 від 08.02.2021 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 в частині зняття з квартирного обліку при військовій частині ОСОБА_1 ;
-скасувати п. 1.2. витягу з протоколу №1 від 08.02.2021 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 «Про включення та виключення з квартирного обліку військовослужбовців» y частині виключення (зняття) старшого лейтенанта, заступника командира роти з озброєння зв'язку батальону зв'язку військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 ;
-зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 .
Процесуальні дії: ухвалою суду від 28.06.2024 справу прийнято до провадження; ухвалою суду від 19.07.2024 позов залишено без руху.
Позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначає, що висновок Великої палати Верховного суду викладений у постанові від 08.06.2022 у справі №362/643/21 щодо місячного строку звернення до суду сформовано 08.06.2022, тобто вже після звернення позивача до суду 07.07.2021, а тому цілком обґрунтовано розраховував на трирічний строк звернення, встановлений приписами ч. 1 ст. 257 ЦК України.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Суд критично відноситься до доводів позивача в частині звернення до суду протягом трирічного строку звернення, встановленого приписами ч. 1 ст. 257 ЦК України, та зазначає наступне.
Так, станом на день звернення позивача до суду з позовом 07.07.2021 вже мала місце сформована позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2020 по справі № 712/5476/19,
Згідно даною позицією Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку сформульованого у постанові від 18.04.2018 у справі №806/104/16, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, Велика Палата зазначила, що означені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг)» (пункт 41 постанови).
У зв'язку з викладеним, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що станом на час звернення позивача до суду, актуальними були висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у її постановах від 20.09.2018 у справі № 815/2551/15 (спір стосовно протиправності дій житлової комісії військової частини зі зняття позивача з обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов), від 04.09.2019 у справі № 826/17556/16, - оскільки наведені позивачем постанови ВС прийняті раніше ніж постанова ВП ВС від 20.09.2020 по справі № 712/5476/19.
Крім того, Велика палата Верховного суду у постанові від 08.06.2022 у справі №362/643/21 дійшла таких висновків: «Спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв'язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів».
Таким чином, спір у даній справі відноситься до спорів з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної, а тому в даному випадку застосуванню підлягає ч.5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач оскаржує індивідуальний акт, прийнятий відповідачем від 08.02.2021, проте з цим позовом до суду звернувся лише 07.07.2021 (вхід. № 30760), тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не перешкоджали зверненню до суду в установлений строк.
Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер і не позбавляли останнього можливості подати позов у встановлений строк.
Доказів наявності об'єктивних перешкод для подання позову в межах встановленого строку, позивачем не надано.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачем, до поданої заяви, не надано належних та достатніх доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтею 240 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси про поновлення на квартирному обліку - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.09.2024.
Суддя О.О. Хурса