Справа № 420/28518/23
13 вересня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2024
У проваджені Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Від позивача надійшла заява в порядку ст.383 КАС України, в якій заявник просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиненні на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року по справі №420/28518/23, які виразилися у порушенні вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір мого грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, у якої основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням та процентна надбавка за вислугу років) розраховані виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року (2681 грн.), а додаткові види.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що на виконання цього рішення суду Відповідачем направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір мого грошового забезпечення станом на 1 січня 2023 року № ЮО104620 від 15.03.2024 року. Однак, в Довідці №ЮО104620 від 15.03.2024 року основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням та процентна надбавка за вислугу років) розраховані виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року (2681 грн.), але додаткові види грошового забезпечення/надбавка за особливості проходження військової служби, надбавка таємність та премія) розраховані виходячи із розрахункової величини 1762 грн., що відповідає прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року. Даний розрахунок відповідач здійснив на підставі листу Департаменту соціального захисту МО України від 14.11.2023р. вих. №220/13/7642, про що є відповідний запис у вказаній Довідці. Такі дії відповідача вважає протиправними.
Позивач вважає дії ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 протиправними, у зв'язку з чим звернулась до суду з даною заявою.
Відповідно до ч.5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Згідно ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши заяву ОСОБА_2 , суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на якого покладений обов'язок щодо його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 лютого 2020 року у справі № 640/10843/19, від 28.04.2020 у справі № 611/26/17.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі "Сорінг проти Об'єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Відтак, відповідач зобов'язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов'язань.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/28518/23 від 14.02.2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку із 01.02.2023 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для перерахунку із 01.02.2023 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Суд враховує, що у цій справі в судовому порядку підтверджено право позивача на оформлення довідки станом саме на 01 січня 2023 року, оскільки підставою для видачі довідки про розмір грошового забезпечення є збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, що приводить до збільшення розміру грошового забезпечення, відповідно до приписів п. 4 Постанови КМУ №704.
ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 по справі № 420/28518/23, яке набрало законної сили 18.03.2024, складено довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, яке становить:
Посадовий оклад 27 тарифний розряд - 8370,00 грн;
Оклад за військовим званням підполковник - 2150,00 грн;
Надбавка за вислугу років - 50% - 5260,00 грн;
Надбавка за особливості проходження служби - 65% - 6737,25 грн;
Надбавка за таємність - 15% - 825,00 грн;
Премія - 140% - 7700,00 грн.
Всього - 31042,25 грн.
22 березня 2024 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/28518/23 щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для перерахунку із 01.02.2023 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
З листа ООТЦК від 30.07.2024 №943/15867 вбачається, що старшим державним виконавцем Семиразум Є.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №75495642.
В цьому ж листі відповідачем зазначено, що рішення суду виконано.
При цьому, позивач стверджує, що, враховуючи посадовий оклад у фактичному розмірі 8370,00 грн., оклад за військовим званням у фактичному розмірі 2150,00 грн., надбавку за вислугу років у фактичному розмірі 5260,00 грн. та відсотковий розмір надбавки за особливості проходження служби - відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, її фактичний розмір має складати 10 257,00 грн. (8370,00 +2150,00 + 5260,00 х 0,65).
Враховуючи посадовий оклад у фактичному розмірі 8370,00 грн. та відсотковий розмір надбавки за таємність - 15 відсотків посадового окладу, її фактичний розмір має складати 1255,50 грн. (8370,00 х 0,15).
Враховуючи посадовий оклад у фактичному розмірі 8370,00 грн. та відсотковий розмір премії 140 відсотків посадового окладу, її фактичний розмір має складати 11718,00 грн. (8370,00 х 1,4).
З огляду на викладене, доводи позивача щодо протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2024, а саме в частині розрахунку у грошовому виразі додаткових видів грошового забезпечення та премії в меншому розмірі є обґрунтованими.
При цьому, суд враховує те, що відповідач не має наміру вчиняти дії спрямовані на виконання зазначеного рішення суду в інший спосіб, що вбачається як з листа від 30.07.2024.
Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за наявності підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених рішенням суду, суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Враховуючи не виконання в повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року по справі №420/28518/2, ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинив протиправні дії, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для постановлення окремої ухвали.
Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ПФУ в Одеській області у 60-денний строк з моменту отримання цієї ухвали повідомити суд про виконання окремої ухвали.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 159, 248, 249, 261, 262, 383 КАС України, суд
Заяву позивача, подану в порядку ст. 383 КАС України задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиненні на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року по справі №420/28518/23, які виразилися у порушенні вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 області у 60-денний строк з моменту отримання цієї ухвали надати до Одеського окружного адміністративного суду докази на підтвердження виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року у справі №420/28518/23.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.П.Марин