Справа № 420/4099/22
20 червня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Василяки Д.К.,
за участі: секретаря судового засідання Рудого В.А.,
представника позивача - Чехлова Ю.В.
представника відповідача - Олійник Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До суду надійшов адміністративний позов комунального підприємства “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2021 року № 187/34-00-04-02-01, прийнятого на підставі акту про результати камеральної перевірки від 27.07.2021 року №236/34-00-04-02-01/34674102.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.09.2021 року на адресу Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси» надійшло податкове повідомлення-рішення від 06.09.2021 року № 187/34-00-04-02-01, прийняте на підставі акту Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП про результати камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету № 236/34-00-04-02-01/34674102 від 27.07.2021 року та з урахуванням відповіді на заперечення на акт № 2472/6/34-00-04-02-01 від 31.08.2021 року.
Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки про результати камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету № 236/34-00-04-02-01/34674102 від 27.07.2021 вказано про порушення пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 31.1 ст. 31, п. 57.1 ст. 57, п. 100.1, 100.11 та 100.12 ст. 100, п. 111.4 ст. 111, п. 112.1 та п. 112.2 ст. 112 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, що призвело до несвоєчасної сплати розстроченого податкового боргу по зобов'язанню з податку на додану вартість.
Не погоджуючись із висновками, викладеними у зазначеному Акті перевірки 16.08.2021 року КП “ТМО» направило до Південного МУ ДПС по роботі з ВПП заперечення на нього. За результатами розгляду заперечень КП “ТМО» 06.09.2021 року Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення №187/34-00-04-02-01, з якого вбачається, що КП “ТМО» нарахований штраф, передбачений п. 124.2 ст.124 ПК України у зв'язку із порушенням пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16, п.31.1 ст.31. п.57.1 ст.57, п.100.1, 100.11 та 100.12 ст. 100, п.111.4 ст. 111, п.112.1 та п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України, несвоєчасна сплата податку на додану вартість, яке вчинено до набрання чинності ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду України від 06.10.2015 року №815/1969/15 про розстрочення стягнення податкового боргу з податку на додану вартість. Період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення: з 06.10.2015 року по 21.02.2021 року.
Позивач вважає що податкове повідомлення-рішення від 06.09.2021 року №187/34-00-04-02-01 про сплату штрафу у сумі 3 477 807, 88 коп., застосованого за порушення строків сплати суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 13 911 231,50 грн., є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Позивач зазначає, що на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/1969/15 від 30 липня 2015 року з КП “ТМО» на користь держави була стягнута заборгованість в сумі 104 188 924, 47 грн., яка складалася з боргу по уточнюючим розрахункам на додану вартість в сумі 62 645 726, 70 грн., боргу по поточним деклараціям на додану вартість в сумі 31 290 975 грн., несплаченої розстроченої заборгованості на підставі ухвали Одеського окружного адміністративного суду по справі №2а-13662/09/1570 в сумі 695 402 грн., несплаченого податкового повідомлення рішення в сумі 242 838, 53 грн. та пені в сумі 7 269 503,01 грн., а саме:
- уточнені податкові декларації з ПДВ з терміном сплати 26.12.2014 року: №9075063133 від 26.12.2014 року на суму 5 105 565,00 грн.; №9075063172 від 26.12.2014 року на суму 11 234 819, 00 грн.; №9075063233 від 26.12.2014 року на суму 3 501 056,00 грн.; №9075063287 від 26.12.2014 року на суму 5 093 635, 00 грн.; №9075063309 від 26.12.2014 року на суму 187 440, 00 грн.; №9075063339 від 26.12.2014 року на суму 59 253, 00 грн.; №9075063340 від 26.12.2014 року на суму 2 612 480, 00 грн.; №9075063346 від 26.12.2014 року на суму 6 153 646, 00 грн.; №9075063371 від 26.12.2014 року на суму 8 565 974 (включено до податкового боргу 3 584 480,00) грн.; №9075063377 від 26.12.2014 року на суму 2 410 878, 00 грн.; №9075063392 від 26.12.2014 року на суму 4 972 771, 00 грн.; №9075063395 від 26.12.2014 року на суму 5 254 795, 00 грн.; №9075063436 від 26.12.2014 року на суму 10 998 259, 00 грн.; №9075063464 від 26.12.2014 року на суму 996 995,00 грн.; №9075063476 від 26.12.2014 року па суму 522 528,00 грн.;
- поточні податкові декларації з ПДВ: №9073102041 від 18.12.2014 року на суму 997 793, 00 грн. (термін сплати 28.12.2014 року); №9018140164 від 19.02.2015 року на суму 1 848 261, 00 грн. (термін сплати 29.02.2015 року); №9043210921 від 20.03.2015 року на суму 5 597 508, 00 грн. (термін сплати 30.03.2015 року); №9071555954 від 17.04.2015 року на суму 5 091 920, 00 грн. (термін сплати 27.04.2015 року); №9099912485 від 19.05.2015 року на суму 9 577 409, 00 грн. (термін сплати 29.05.2015 року); №9127720372 від 18.06.2015 року на суму 1 406 348,00 грн. (термін сплати 28.06.2015 року);
- податкова заборгованість за ППР № 0000871610/0 від 08.12.2009 року на суму 1 349 552, 67 грн.;
- пеня за ст.129 ПК України в сумі 7 200 165, 71 грн.;
- податок на прибуток в сумі 2 025 479, 23 грн.
Отже, як вважає позивач, розстрочений податковий борг було сформовано, в основному, на підставі податкових декларацій, що перелічені вище, по яким термін для проведення камеральної перевірки станом на 27.02.2021 року сплинув. Зазначене також підтверджується і розрахунком штрафних санкцій, доданим до ППР, відповідно до даних якого, строки прострочення сплати зобов'язань складають більше ніж 1095 днів. Крім того, в ППР зазначено, що порушення вчинено з 06.10.2015 року по 21.02.2021 року, що також вказує на порушення строків проведення камеральної перевірки.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі №820/3544/17 зроблений висновок про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, які пов'язували відлік строку давності у 1095 днів із фактичною сплатою позивачем узгодженої у минулих роках (2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки) суми податкового зобов'язання. В той час, як норма пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Позивач також вказує на те, що в акті перевірки зазначена інформація про те, що 25.02.2020 року та 05.10.2020 року контролюючим органом були складені акти, за наслідками проведення камеральних перевірок за питаннями своєчасності сплати податкових зобов'язань, в тому числі податку на додану вартість, тобто, аналогічними з питаннями, висвітленими в акті перевірки від 27.07.2021 року №236/34-00-04-02-01/34674102, однак не зважаючи на те, що камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком, контролюючим органом не було виявлено жодних порушень при сплаті КП “ТМО» 14 977 157, 17 грн. на підставі платіжного доручення №105 від 19.02.2020 року, що вказує на суперечливу поведінку контролюючого органу.
Відносини, які виникли на підставі постанови ООАС, прийнятої 30 липня 2015 року по справі №815/1969/15, якою надано розстрочку виконання судового рішення, не можуть бути застосовані положення ст. 100 ПК України, оскільки відповідно до п.100.1. ст.100 ПК України (в редакції, яка діяла на момент набрання законної сили постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/1969/15 від 30 липня 2015 року) визначено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому стверджує, що Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків була проведена камеральна перевірка КП “Теплопостачання міста Одеса» код ЄДРПОУ 34674102, за результатами якої складено акт камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість від 27.07.2021 року №236/34-00-04-02-01/34674102. За результатами проведеної перевірки, згідно Акту встановлено порушення пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.31.1 ст.31, п.57.1 ст. 57, п.100.1, 100.11 та 100.12 ст.100, п.111.4 ст.111, п.112.1 та 112.2 ст.112 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року
№2755-/1 (зі змінами та доповненнями), що призвело до несвоєчасної сплати податку на додану вартість, яке вчинено до набрання чинності ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року №815/1969/15 про розстрочення стягнення податкового боргу з податку на додану вартість.
На підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010
року № 2755-/1 (із змінами та доповненнями) за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 477 807,88 грн. На підставі висновків акту перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було винесене податкове повідомлення-рішення від 06.09.2021 року №187/34-00-04-02-01 про сплату штрафної (фінансової) санкції у сумі 3 477 807,88 грн.
Відповідач зазначає, що КП “ТМО», протягом 2020 року (1095 днів - термін давності) було порушено порядок сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість, про що свідчать наступні складені акти перевірок: №41/28-10-53-09/34674102/3 від 25.02.2020 року та №150/28-10-53-08/34674102/30 від 05.10.2020 року.
На думку відповідача, розстрочення судом наявної у підприємства суми боргу не впливає на факт вчинення правопорушення (несвоєчасна сплата податку на додану вартість), оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення.
Порушення платником податку встановленого терміну сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість передбачає фінансову відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірах, встановлених пунктом п.124.2 ст.124 Податкового Кодексу України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду (суддя Глуханчук О.В.) від 15.03.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом комунального підприємства “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
31 березня 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/957/22).
06 квітня 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача (вхід. № ЕП/9374/22).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року витребувано від Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків належним чином засвідчені копії письмових доказів, а саме: Графік погашення розстрочених (відстрочених) сум згідно судового рішення по справі №815/1969/15, який було надіслано на адресу підприємства листом №4290/10/28-08- 23-018 від 28.10.2015 року; Інтегровану картку платника податків - КП “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» за період, що охоплює позовні вимоги; листи, адресовані КП “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» щодо сплачених часток розстроченого боргу та нарахованої пені на чергові сплачені частки розстроченого податкового боргу; іншу наявну інформацію, з огляду на викладені у цій ухвалі обставини. Зобов'язано Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків надати до Одеського окружного адміністративного суду витребувані докази протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Продовжено шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів.
03 жовтня 2022 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення (вхід. № ЕС/4309/22).
19 січня 2023 року від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вхід. № 1805/23).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2023 року звільнено з посади судді Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 року, адміністративну справу №420/4099/22 передано на розгляд судді Стефанову С.О.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року, адміністративний позов комунального підприємства “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.09.2021 року № 187/34-00-04-02-01.
Постановою Верховного суду від 21 грудня 2023 року касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі №420/4099/22 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Причиною скасування рішень стало те, що як вбачається з рішення суду першої інстанції, в контексті умислу, як обов'язкової умови для кваліфікації правопорушення за пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України, зазначив що поняття умисел, було введено в дію на підставі Закону №1117-ІХ від 17.12.2020 (чинна з 01.01.2021) і не може бути застосований до правовідносин, які виникли до моменту внесення відповідних змін до Податкового кодексу України. Також суд вказав, що в постанові Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 у справі №815/1969/15 встановлені об'єктивні причини неможливості своєчасної сплати заборгованості з огляду на збитковість діяльності підприємства, внаслідок чинності імперативних нормативно-правових актів, які обумовлюють надання споживачам теплової енергії послуг за економічно необґрунтованою ціною, яка значно менше ніж фактичні витрати підприємства на закупівлю ресурсів, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на проведення ремонтних робіт, виплату заробітної плати тощо.
Суд апеляційної інстанції надав оцінку наявності умислу в діях позивача, дійшов висновку про його відсутність, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України.
При цьому Верховний Суд звернув увагу на той факт, що у разі відсутності кваліфікуючої ознаки у вигляді умислу, діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність має наступати на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків.
Також зазначено, що такий розмір є меншим за той, який був передбачений статтею 126 Податкового кодексу України на час виникнення спірних правовідносин та до внесення змін до Податкового кодексу України, що вказує на пом'якшення міри відповідальності.
Суди як першої так і апеляційної інстанцій спірним правовідносинам щодо правомірності застосованого до позивача штрафу в частині правопорушення, яке не пов'язано із наявністю вини у поєднанні з умислом, оцінки взагалі не надавали.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій фактично не встановили обставин справи, не дослідили доказів та не надали належної оцінки спірним правовідносинам в зазначеному вище правовому регулюванні, що свідчить про не дотримання принципів процесуального закону.
Також Верховним судом зазначено, що відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 у справі №815/1969/15, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015, позивачу розстрочено сплату податкового боргу з ПДВ на загальну суму 102 163 405,24 грн строком на п'ять років, шляхом сплати заборгованості щомісячно рівними частками у розмірі 1 736 482,02 грн. Термін сплати розстрочки з 27.11.2015 по 28.10.2020.
Верховний Суд неодноразово та послідовно у свої постановах, зокрема від 05 липня 2019 року у справі №820/11541/13-а, від 24 травня 2022 року у справі №280/928/20, висловлював позицію, що судове рішення, ухвалене в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Судове рішення про розстрочення суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі статтею 126 Податкового кодексу України (з 01.01.2021 статтею 124 Податкового кодексу України). Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.
Тобто розстрочення судом наявної у Підприємства суми боргу не впливає на факт вчинення правопорушення (несвоєчасна сплата податку на додану вартість), крім того, таке порушення фактично було вчиненим ще до моменту відповідного розстрочення.
Колегія суддів також звернула увагу судів також на наступне: суд першої інстанції у рішенні зазначив, що заборгованість за розстроченим на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду боргом в ІКП до 20.02.2020 не існувало. Станом на початок 2020 року, контролюючим органом не була відображена та не рахувалася будь-яка заборгованість, яка була стягнута з Підприємства на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/1969/15 від 30 липня 2015 року. Однак згідно даних акту камеральної перевірки, заборгованість по розстроченому судом боргу погашена у повному обсязі лише станом на 21.02.2020, що не відповідає дійсності та обліковим даним ІКП ІС Податковий блок.
Щодо вказаного колегія суддів зазначила, що судами встановлено, що згідно акту перевірки постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/1969/15 від 30.07.2015 з Підприємства на користь держави була стягнута заборгованість в сумі 104 188 924,47 грн, виконання зазначеної постанови було розстрочено строком на п'ять років, шляхом сплати заборгованості щомісячно рівними частками у розмірі 1736482,08 грн починаючи з дня набрання законної сили постанови суду.
Суд наголошує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим до виконання.
Контролюючий орган стверджував, що на виконання вказаної вище постанови у справі №815/1969/15, що набрала законної сили, ним до позивача було доведено відповідні графіки погашення податкового боргу зі щомісячною сплатою у розмірі 1702724,08 грн. Відповідно контролюючий орган мав щомісячно виставляти в ІКП зазначену суму, а не всю суму заборгованості в цілому.
Крім того, як вбачається з акту перевірки відповідач здійснив дострокове нарахування розстроченого боргу з урахуванням пені за несвоєчасну сплату податкового боргу, на підставі листів саме позивача про дострокову сплату частки розстроченої суми та листів Департаменту фінансів Одеської міської ради, у випадках надання фінансової підтримки, передбаченої бюджетом міста.
Проте суд зазначених посилань контролюючого органу не перевірив, обставин не встановив, відповідної оцінки не надав та дійшов передчасних висновків.
Суд першої інстанції також вказав, що Підприємство на виконання постанови суду у справі №815/1969/15 проводило погашення заборгованості, і згідно із призначеннями платежів, зазначених у листах та платіжних дорученнях, позивачем сплачено кошти у загальному розмірі 156 017 137,90 грн (останній день платежу 30.01.2019).
З наведених судом платіжних доручень вбачається, що в більшість призначення платежу вказано «акт № 308-18 від 22.07.2015», при цьому судом не вказано яке відношення акт № 308-18 від 22.07.2015 має до податкового боргу розстроченого на підставі рішення суду у справі №815/1969/15.
Також суд вказав, що за даними позивача заборгованість за постановою суду у справі №815/1969/15 була сплачена повністю ще 19.07.2018. При цьому жодні докази на підтвердження вказаному у матеріалах справи відсутні.
Також звернено увагу, що акт камеральної перевірки від 05.10.2020, на який зокрема покликається суд першої інстанції у своєму рішенні, було складено за результатами перевірки своєчасності сплати ПДВ, оплата якого проведено іншим платіжним дорученням, а саме від 24.09.2020 №484.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 року, адміністративну справу №420/4099/22 передано на розгляд судді Василяці Д.К.
Ухвалою суду від 11.01.2024 року прийняти до провадження справу та вирішено здійснювати розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що з матеріалів справи, Позивачу надавалася розстрочка податкового боргу за рішенням суду від 30.07.2015 по справі №815/1969/15 (дата набрання законної сили - 06.10.2015). З дня набрання законної сили рішень суду про розстрочку погашення податкового боргу фактично встановлюється новий порядок погашення податкового боргу. Але до набрання законної сили такого рішення діє старий порядок погашення податкового боргу і саме за цей період у зв'язку з Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.01.2024 23 несвоєчасною сплатою податкового боргу позивачу нараховується штрафна санкція. Так, податковий борг, на який було надано розстрочення постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року (дата набрання законної сили 06.10.2015) по справі №815/1969/15, виник на підставі: - уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість надані 26.12.2014 на загальну суму 62645726,7 грн.: №9075063133 у сумі 5105565 грн., №9075063172 у сумі 11234819грн., №9075063233 у сумі 3501056 грн., №9075063287 у сумі 5093635 грн., №9075063309 у сумі 187440 грн., №907506339 у сумі 59253 грн., №9075063340 у сумі 2612480 грн., №9075063346 у сумі 6153646 грн., №9075063371 у сумі 3550606,7 грн. (загальна сума уточнюючого розрахунку складала 8316480,0 грн.), №9075063377 у сумі 2410878,0 грн., №9075063392 у сумі 4972771,0 грн., №9075063395 у сумі 5254795,0 грн., № 9075063436 у сумі 10998259,0 грн.,№9075063464 у сумі 996995,0 грн., №9075063476 у сумі 522528,0 грн. (граничний строк сплати - 26.12.2014); - податкової декларації з податку на додану вартість №9073102041 від 18.12.2014 р. на суму 997793,0 грн. (граничний строк сплати - 30.12.2014) ; - податкової декларації з податку на додану вартість №9078360973 від 19.01.2015 р. на суму 6771736,0 грн. (граничний строк сплати - 30.01.2015); - податкової декларації з податку на додану вартість №9018140164 від 19.02.2015 на суму 1848261,0 грн. (граничний строк сплати - 01.03.2015); - податкової декларації з податку на додану вартість №9043210921 від 20.03.2015 на суму 5597508,0 грн. (граничний строк сплати - 30.03.2015); - податкової декларації з податку на додану вартість №9071555954 від 17.04.2015 на суму 5091920,0 грн. (граничний строк сплати - 30.04.2015); - податкової декларації з податку на додану вартість №9099912485 від 19.05.2015 на суму 9577409,0 грн. (граничний строк сплати - 30.05.2015); - податкової декларації з податку на додану вартість №9127720372 від 18.06.2017 на суму 1406348,0 грн. (граничний строк сплати - 30.06.2015); - несплачена розстрочена заборгованість за податковим повідомленням - рішенням №0000871610/0 від 08.12.2009 у сумі 695402,0 грн., за період з січня по липень 2015 року (граничний строк сплати - 30.05.2014); - податкового повідомлення-рішення від 22.07.2015 №000016410 на суму 242838,53 грн. (граничний строк сплати - 01.08.2015); - пені за несвоєчасну сплату відповідно до ст. 129 ПК України у сумі 7269503,01 грн. за період з грудня 2014 року по дату надання розстрочки. З вищевикладеного вбачається, що до набрання законної сили рішення про розстрочення податкового боргу боржником вже було пропущено граничні строки сплати податкового боргу на більше ніж 30 календарних днів. Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.01.2024 24 Станом на 21.02.2020 року розстрочений податковий борг з податку на додану вартість за ухвалою ОААСУ від 06.10.2015 року №815/1969/15 погашено у повному обсязі. Окрім того, КП «ТМО», протягом 2020 року (1095 днів - термін давності) було порушено порядок сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість, про що свідчать наступні складені акти перевірок: № 41/28-10-53-09/34674102/3 від 25.02.2020; № 150/28-10-53-08/34674102/30 від 05.10.2020. Згідно п.11. підрозділу 10 «Інших перехідних положень» ПКУ «штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій». У зв'язку зі змінами, внесеними Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» з 01.01.2021 такий платник податку притягується до відповідальності у вигляді штрафу встановленого п.124.1. ст.124 ПКУ - при затримці до 30 календарних днів включено, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів включено, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Діяння передбачені п.124.1 ст.124 ПКУ, вчинені умисно, тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого грошового зобов'язання (п.124.2 ст.124 ПКУ). Обставини, які відповідно до ПКУ пом'якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності (у разі наявності) проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, фіксувати та підтверджувати факт здійснення фінансово-господарських операцій. Слід зазначити, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків закріплених за платником податків у ст.16 та ст.36 ПКУ. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.01.2024 25 Не дотримання цих правил та норм, є умисними діями особи, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення. У відповідності до п.36.1 ст.36 ПКУ податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, Не виконання податкового обов'язку, у відповідності до п.109.1 ст.109 ПКУ є податковим правопорушенням, за яке передбачена фінансова відповідальність. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків закріплених за платником податків у ст. ст. 16, 36 ПКУ. Враховуючи вищенаведене, діяння КП «ТМО» є умисними діями, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення. Додаткового зазначаємо, що податкове повідомлення-рішення від 06.09.2021 № 187/34-00-04-02-01 про сплату штрафної (фінансової) санкції у сумі 3 477 807,88 грн., стосується саме останньої сплати підприємством боргу, а конкретно операції, яка відбулась 21.02.2020 року. Що вбачається з розрахунку штрафної санкції до ППР та згідно Інтегрованої картки платника податку станом на 21.02.2020 року. Таким чином, на підставі вище наведеного, КП «ТМО» неодноразово, умисно, усвідомлюючи здійснення порушення законодавства, несвоєчасно сплатило розстрочений податковий борг по зобов'язанню з податку на додану вартість. Також звертаємо увагу суду, що Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 року по справі №815/2774/18 апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС - задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі за позовом КП «ТМО» до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 08 лютого 2018 року № 0000254910, № 0000264910 - скасовано. Також, Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 року по справі №420/2985/19 у задоволенні позову КП «ТМО» до Одеського управління Офісу ВПП ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2017 року №0008554910 та №0008544910 - відмовлено. У вищевказаних справах розглядався аналогічний предмет спору, а саме період виконання Позивачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року в справі №815/1969/15. Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.01.2024 26 Тому, Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, отже податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.09.2021 № 187/34-00-04-02-01 про сплату штрафної (фінансової) санкції у сумі 3 477 807,88 грн. - є законним, а позов - безпідставним.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій КП «ТМО» не погоджується із доводами, викладеними ПМУ ДПС по роботі з ВПП у відзиві на позовну заяву, в зв'язку із тим, що викладені доводи не відповідають вимогам законодавства, яке було чинне на момент виникнення спірних обставин, не доводять фактів вчинення виявлених та описаних в акті про результати камеральної перевірки від 27.07.2021 № 236/34-00-04-02-01/34674102 порушень та нівелюють положення ст. 100 ПК України та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 № 574 оскільки вважає, що на суми розстроченого у відповідності до положень ст. 100 ПК України податкового боргу та при своєчасній його сплаті платнику податків додатково також нараховується штраф, передбачений ст. 126 ПК України.
Ухвалою суду від 12 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу №420/4099/22 до судового розгляду по суті.
29.03.2024 року від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
18.04.2024 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
25.04.2024 року від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
20.06.2024 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та вступні слова сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке: на підставі п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75, ст.76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, посадовою особою контролюючого органу проведено камеральну перевірку платника податку комунального підприємства “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.
За результати проведеної перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено Акт камеральної перевірки №236/34-00-04-02-01/34674102 від 27.07.2021 року, відповідно до висновку якого камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16, п.31.1 ст.31, п.57.1 ст.57, п.100.1, 100.11 та 100.12 ст.100, п.111.4 ст.111, п.112.1 та п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, що призвело до несвоєчасної сплати розстроченого податкового боргу по зобов'язанню з податку на додану вартість.
Як зазначено у Акті перевірки, відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року по справі № 815/1969/15 КП “ТМО» надано розстрочку додаткового боргу на загальну суму 102 163 405, 24 грн.
Термін сплати розстрочки з 27.11.2015 року по 28.10.2020 року.
20.02.2020 року КП “ТМО» сплачено, у рахунок погашення розстрочки, платіжним дорученням №105 від 19.02.2020 року, суму платежу у розмірі 14 977 157, 17 грн.
Як зазначено у Акті камеральної перевірки, згідно ІКП (індивідуальної картки платника в ІС Податковий блок) Одеським управлінням офісу ВПП ДПС (правонаступник Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП) 21.02.2020 року здійснено нарахування розстрочених платежів на загальну суму 13 911 231, 53 грн., утому числі:
- за період 28.10.2015 - 21.02.2020 року - 2 789 098,34 грн.;
- за період 28.10.2015 - 21.02.2020 року - 9 577 409, 00 грн.:
- за період 28.10.2015 - 21.02.2020 року - 1 406 348,00 грн.;
- за період 28.10.2015 -21.02.2020 року - 102 010, 47 грн.;
- за період 28.10.2015 - 21.02.2020 року - 24 385, 02 грн.;
- за період 28.10.2015 - 21.02.2020 року - 11 980,70 грн.
Також у Акті камеральної перевірки зазначено, що на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року №815/1969/15 КП “ТМО» запроваджено розстрочку стягнення податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 102 163,4 тис. грн. (102 163 445,24 грн.).
Сума розстроченого боргу складається з наступного:
- уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість надані 26.12.2014 року на загальну суму 62645726,7 грн.: №9075063133 у сумі 5105565 грн., №9075063172 у сумі 11234819грн., №9075063233 у сумі 3501056 грн., №9075063287 у сумі 5093635 грн., №9075063309 у сумі 187440 грн., №907506339 у сумі 59253 грн., №9075063340 у сумі 2612480 грн., №9075063346 у сумі 6153646 грн., №9075063371 у сумі 3550606,7 грн. (загальна сума уточнюючого розрахунку складала 8316480,0 грн.), №9075063377 у сумі 2410878,0 грн., №9075063392 у сумі 4972771,0 грн., №9075063395 у сумі 5254795,0 грн., № 9075063436 у сумі 10998259,0 грн.,№9075063464 у сумі 996995,0 грн., №9075063476 у сумі 522528,0 грн.;
- поточні декларації з податку на додану вартість на загальну суму 31290975,0 грн.: №9073102041 від 18.12.2014 р. на суму 997793,0 грн., №9078360973 від 19.01.2015 р. на суму 6771736,0 грн., №9018140164 від 19.02.2015 на суму 1848261,0 грн. №9043210921 від 20.03.2015 на суму 5597508,0 грн., №9071555954 від 17.04.2015 на суму 5091920,0 грн., №9099912485 від 19.05.2015 на суму 9577409,0 грн., №9127720372 від 18.06.2017 на суму 1406348,0 грн.;
- несплачена розстрочена заборгованість за податковим повідомленням - рішенням №0000871610/0 від 08.12.2009 р., відповідно до ухвали Одеського окружного адміністративного суду по справі №2а-13662/09/1570 від 30.08.2013 р. у сумі 695402,0 грн., за період з січня по липень 2015 року;
- несплачене податкове повідомлення-рішення від 22.07.2015 р. №000016410 на суму 242838,53 грн.;
- пеня за несвоєчасну сплату відповідно до ст. 129 ПКУ у сумі 7269503,01 грн. за період з грудня 2014 року по дату надання розстрочки.
Як зазначено у Акті, на підставі ухвали ОААСУ від 06.10.2015 року №815 КП “ТМО» запроваджено розстрочку стягнення податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 102 163,4 тис. грн. строком на п'ять років, шляхом сплати заборгованості щомісячно рівними частками, починаючи з дня набрання законної сили постанови суду. Відповідно до вищезгаданої постанови та керуючись вимогами наказу ДФС України від 14.04.2016 року №318 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії структурних підрозділів органів державної податкової служби при розстрочені (відстроченні) на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДФС (у тому числі недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванням)» Одеським управлінням Офісу ВПП ДФС (правонаступник Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП) було складено Графік погашення розстрочених (відстрочених) сум згідно постанови суду по справі №815/1969/15, який було надіслано на адресу підприємства листом №4290/10/28-08-23-01 8 від 28.10.2015 року, щомісячна сплата склала 1 702 724,08 грн.
На підставі листів КП “ТМО» про дострокову сплату частки розстроченої суми та листів Департаменту фінансів Одеської міської Ради, у випадках надання фінансової підтримки, передбаченої бюджетом міста, підприємству здійснювалось дострокове нарахування розстроченого боргу з урахуванням пені за несвоєчасну сплату податкового боргу, нарахованої у відповідності до ст.129 ПКУ.
Як зазначено у Акті, станом 21.02.2020 року розстрочений податковий борг з податку на додану вартість за ухвалою ОААСУ від 06.10.2015 року №815/1969/15 погашено у повному обсязі.
Окрім того, КП “ТМО», протягом 2020 року (1095 днів - термін давності) було порушено порядок сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість, про що свідчать наступні складені акти перевірок: №41/28-10-53-09/34674102/3 від 25.02.2020 року та №150/28-10-53-08/34674102/30 від 05.10.2020 року.
В Акті перевірки зроблено висновок, що на підставі вищенаведеного КП “ТМО» неодноразово, умисно, усвідомлювало здійснення порушення законодавства, несвоєчасно сплатило розстрочений податковий борг по зобов'язанню з податку на додану вартість.
Не погоджуючись із висновками, викладеними у зазначеному Акті камеральної перевірки 16.08.2021 року КП “ТМО» направило до Південного МУ ДПС по роботі з ВПП заперечення на нього.
За результатами розгляду заперечень КП “ТМО» 06.09.2021 року Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення №187/34-00-04-02-01 від 06.09.2021 року, з якого вбачається, що КП “ТМО» нарахований штраф на суму 3 477 807,88 грн., передбачений п.124.2 ст.124 ПК України у зв'язку із порушенням пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16, п.31.1 ст.31. п.57.1 ст.57, п.100.1, 100.11 та
100.12ст. 100, п.111.4ст. 111, п.112.1 та п. 112.2 ст. 112 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата податку на додану вартість, яке вчинено до набрання чинності ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду України від 06.10.2015 року № 815/1969/15 про розстрочення стягнення податкового боргу з податку на додану вартість. Період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушенні з 06.10.2015 року по 21.02.2021 року.
22.09.2021 року (протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення) на адресу Державної податкової служби України була направлена скарга за вих. № 02-01-01-442 від 22.09.2021 року на зазначене податкове повідомлення-рішення від 06.09.2021 року № 187/34-00-04-02-01.
04.01.2022 року на адресу КП “ТМО» надійшло рішення Державної податкової служби України вих. № 28816/6/99-00-06-03-01-06 від 22.12.2021 року, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення від 06.09.2021 року № 187/34-00-04-02-01 залишено без змін, а скарга КП “ТМО» - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 06.09.2021 року № 187/34-00-04-02-01, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст.21 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. п. 36.1, 36.2 ст. 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору, у порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Згідно з пунктом 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Тобто, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації (30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, 2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).
Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Стаття 124 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання.
Згідно пункту 124.1 вказаної статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Специфіка застосування штрафу у відповідності до приписів статті 124 Податкового кодексу України полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму грошового зобов'язання.
Отже, з урахуванням того, що обов'язковою умовою для застосування до платника податку штрафу на підставі статті 124 Податкового кодексу України є сплата грошового зобов'язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов'язання.
Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання. Відповідно, датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 Податковим кодексом України, в частині проведення контролюючим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 821/850/18 (постанова від 24 липня 2023 року).
Як встановлено судами позивачем у рахунок погашення розстроченого відповідно до постанови у справі № 815/1969/15 податкового боргу платіжним дорученням №105 від 19.02.2020 здійснено платіж у розмірі 14 977 157,17 грн. Згідно ІКП (індивідуальної картки платника в ІС Податковий блок) відповідачем 21.02.2020 здійснено дострокове нарахування розстрочених платежів на загальну суму 13 911 231,53 грн. Станом на 21.02.2020 розстрочений податковий борг з податку на додану вартість погашено у повному обсязі.
Отже, враховуючи, що фактична сплата розстроченого податкового боргу відбулась 19.02.2020, то відповідно з цієї дати і обчислюється 1095-денний строк для проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання.
Отже, з викладеного вище вбачається, що порушення строків проведення камеральної перевірки не відбулось.
Суд вважає необхідним зазначити, що камеральну перевірку з питань своєчасності сплати ПДВ до бюджету проведено 27.07.2021, згідно висновків акту камеральної перевірки позивачем вчинено правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати ПДВ в період з 06.10.2015 по 21.02.2020. За результатами проведеної перевірки та на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України до Підприємства 06.09.2021 застосовано штраф, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 187/34-00-04-02-01 у розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання.
В період фактичного вчинення правопорушення з 06.10.2015 по 21.02.2020 відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання була передбачена статтею 126 Податкового кодексу України. Розмір штрафу при затримці сплати більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, був визначений на рівні 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З 01.01.2021 набрали чинності положення пункту 79 Закону України № 466-IX від 16.01.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (з урахуванням змін, внесених Законом № 1117-IX від 17.12.2020), якими статті 123, 124, 126 і 128 Податкового кодексу України фактично викладено в нових редакціях.
Відповідальність за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з 01.01.2021 регулюється статтею 124 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті (платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом) вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Як вже зазначалось вище штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (пункт 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).
На час прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення - рішення, а саме 06.09.2021, відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання передбачено статтею 124 Податкового кодексу України, відповідно і розмір штрафу визначається саме в розмірах визначених зазначеною статтею.
Щодо умислу, як складової кваліфікації правопорушення на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України, суд вказує на наступне: підпунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Стаття 112 Податкового кодексу України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).
Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 Податкового кодексу України - обставини, що пом'якшують відповідальність особи.
У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.
Так, відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Натомість обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина (у визначених Податковим кодексом України випадках) в податкових правопорушеннях нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податкового кодексу України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому обов'язок доведення вини покладено саме на контролюючий орган і без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
Крім того, слід зазначити, що у випадку встановлення контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі. При цьому, такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки.
Таким чином, при вирішенні спорів такої категорії судам необхідно встановлювати, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов'язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов'язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів.
Відповідно до матеріалів справи, КП «ТМО», протягом 2020 року (1095 днів - термін давності) було притягнуто до відповідальності за порушення порядку сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість, про що свідчать наступні складені акти перевірок: № 41/28-10-53-09/34674102/3 від 25.02.2020, ППР від 27.02.2020; № 150/28-10-53-08/34674102/30 від 05.10.2020, ППР від 19.10.2020.
Згідно матеріалів справи, діяння КП «ТМО» є умисними діями, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення. Таким чином, на підставі вищенаведеного, КП «ТМО» неодноразово, умисно, усвідомлюючи здійснення порушення законодавства, несвоєчасно було сплачено податкове зобов'язання з податку на додану вартість. До того ж розстрочення судом наявної у підприємства суми боргу не впливає на факт вчинення правопорушення (несвоєчасна сплата податку на додану вартість), оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення.
Як встановлено судом, на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/1969/15 від 30 липня 2015 року з КП “ТМО» на користь держави була стягнута заборгованість в сумі 104 188 924, 47 грн., яка складалася з боргу по уточнюючим розрахункам на додану вартість в сумі 62 645 726, 70грн., боргу по поточним деклараціям на додану вартість в сумі 31 290 975 грн., несплаченої розстроченої заборгованості на підставі ухвали Одеського окружного адміністративного суду по справі №2а-13662/09/1570 в сумі 695 402 грн., несплаченого податкового повідомлення рішення в сумі 242 838, 53грн. та пені в сумі 7 269 503,01 грн., а саме:
- уточнені податкові декларації з ПДВ з терміном сплати 26.12.2014 року: № 9075063133 від 26.12.2014 року на суму 5 105 565,00 грн.; № 9075063172 від 26.12.2014 року на суму 11 234 819, 00 грн. ; № 9075063233 від 26.12.2014 року на суму 3 501 056,00 грн.; № 9075063287 від 26.12.2014 року на суму 5 093 635, 00 грн.; № 9075063309 від 26.12.2014 року на суму 187 440, 00 грн.; № 9075063339 від 26.12.2014 року на суму 59 253, 00 грн.; № 9075063340 від 26.12.2014 року на суму 2 612 480, 00 грн.; № 9075063346 від 26.12.2014 року на суму 6 153 646, 00 грн.; № 9075063371 від 26.12.2014 року на суму 8 565 974 (включено до податкового боргу 3 584 480, 00) грн.; № 9075063377 від 26.12.2014 року на суму 2 410 878, 00 грн.; № 9075063392 від 26.12.2014 року на суму 4 972 771, 00 грн.; № 9075063395 від 26.12.2014 року на суму 5 254 795, 00 грн.; № 9075063436 від 26.12.2014 року на суму 10 998 259, 00 грн.; № 9075063464 від 26.12.2014 року на суму 996 995,00 грн.; № 9075063476 від 26.12,2014 року па суму 522 528,00 грн.;
- поточні податкові декларації з ПДВ: № 9073102041 від 18.12.2014 року на суму 997 793, 00 грн. (термін сплати 28.12.2014 року); № 9018140164 від 19.02.2015 року на суму 1 848 261, 00 грн. (термін сплати 29.02.2015 року); № 9043210921 від 20.03.2015 року на суму 5 597 508, 00 грн. (термін сплати 30.03.2015 року); № 9071555954 від 17.04.2015 року на суму 5 091 920, 00 грн. (термін сплати 27.04.2015 року); № 9099912485 від 19.05.2015 року на суму 9 577 409, 00 грн. (термін сплати 29.05.2015 року); № 9127720372 від 18.06.2015 року на суму 1 406 348,00 грн. (Термін сплати 28.06.2015 року);
- податкова заборгованість за ППР № 0000871610/0 від 08.12.2009 року на суму 1 349 552, 67 грн.;
- пеня за ст. 129 ПК України в сумі 7 200 165, 71 грн.;
- податок на прибуток в сумі 2 025 479, 23 грн.
Судом встановлено, що відповідно до акту про результати камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету №236/34-00-04-02-01/34674102 від 27.07.2021 року контролюючим органом встановлено, що відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року по справі № 815/1969/15 КП “ТМО» надано розстрочку податкового боргу на загальну суму 102 163 405, 24 грн. Термін сплати розстрочки з 27.11.2015 року по 28.10.2020 року. 20.02.2020 КП “ТМО» сплачено, у рахунок погашення розстрочки, платіжним дорученням №105 від 19.02.2020, суму платежу у розмірі 14 977 157, 17грн.
В акті камеральної перевірки із посиланням на данні облікової картки особового рахунку з податку на додану вартість КП “ТМО» встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, а саме: “згідно ІКП Одеським управлінням ОВПП ДПС 21.02.2020 року здійснено нарахування розстрочених платежів на загальну суму 13 911 231, 53 грн.:
за період 28.10.2015 - 21.02.2020 року - 2 789 098,34 грн.;
за період 28.10.2015 - 21.02.2020 року - 9 577 409, 00 грн.;
за період 28.10.2015 - 21.02.2020 року - 1 406 348, 00 грн.;
за період 28.10.2015 - 21.02.2020 року - 102 010, 47 грн.;
за період 28.10.2015 - 21.02.2020 року - 24 385, 02 грн.;
за період 28.10.2015 - 21.02.2020 року - 11 980, 70 грн.»
Суд зазначає, що судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків - боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання). Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.
Ця позиція підтверджується листом Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014 р. №1602/11/10/14-14.
Нарахування в інтегрованій картці платника відбувалось на підставі Графіку погашення розстрочених (відстрочених) сум згідно постанови суду по справі №815/1969/15, який було надіслано на адресу підприємства листом №4290/10/28-08- 23-018 від 28.10.2015 року, на підставі листів КП«ТМО» про дострокову сплату частки розстроченої суми та листів Департаменту фінансів Одеської міської Ради, у випадках надання фінансової підтримки, передбаченої бюджетом міста.
Інформація, щодо сплачених часток розстроченого боргу та пені нарахованої у відповідності до ст.129 Податкового кодексу України на чергові сплачені частки розстроченого податкового боргу КП«ТМО» надавалась платнику листами щоразу після здійснення дострокового погашення боргу.
В інтегрованій картці платника Одеським управлянням Офісу ВПП ДПС 21.02.2020 року здійснено нарахування розстрочених платежів на загальну суму 13 911 231,53 грн. на підставі листа-заяви платника від 21.02.2020 №03-15-/25 (вх. №6026/10 від 21.02.2020) про дострокову сплату розстроченого податкового боргу з урахуванням пені.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.178 ст.14 ПК України визначено поняття податку на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Обов'язок сплати податку на додану вартість виникає на підставі поданої податкової декларації, тому базою для нарахування штрафу за несплату або несвоєчасну сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів є сума, яка визначена у відповідній податковій декларації.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України документом, що подається платником податків контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку є податкова декларація.
У відповідності до п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10
календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Перевіркою встановлено порушення п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 13911231,50 грн..
Із податкового повідомлення-рішення вбачається, що до КП “ТМО» застосований штраф у розмірі 25%.
Суд зазначає, що порушення платником податку встановленого терміну сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість передбачає фінансову відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірах, встановлених пунктом п.124.2 ст.124 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями).
Відповідно п. 11 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №802/777/16-а викладена правова позиція з приводу застосування норм права до спірних правовідносин в частині нарахування штрафної санкції на розстрочений податковий борг.
Так, Верховний Суд в даному рішенні зазначив наступне: «…Відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.
Суд звертає увагу, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.
Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених 126.1 ст. 126 та пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями 126 та 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань…».
Також, Верховним Судом у постанові віл 29 січня 2019 року по справі №820/495/18 зроблено висновок, що « 16. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно правомірності спірних податкових повідомлень - рішень, зважаючи на те, що розстрочення у порядку статті 100 ПК України суми податкового боргу, сплата якої на час укладення договорів №1 та №2 була простроченою, не впливає на наявність факту правопорушення, оскільки таке є вчиненим до моменту розстрочення, яке не змінює обсягу відповідальності платника податків».
Таким чином, законодавством України не передбачене звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафу за несплату узгодженої суми грошових і зобов'язань протягом строків, визначених податковим законодавством, які у послідуючому були розстроченими за рішенням суду.
Отже, передбачена пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).
З огляду на зазначене, суд зазначає, що контролюючим органом правомірно нараховується штрафна санкція платнику податку відповідно до вимог ст. 126 Податкового кодексу України у день фактичного погашення чергових часток розстрочених (відстрочених) сум заборгованості.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що відповідачем правомірно за несвоєчасну сплату позивачем податкового боргу нараховано штраф позивачу в розмірі 25 %, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.
Решта доводів сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у пункті 110 рішення у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та аргументи сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку що позов комунального підприємства “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2021 року № 187/34-00-04-02-01 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 139 КАС України у зв'язку з відмовою у задоволенні вимог позивача, розподіл понесених ним витрат зі сплати судового збору за подання до суду цієї позовної заяви не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову комунального підприємства "ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ" (вул. Балківська, буд. 1-Б. м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 34674102) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65015, код ЄДРПОУ 44104032) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Враховуючи періодичну відсутність електроенергії у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду, тривалість повітряних тривог, знаходження судді знаходження судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано суддею 12.09.2024 року.
Суддя Д.К. Василяка