Справа № 420/17956/24
13 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача викладене у листі № 479-119/Г-02/8-2100/24 від 16.01.2024 р. про перерахунок пенсії;
- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по теперішній час, з урахуванням індексації та автоматичних або масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.63, 64 Закону № 2262-XII з врахуванням Постанови КМУ № 45 від 13.02.2008 р., Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 р., Постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 р. Постанови КМУ від 16.02.2022 р. № 118. Постанови КМУ від 24.02.2023 р. № 168 в редакції дійсної на момент нарахування пенсії позивачу, нарахувати компенсацію втрати частини доходів на щомісячну пенсію позивача з 01.01.2015 р. та по теперішній час та здійснити виплату пенсій позивачу, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01.01.2015 р. на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк" МФО банку 325796, код ЄДРПОУ банку 09325703.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є громадянином України, який з виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 р. по справі № 540/2482/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити йому виплату пенсії, починаючи з 01.01.2015 р. з компенсацією втрати частини доходів. На виконання цього рішення, відповідачем поновлено виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходів. Втім відповідач нарахував пенсію позивача за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2021 р. в сумі 71175,00 грн., щомісячна пенсія 949,00 грн. без врахування автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії відповідно до ст.63, 64 Закону № 2262-XII з врахуванням Постанови КМУ № 45 від 13.02.2008 р., Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 р., Постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 р. Постанови КМУ від 16.02.2022 р. № 118. Постанови КМУ від 24.02.2023 р. № 168 в редакції дійсної на момент нарахування пенсії позивачу. Позивач вважає, що наведеним оспорюваним рішенням відповідачем порушено його права та інтереси, оскільки відповідачу для належного виконання рішення суду необхідно було автоматично здійснити перерахунок (індексацію) невиплаченої пенсії після її поновлення, так як це є похідним етапом пенсійних правовідносин після поновлення пенсії. Позивач вважає свої права порушеними, а рішення відповідача протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 13.06.2024 р. позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків.
Ухвалою від 27.06.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
11.07.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що Головним управлінням у порядку та у спосіб, що прямо передбачено Законом, виконано всі дії для виконання рішення суду, а саме: поновлено позивачу пенсію з 01.01.2015 р. з компенсацією втрати частини доходів згідно резолютивної частини рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 р. у справі 540/2482/19 в межах покладених зобов'язань. Таким чином, за відсутності пенсійної справи та довідки про розмір грошового забезпечення позивача, розмір пенсії позивача складає 949,00 грн. та є фіксованим, а тому відсутні підстави для здійснення перерахунку відповідно до ст.ст.63, 64 Закону № 2262-ХІІ з врахуванням Постанови КМУ № 45 від 13.02.2008 р., Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 р., Постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 р., Постанови КМУ від 16.02.2022 р. № 118, Постанови СМУ від 24.02.2023 р. № 168.
28.07.2024 р. позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів та аргументів, викладених у відзиві.
З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, ОСОБА_1 є громадянином України, якому по досягненні пенсійного віку та наявності 31 року страхового стажу, призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 p. № 2262-XII.
Позивач виїхав з України до Держави Ізраїль на постійне місце проживання, де прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Згідно даних КП "ДСС" рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 р. по справі № 540/2482/19, яке набрало законної сили 15.02.2021 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладеної в листах № 1632/03-04 від 30.05.2019 р. та № 8082/03 від 20.06.2019 р.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2015 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з компенсацією втрати частини доходів.
На виконання цього рішення відповідачем 24.03.2021 р. здійснено перерахунок пенсії, яким поновлено позивачу з 01.01.2015 р. Підсумок пенсії (фіксований згідно рішення суду) - 949,00 грн.; УДППЗ - Укршошта; строк закінчення виплати пенсії - довічно.
Згідно розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2021 р. позивачу нараховано пенсію у фіксованому розмірі 949,00 грн.
З метою з'ясування обставин перерахунку пенсії ОСОБА_1 представник позивача звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листом від 16.01.2024 р. відповідач повідомив представника позивача, що на виконання рішення суду Головним управлінням з 01.01.2015 р. ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходів. Головним управлінням неодноразово зроблено запит пенсійної справи ОСОБА_1 до Міністерства оборони російської федерації, останній від 09.03.2021 р. № 2100-0307-10/11347, станом на теперішній час пенсійна справа не надходила. Одночасно повідомлено, що виплату пенсії ОСОБА_1 спрямовано на поштове відділення за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю заяви про виплату пенсій передбаченої Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596.
17.05.2024 р. представник позивача звернувся до відповідача із заявою стосовно виплати пенсійних коштів через банківську установу.
Листом від 03.06.2024 р. відповідач повідомив представника позивача, що оскільки ОСОБА_1 є отримувачем пенсії відповідно до Закону 2262, то для зміни способу виплати необхідно подати заяву про виплату пенсії або грошової допомоги відповідно до Порядку № 1596.
Вважаючи свої права порушеними, а рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасування, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.
Спеціальним нормативно-правом актом, який регламентує принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ст.7 Закону № 1058-ІV принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Згідно із п.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст.ст.49, 51 Закону № 1058-ІV (в редакції до 07.10.2009 р.) виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого дана Верховною Радою України. У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Водночас, рішенням від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Зазначені положення Закону від 09.07.2003 р. № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009, наведеними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Крім того, як вказав Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV.
При цьому, призначення та отримання пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
Відповідно до ч.2 ст.49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч.3 ст.35 та ст.46 Закону.
Судом встановлено, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 р. по справі № 540/2482/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2015 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з компенсацією втрати частини доходів.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу за вислугу років за період з 01.01.2015 р. по теперішній час, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.46 Закону України № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
У п. 2.8 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого 25.11.2005 р. Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 р. за № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2005 за №1566/11846 (далі Порядок № 22-1) зазначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.
При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо). При переведенні на пенсію по інвалідності з іншого виду пенсії орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК про встановлення або зміну групи інвалідності. Орган, що призначає пенсію, додає одержані від органів, що призначають допомогу, відомості про розмір допомоги, строки її виплати.
З аналізу вище вказаних положень, суд приходить до висновку, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі, тому подання позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії є виключно його правом та не створює відповідного обов'язку щодо їх подачі.
Приписами ст. 42 Закону № 1058 встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
З огляду на вказане, для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, та у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 Закону № 1058, при цьому, перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати.
Положеннями ч.1 ст.43 Закону № 1058-ІV закріплено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до ч.2 ст.43 Закону № 1058-ІV для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Згідно із ч.4 ст.45 Закону № 1058-ІV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
1) у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
2) у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 р. по справі № 540/2482/19 відповідачем 24.03.2021 р. здійснено перерахунок пенсії, яким поновлено пенсію позивачу з 01.01.2015 р. При цьому, підсумок пенсії зафіксовано у розмірі 949,00 грн. Згідно розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2021 р. позивачу нараховано пенсію у фіксованому розмірі 949,00 грн.
Разом з тим, суд наголошує, що з 01.01.2015 р., тобто з дня поновлення виплати пенсії, позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, при цьому, будь-яких обмежень її прав, як пенсіонера, якій призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів, які досягли віку 65 років та мають страховий стаж не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків, а тому, посилання відповідача на відсутність у рішенні суду про зобов'язання щодо проведення перерахунку пенсії у разі збільшення розмірів мінімальної пенсії позивачу є безпідставними.
Також позивач як особа, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 p. № 2262-XII має право на здійснення перерахунку пенсії за Постановами КМУ від 13.02.2008 р. № 45, від 30.08.2017 р. № 704, від 14.07.2021 р. № 713, від 16.02.2022 р. № 118, від 24.02.2023 р. № 168, від 23.02.2024 р. № 185.
Таким чином, перерахунок пенсій має здійснюватися автоматизованим способом, а тому виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії за вислугу років у законодавчо встановлених розмірах з урахуванням індексації та автоматичних/масових перерахунків.
Разом з тим, суд зауважує, що у даному випадку відповідачем допущено саме протиправну бездіяльність, оскільки лист відповідача від 16.01.2024 р. № 479-119/Г-02/8-2100/24 про перерахунок пенсії носить виключно інформаційний характер щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01.01.2015 р. по теперішній час, з урахуванням індексації та автоматичних або масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.63, 64 Закону № 2262-XII з врахуванням Постанови КМУ № 45 від 13.02.2008 р., Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 р., Постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 р. Постанови КМУ від 16.02.2022 р. № 118. Постанови КМУ від 24.02.2023 р. № 168 в редакції дійсної на момент нарахування пенсії позивачу.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати компенсацію втрати частини доходів на щомісячну пенсію позивача з 01.01.2015 р. та по теперішній час, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ч.1-2 ст.2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
З наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у постановах від 18.11.2014 р. у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 р. у справі № 21-2003а16, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 р. у справі № 815/1226/18, Верховного Суду у постановах від 30.07.2020 р. у справі № 461/5775/16-а, від 30.07.2020 р. у справі № 802/798/18-а, від 24.09.2020 р. у справі № 0240/3646/18-а, від 24.09.2020 р. у справі № 806/1754/18, від 18.05.2022 р. у справі № 160/5259/20.
Враховуючи зазначені вище норми та обставини цієї справи щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії за вислугу років у законодавчо встановлених розмірах з урахуванням індексації та автоматичних/масових перерахунків, суд приходить до висновку, що виплата пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до ч.2 ст.46 Закону № 1058-IV.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсій позивачу, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01.01.2015 р. на визначений ним банківський рахунок, суд зазначає наступне.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596 (далі - Порядок № 1596), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Згідно з п.6 Порядку № 1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Відповідно до п.п.8-9 Порядку № 1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін. У разі відкриття поточного рахунка за зверненням органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення одержувач повинен укласти договір банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Згідно з п.10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати прийняття документів.
Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
З урахуванням зазначеного, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку № 1596 двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у п.4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р № 1596 (зі змінами).
Втім, жоден з пунктів Порядку № 22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін заявник, як вже зазначено вище, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Таким чином, суд вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.
Подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 р. № 13-1 та від 16.12.2020 р. № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду, висловлені у постанові від 24.07.2023 р. у справі № 280/6637/22.
Також, зокрема, у постанові від 20.01.2022 р. у справі № 280/4551/21 Верховний Суд вказав на те, що очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009.
На сайті Пенсійного фонду України за посиланням: https://mof.gov.ua/uk/upovnovazheni-banki-shhodo-obslugovuvannja-zarplatnih-proektiv/ наведено перелік уповноважених банків, через які може здійснюватись виплата пенсій, серед переліку уповноважених банків є також АТ "Ощадбанк". Отже, АТ "Ощадбанк" є уповноваженим банком, якому надано право виплати пенсії пенсіонерам, через відкритий в ньому поточний рахунок.
Суд зазначає, що доводи відповідача про те, що заява має бути подана до пенсійного фонду тільки позивачем особисто не просто звужує конституційне право на звернення допомогою через уповноваженого представника відповідно до Закону України "Про звернення громадян", а й взагалі унеможливлює право пенсіонера, який проживає за кордоном, на отримання пенсії, оскільки її виплата проводиться на відділення поштового зв'язку на території України, а позивач фізично перебуває закордоном.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії за вислугу років з 01.01.2015 р. у законодавчо встановлених розмірах з урахуванням індексації та автоматичних/масових перерахунків на визначений банківський рахунок та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2015 р. з урахуванням індексації та автоматичних/масових перерахунків пенсії, а також компенсації втрати частини доходів, та здійснити виплату пенсії на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк" МФО банку 325796, код ЄДРПОУ банку 09325703.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв'язку з неправильним формулюванням способу захисту порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) пенсії за вислугу років з 01.01.2015 р. у законодавчо встановлених розмірах з урахуванням індексації та автоматичних/масових перерахунків на визначений банківський рахунок.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) здійснити перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) пенсії з 01.01.2015 р. з урахуванням індексації та автоматичних/масових перерахунків пенсії, а також компенсації втрати частини доходів, та здійснити виплату пенсії на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк" МФО банку 325796, код ЄДРПОУ банку 09325703.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко