Справа № 420/22466/24
13 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 18.07.2024 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.
Позивач подав до суду позов до ГУ ПФУ, у якому просить: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо обмеження виплати перерахованної на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 по справі №420/585/24 йому - ОСОБА_1 , пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) з 01.02.2023, з 01.03.2024 року максимальним розміром; - зобов'язати ГУ ПФУ здійснити виплату йому - ОСОБА_1 , перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 по справі №420/585/24 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) з 01.02.2023 та з 01.03.2024 без обмеження її максимальним розміром.
Ухвалою суду від 25.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснити згідно зі ст.262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач у позові зазначив, що зазначив, що він отримує пенсію відповідно до Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон України №2262-ХІІ).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 по справі № 420/585/24 ГУ ПФУ в Одеській області було зобов'язано провести перерахунок та виплату йому пенсії з 01.02.2021 на підставі довідки від 08.11.2023 №ЮО116744 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, з 01.02.2022 на підставі довідки від 08.11.2023 №ЮО116744 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з 01.02.2023 на підставі довідки від 08.11.2023 №ЮО116744 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням грошового забезпечення, визначеного в указаних довідках, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26.06.2024 року ГУ ПФУ на виконання зазначеного судового рішення проведено перерахунок його пенсії, про що повідомлено листом ГУПФУ від 10.07.2024 №1500-0308- 8/106211.
При цьому відповідачем виплату перерахованої пенсії позивача починаючи з 01.02.2023 здійснено з обмеженням її розміру.
Згідно з перерахунком пенсії з 01.02.2023 року розмір пенсії складає 25175,68 грн, проте до виплати визначено 20930,00 грн, тобто розмір пенсії обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з перерахунками пенсії з 01.03.2024 та з 01.07.2024 з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та індексації пенсії пенсія нарахована в загальному розмірі 26675,68 гривень. Проте відповідач також обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, визначивши до виплати 23610,00 гривень.
Позивач вважає протиправним обмеження його пенсії та не виплати у нарахованому обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року та № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року та правові висновки Верховного Суду.
В рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 вказано, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Представник просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що редакція Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є діючою, тому обмеження застосовані правомірно.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону України №2262-ХІІ.
Згідно з відомостями автоматизованої системи діловодства суду позивач декілька разів звертався до суду за захистом порушених прав.
Так, у зв'язку з відмовою виготовити йому довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 року на підставі правових висновків Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 р. у справі № 440/6017/21, він звернувся суду до ІНФОРМАЦІЯ_2 та його позов рішенням суду від 18.04.2023 року у справі №420/3634/23 був задоволений.
На виконання рішення суду виготовлені довідки та направлені в ГУ ПФУ для перерахунку пенсії. Проте ГУ ПФУ не здійснив перерахунок пенсії та позивач знов звернувся до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року по справі №420/585/24, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021 на підставі довідки від 08.11.2023 №ЮО116744 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, з 01.02.2022 на підставі довідки від 08.11.2023 №ЮО116744 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з 01.02.2023 на підставі довідки від 08.11.2023 №ЮО116744 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням грошового забезпечення, визначеного в указаних довідках, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання рішення суду від 30.04.2024 року по справі №420/585/24 здійснений перерахунок пенсії позивача та ГУ ПФУ при визначенні розміру пенсії до виплати застосувало обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з перерахунком пенсії з 01.02.2023 року розмір пенсії складає 25175,68 грн, проте до виплати визначено 20930,00 грн, тобто розмір пенсії обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з перерахунками пенсії з 01.03.2024 та з 01.07.2024 з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та індексації пенсії пенсія нарахована в загальному розмірі 26675,68 гривень. Проте відповідач також обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, визначивши до виплати 23610,00 гривень.
Позивач вважаючи таки дії відповідача протиправними, звернувся до суду з позовом.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Позивачу пенсія за вислугу років призначена з підстав, на умовах та у розмірі встановлених статтями 12,13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за цим Законом).
Статтею 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Так, ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
Проте при здійсненні перерахунку пенсії позивача у зв'язку з її індексацією та нарахування підвищень, надбавок ГУ ПФУ обмежив перераховану позивачу пенсіюю
Суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування до перерахованої пенсії позивача обмеження, оскільки положення ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положенням ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ, тобто з 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону є такими, що втратили чинність.
При цьому вказаний висновок суду зроблений на підставі висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України повинні бути враховані при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Вказані висновки сформовані в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 року у справі №813/678/18, від 09.02.2021 року у справі №640/2500/18 та полягає у наступному.
Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом .
Згідно із Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016року.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016№ 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 не чинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону України №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України №2262-XII.
Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Таким чином, здійснивши перерахунок пенсії позивача та нарахувавши індексацію ГУ ПФУ зобов'язано було виплачувати пенсію позивачу у визначеному розмірі. Застосування обмеження розміру перерахованої пенсії є протиправним.
Висновки Верховного Суду з цього питання є сталою судовою практикою та підтверджені у постанові від 25.01.2024 року у справі №300/2754/23.
При цьому суд виходить також з того, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено поняття пенсії та пенсіонера. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби.
Таким чином, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з преамбулою цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Отже, преамбула Закону №2262-ХІІ та її норми, а також норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмежовують поняття пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які визначаються з грошового забезпечення, та надання інших соціальних гарантій (підвищення пенсії, доплати до пенсії тощо).
Крім того, згідно зі ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Таким чином, індексація є також однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, пенсії та інших визначених законом виплат, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відповідно до ст.64 Закону №2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до ч.4 ст.63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до ст.63 цього Закону.
Таким чином, індексація не виплачується лише при умовах визначених у ст.64 Закону №2262-ХІІ. Враховуючи вказані положення законодавства позивачу індексація пенсії нарахована з 01.03.2024 року. Загальний розмір пенсії з індексацією склав 26675,68грн, проте до виплати визначено 23610,00грн, тобто ГУ ПФУ протиправно застосувало обмеження максимального розміру пенсії позивача.
Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, розглянувши справу у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 968,96грн.
Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження перерахованої ОСОБА_1 пенсії на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 року по справі №420/585/24 її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати з 01.02.2023 та з 01.03.2024 року ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва