Справа № 420/16552/24
13 вересня 2024 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 15.12.2015 року по 17.11.2021 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.12.2015 року по 28.02.2018 року, виплаченої 17.11.2021 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року у справі №420/12381/20;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 15.12.2015 року по 17.11.2021 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.12.2015 року по 28.02.2018 року виплаченої 17.11.2021 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року у справі №420/12381/20;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 27.04.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.06.2020 року виплаченої 27.04.2024 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №420/3119/22
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 27.04.2024 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.06.2020 року виплаченої 27.04.2024 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №420/3119/22.
Ухвалою суду у справі №420/16552/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Ухвалою суду від 05.09.2024 року адміністративну справу №420/16552/24 в порядку, визначеному ч. 13 ст. 171 КАС України, було залишено без руху та зазначено про необхідність надання позивачем до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у справі №420/13619/23 та докази поважності причин пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали суду, представник позивача надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що у період з 15.12.2015 року по 28.02.2018 року, за яку сторона позивача просить відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів, строки звернення до суду з даним адміністративним позовом не обмежувались.
Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд доходить висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Так, нормами Кодексу законів про працю України, який регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.
Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року по справі №140/2168/23.
Тобто, у спірний період, зокрема з 15.12.2015 року по 28.02.2018 року (період, за який позивач хоче отримати компенсацію втрати частини доходів), частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення позивача до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати (в даному випадку - грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення за захистом своїх порушених прав, які є предметом розгляду в межах провадження по справі №420/16552/24
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 14 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що підстави для залишення заяви без руху в адміністративній справі №420/16552/24 відпали, та наявна необхідність у продовженні розгляду справи.
Частиною 2 ст. 241 КАС України визначено, що всі процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, а також клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Керуючись ст. ст. 4, 5-11, 122, 123, 166-167, 171, 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду в межах адміністративної справи №420/16552/24.
Продовжити розгляд справи №420/16552/24.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Ухвала за наслідками розгляду питання про продовження розгляду справи окремо від остаточного рішення суду не оскаржується.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.