Справа № 420/35453/23
04 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О.,
за участю секретарів судового засідання Сидоренко Ю.С., Кралі І.С.,
представника позивача - Коровіної Н.Г.,
представника відповідача - Каруніка С.М.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
-визнати протиправними дії представників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - студента денної форми навчання на військову службу під час мобілізації та відправлення у військову частину НОМЕР_1 та скасувати наказ щодо його призиву;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з дня набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо його призову для проходження військової служби є протиправними, оскільки станом на дату його призову позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як здобувач вищої освіти.
У відзиві ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України в частині призову позивача на військову службу по мобілізації, оскільки останній станом на час призову на військовому обліку не перебував та про наявність у нього відстрочки від призову на військову службу по мобілізації в установленому законодавством порядку не повідомляв.
У відзиві військова частина НОМЕР_1 вказала, що підстави для виключення позивача зі списків особового складу відсутні.
Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є студентом Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» факультету іноземних мов, що підтверджено копією студентського квитка серії НОМЕР_2 виданого 01.09.2021 (т. 2 а.с. 23).
Згідно з копією довідки Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» № 507/12 від 15.03.2023, ОСОБА_1 у 2021 році вступив до Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» та навчається на І курсі денного відділення. Строк закінчення закладу освіти 30.06.2025 (т. 2 а.с. 24).
З копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 виданого 03.03.2022 встановлено, що ОСОБА_1 визнано придатним до проходження військової служби за станом здоров'я (т. 2 а.с. 26).
З копії військового квитка серії НОМЕР_4 виданого 10.10.2022 вбачається, що ОСОБА_1 військову присягу прийняв 01.04.2024 та призваний у Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 2 а.с. 44-46).
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 51 від 03.03.2022 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 86).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.
В подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з цим Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначено статтею 22 Закону № 3543-XII.
Зокрема, приписами частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни України зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч. 3 статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина п'ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Своєю чергою, громадяни мають обов'язок з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин.
За змістом абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII особи, які отримують фахову передвищу або вищу освіту, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, під час мобілізації не підлягають призову на військову службу.
З матеріалів справи вбачається, що на момент початку мобілізації ОСОБА_1 навчався на першому курсі Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» факультету іноземних мов.
Отже, на момент призову на військову службу позивач відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
Суд звертає увагу, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав ІНФОРМАЦІЯ_7 (або будь-якому іншому ІНФОРМАЦІЯ_8 ) будь-які документи для підтвердження наявності у нього статусу здобувача вищої освіти за денною формою навчання та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Водночас ІНФОРМАЦІЯ_5 вказував на те, що жодних документів, які б підтвердили наявність підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII не надходило. Внаслідок цього, він не володів такою інформацією на час здійснення мобілізаційних заходів щодо позивача.
Надану позивачем до суду довідку Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» № 507/12 від 15.03.2023 про те, що ОСОБА_1 у 2021 році вступив до Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» і зараз навчається на І курсі денного відділення, суд відхиляє, оскільки таку видано закладом освіти через 12 календарніх днів після його призову на військову службу, а тому ця довідка не могла бути взята до уваги ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 по справі № 280/6033/22.
Оцінюючи доводи позивача про те, що останній, відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він був здобувачем вищої освіти, суд зазначає, що вказана обставина не дорівнює звільненню його від обов'язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову на військову службу.
При цьому наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов'язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 по справі № 520/7954/22.
З аналізу пункту 11 Положення №154 слідує, що оформлення відстрочки від призову для військовозобов'язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Вони також ведуть спеціальний облік цих осіб.
При цьому відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Подібні положення відображено у пункті 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921, яким визначено, що призовники і військовозобов'язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов'язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов'язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну рівня освіти.
В той же час, доказів звернення до відповідного органу щодо внесення змін до облікових даних у зв'язку із зарахування на денну форму навчання до Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» факультету іноземних мов з наданням підтверджуючих документів, позивач до суду не надав.
Також суд звертає увагу, що листом № 4791 від 26.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що згідно з ЄДРВ «ОБЕРІГ» на момент вручення повістки та призову 03.03.2022 ОСОБА_1 не перебував на обліку в жодному ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Вказані доводи не спростовані позивачем жодними доказами (зокрема позивач не надав жодного військово-облікового документу, виданого до його призову на військову службу по мобілізації 03.03.2022), що свідчить про те, що станом на день призову позивача, жоден ІНФОРМАЦІЯ_8 не міг бути обізнаним щодо наявності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу, оскільки останній взагалі не перебував на військовому обліку.
Відповідно до ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 72, 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 окремої гірсько-піхотної бригади, 4, ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.09.2024.
Суддя О.О. Хурса
.