Справа № 420/23634/24
11 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський кружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, у якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що не відповідають вимогам ст.ст.43.63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ щодо сплати з 01 лютого 2022 року ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника із обмеженням її граничним розміром - 19340 грн. і невиплаті до пенсії з 01.02.2022 року щомісячної доплати в розмірі 2000 грн., із врахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду в справі №420/14071/23 від 31.08.2023 року, невиплаті до пенсії індексації за 2022 рік з 01.03.2022 року з коефіцієнтом 0,140 (ОСНП 25456,20) в розмірі - 3654,68 грн. та письмової відмови вих.№21441-18849/П-02/8-1500/24 від 26.07.2024 року сплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01 лютого 2022 року в розмірі фактично нарахованої відповідачем суми - 26413,53 грн.;
2.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачувати ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника з 01 лютого 2022 року в розмірі фактично нарахованої суми - 26413,53 грн. з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), без обмеження підсумка пенсії граничним розміром в сумі 19340 грн. і з виплатою до пенсії з 01.02.2022 року щомісячної доплати в розмірі 2000 грн., із врахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду в справі №420/14071/23 від 31.08.2023 року, відновити ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2022р. виплату індексації за 2022 рік із коефіцієнтом 0,140 від (ОСНП 25456,20) розмірі - 3654,68 грн. та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, протиправно виплачується з обмеженням граничним розміром - 19340 грн. пенсія ОСОБА_1 в разі втрати годувальника, перерахована з 01.02.2022р.
За доводами позовної заяви, ч.7 ст.43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, відтак внесені у подальшому до указаної вище норми ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження максимального розміру пенсії позивачки починаючи з 01.02.2022, з огляду й на те, що пенсія їй була призначена до 01.07.2016.
Окрім того, як далі вказано у позові, 30.08.2023 Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення №420/14071/23, яким зобов'язано Головне управління ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. згідно постанови КМ України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.01.2023, з урахуванням раніше проведених виплат. Відтак, посилаючись на приписи ч.4 ст.78 КАС України, позивачка наголошує на протиправності дій відповідача щодо перерахунку її пенсії в разі втрати годувальника з 01.02.2022 без врахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. по зазначеній вище Постанові №713.
Ухвалою суду від 31.07.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що в силу вимог ст.2 ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668 від 08.07.2011р., які є чинними на час проведення перерахунку пенсії позивача, неконституційними не визнавались, та відтак підлягають застосуванню, максимальним розмір пенсій, призначених відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відтак, відповідач вважає, що законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст.2 Закону №3668, у Головного управління не має, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства.
Головне управління у відзиві також звертає увагу, що відповідно до постанови КМ України №118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», до розміру пенсії позивачки з 01.03.2022 була нарахована індексація пенсії у розмірі 3654,68 грн.
Відповідач наголошує, що пенсійним органом на виконання рішення суду від 20.05.2024 у справі № 420/146/24 позивачці проведено перерахунок пенсії та наданий час виплата пенсії здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства.
Окремо, відповідач у відзиві вказує на пропуск позивачем встановленого ст.122 КАС України строку у зв'язку із чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, викладені сторонами у заявах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , є пенсіонеркою, вдовою ОСОБА_2 та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 як вдова померлого ветерана війни-інваліда війни 3-ї групи, пенсійна справа №1501018917.
З наявної в КП «ДСС» інформації суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2023р. у справі 420/14071/23, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 року, починаючи з 01.01.2023 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
На підставі цього рішення, відповідач здійснив 27.10.2023р. перерахунок пенсії позивачки.
Згідно наявної у матеріалах справи копії перерахунку пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 від 27.10.2023, за пенсійною справою №1501018917, перерахованої з 01.03.2023, основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (Загиблий в/сл. /пом.інвалід ВВВ) у розмірі: 15415,05 з урахуванням індексації 19073,16, з урахуванням доплати на 1 утриманця - 21073,16. Підсумок пенсії з урахуванням надбавок та доплат - 22109,2 грн; з урахуванням максимального розміру - 20930,00 грн.
Крім того, з копії указаного перерахунку пенсії позивачки від 27.10.2023 вбачається, що позивачці до пенсії було також нараховано індексацію базового ОСНП 2022 (15415,05*0,140) у розмірі 2158,11 грн., та щомісячну доплату до 2000 грн. відповідно до постанови КМУ №713 від 14.07.2021 (згідно рішення суду) у розмірі 2000,00 грн.
Також, з наявної в КП «ДСС» інформації суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі №420/176/24 зокрема було зобов'язано Головне управління ПФУ в Одеській області здійснити з 01.02.2022 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО114773 від 17.11.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з урахування надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65 відсотків, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років 50 відсотків, надбавки за таємність в розмірі 20 відсотків і премії в розмірі 35 відсотків, з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд також встановив, що ОСОБА_1 зверталась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою від 28.06.2024 у якій просила здійснити з 01.02.2022 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО114773 від 17.11.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 згідно указаного вище рішення суду.
На зазначене звернення позивачки, ГУ ПФУ в Одеській області відповіло листом від 26.07.2024 №21441-18849/П-02/8-1500/24, у якому повідомило ОСОБА_1 про те, що їй було проведено перерахунок пенсії на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі №420/176/24, інформація про виконання якого внесена до реєстру судових рішень. Погашення заборгованості на виконання рішення суду здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Виплата нарахованої доплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2022 по 28.02.2023 в сумі 17635,41 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з Державного бюджету України. Доплата дот пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 по 31.07.2024 відсутня, так як пенсія виплачувалась в максимальному розмірі.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі зазначеного вище рішення Одеського окружного адміністративного суду, Головним управлінням ПФУ в Одеській області 12 липня 2024 року проведено перерахунки пенсії позивачки в разі втрати годувальника з 01.02.2022р., з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.08.2024.
Згідно наявної у матеріалах справи копії перерахунку пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 від 12.07.2024 за пенсійною справою №1501018917, перерахованої з 01.02.2022, основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (Загибл в/сл. /пом.інвалід ВВВ) у розмірі: на 1 утриманця - 25456,20. Підсумок пенсії з урахуванням надбавок та підвищень - 26413, 43 грн; з урахуванням максимального розміру - 19340,00 грн.
Отже, перерахована з 01.02.2022 пенсія позивачці відповідачем виплачується з обмеженням максимальним розміром.
Також, з указаної копії перерахунку пенсії позивачки вбачається, що під час його здійснення, до перерахунку не включено щомісячну доплату до пенсії по Постанові №713 у розмірі 2000 грн.
Згідно наявної у матеріалах справи копії перерахунку пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 від 12.07.2024 за пенсійною справою №1501018917, перерахованої з 01.03.2022, відсутня індексація перерахованої пенсії відповідно до приписів Постанови КМУ №118 від 16.02.2022р.
Вважаючи протиправним обмеження максимальним розміром перерахованої з 01.02.2022р. пенсії, виплати перерахованої пенсії з 01.02.2022р. без урахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00грн по Постанові КМУ №713, а також протиправним не нарахування у належному розмірі індексації пенсії за 2022 рік з 01.03.2022, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до п. 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, викладено ч.5 ст.43 Закону № 2262-ХІІ в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, ч. 5 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
У подальшому відповідно до пп. 3 п.1 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» від 12.04.2016 № 1080-VIII, ст. 43 Закону № 2262 після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв'язку з чим частина п'ята цієї статті стала частиною сьомою без змін у змісті.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У пункті 2 резолютивної частини рішення № 7-рп/2016 вказано, що положення ч. 7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення ст. 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Суд відзначає, що згідно з приписами статті 1-1 Закону №2262-XII, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В подальшому, частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Однак, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, норми ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, не відновлені, хоча внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дає підстави для висновку, що у Законі № 2262-ХІІ відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що починаючи з 2017 та у подальшому ст. 43 Законі № 2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Відтак, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016 року зміни до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Тож, з наведеного слідує, що зважаючи на визнання неконституційними положень ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, відповідач, здійснюючи в подальшому перерахунок пенсії позивача з обмеженням її максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону № 2262-ХІІ.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Також, доцільне вказати, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
В указаних рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що обмеження відповідачем виплати перерахованої ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2022р. максимальним розміром, є протиправним, здійсненим відповідачем всупереч діючим нормам чинного законодавства.
Отже, в указаній частині вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивачки в частині виплати перерахованої пенсії позивачки з 01.02.2022р. з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. по постанові Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова №713), а також виплати індексації з 01.03.2022р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» №118 від 26.02.2022 (далі - Постанова №118), суд виходить з такого.
У преамбулі преамбулі Постанови №713 зазначено, що ця постанова прийнята з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Відтак із наведених приписів слідує, що Постановою № 713 для осіб, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року встановлено щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій.
Водночас абзацом 3 пункту 1 Постанови № 713 обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
При цьому положення Закону № 2262-ХІІ пов'язують перерахунок пенсій із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення для нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
При цьому, суд зауважує, що у розумінні абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713 під переглядом (перерахунком) пенсій мається на увазі перегляд або перерахунок пенсій, що здійснений Пенсійним органом саме на виконання вимог Закону № 2262-ХІІ (у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення для нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), а не на виконання судового рішення.
Виходячи з викладеного, позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови №713, відтак є протиправним здійснення відповідачем виплати з 01.08.2024 перерахованої з 01.02.2022 пенсії позивача без урахування такої щомісячної доплати до пенсії.
Втім, з наявної у матеріалах справи копії здійсненого 12.07.2024р. відповідачем перерахунку пенсії позивачки з 01.02.2022р. вбачається, що відповідач не включив до розміру перерахованої пенсії ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. по Постанові №713.
З даного приводу, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не вказав жодного доводу.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача й у цій частині, з огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії з 01.02.2022р.
Стосовно вимоги позивачки в частині нарахування індексації пенсії з 01.03.2022р. відповідно до Постанови КМУ №118, суд враховує, що згідно з п.2 цієї Постанови з 01.03.2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови (у розмірі 1,14), у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Як вже зазначалось вище, згідно наданого відповідачем перерахунку пенсії позивачки з 01.03.2022р., здійсненого 27.10.2023, основний розмір пенсії позивача становить 70 %, а індексація базового ОСНП (15415, 05) була розрахована виходячи з коефіцієнту збільшення 0,140 та дорівнювала 2158,11 грн.
При цьому, під час здійснення у липні 2024 року перерахунку пенсії позивачки з 01.02.2022р., внаслідок якого збільшився основний розмір її пенсії, індексація по постанові №118 не включена до перерахунку пенсії з 01.03.2022р., проведеного відповідачем 12.07.2024р.
У наявних у справі копіях перерахунків пенсії позивачки з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.08.2024 також відсутня така складова.
За вказаного, суд вбачає обґрунтованими також вимоги позивачки і у частині протиправності таких дій ГУ ПФУ в Одеській області, які виразились у невключенні індексації за 2022 рік із коефіцієнтом 0,140 від (ОСНП 25456,20) в розмірі - 3654,68 грн., з урахуванням вже виплачених за цей період сум.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 є безпідставними, хибними та ґрунтуються на довільному тлумаченні органом ПФУ норм чинного законодавства.
Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до ст.240 КАС України, суд зазначає таке.
За приписами ч.1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вертає увагу, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із здійсненням відповідачем 12.07.2024 року перерахунку пенсії позивача,
Даний позов подано до суду 29.07.2024р., тобто з дотриманням встановленого ст.122 КАС України строку.
За таких обставин, суд вважає помилковими доводи відповідача щодо пропуску позивачем строків звернення до суду.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи усе викладене вище, за наслідком розгляду даної справи суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову, а відтак і наявність підстав для його задоволення.
Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Використовуючи надане указаною нормою право, суд задовольняє позов ОСОБА_1 із коригуванням в резолютивній частині вимог, які були зазначені у прохальній частині позову, з метою їх більш чіткого формулювання з метою забезпечення ефективного захисту порушеного права, без зазначення конкретних сум, про які зазначав позивач у прохальній частині свого позову. До того ж, слід зазначити, що повноваження щодо обрахунку конкретних сум пенсійної виплати належать саме відповідачу.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що процесуальним законом у ч.1 ст.139 КАС України закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, відповідно до вказаної норми, суб'єкт владних повноважень, протиправність рішень/дій чи бездіяльності яких в судовому порядку була доведеною, має відшкодувати позивачеві понесені ним витрати, зокрема, зі сплати судового збору.
Втім, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору в силу вимог закону, судовий збір не розподіляється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо обмеження перерахованої з 01.02.2022 ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника максимальним розміром та її виплати з 01.02.2022 без урахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», та її виплати з 01.03.2022 без урахування індексації за 2022 рік у повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 26.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеський області здійснити виплату перерахованої з 01.02.2022 ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника без обмеження її максимальним розміром з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», та з урахування з 01.03.2022 індексації за 2022 рік у повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 26.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням проведених виплат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА