Справа № 420/11952/24
12 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 17.04.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в розмірах та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії № ЮО107426 від 12.03.2024, що видана ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення в розмірах та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії № ЮО107426 від 12.03.2024, що видана ІНФОРМАЦІЯ_1 , та провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.02.2020 по день проведення перерахунку.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6011/23 ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім'я ОСОБА_1 підготовив та надав до ГУ ПФУ в Одеській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 і 01.01.2023 року для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 і 01.02.2023 року, відповідно. Позивачем було направлено запит щодо перерахунку та виплату основного розміру пенсії на підставі вказаних довідок. Відповідач відмовив у проведенні перерахунку. Вважаючи бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 22.04.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 22.04.24 було надіслано одержувачу Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в його електронний кабінет, дата доставки: 22.04.24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
07.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Головне управління призначає/перераховує пенсії лише на підставі документів, які надходять від уповноважених органів, бо розрахунок вислуги років та визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових для обчислення/перерахунку пенсії до компетенції органів Пенсійного фонду не належить. До Головного управління від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли оновлені довідки від 12.03.2024 року №ЮО107426 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 і 01.01.2023 року.
Також, у відзиві зазначено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, було визнано протиправним та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103. Після визнання протиправними та скасування зазначених пунктів, інших рішень Уряду про зміну розміру грошового забезпечення та перерахунку пенсій не приймалося.
Таким чином, на думку відповідача, оновлені довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 12.03.2024 року №ЮО107426 надані ГУ з порушенням вимог цього Порядку, тому відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії за наданими довідками про розмір грошового забезпечення.
Також, відповідач зазначає, що Міністерство соціальної політики України листом від 21.08.2019 № 15308/0/2-19/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо відсутності підстав для проведення перерахунку пенсій відповідно до Постанові 103 згідно з повторно наданими довідками про розмір грошового забезпечення.
Як результат, як стверджує відповідач, перерахунок пенсії позивачу здійснено у 2018 році відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.
Крім того, у відзиві вказано, що позивачем порушено строк звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
07.05.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач не погоджується з доводами відповідача з підстав того, що відповідачем не враховано практику Верховного Суду щодо наявності правових підстав для проведення перерахунку пенсії при наданні уповноваженим органом довідки встановленої форми. Отже, позивач, на його думку, має прав на перерахунок пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 і 01.02.2023 року. Позивач зазначає, що доводами відзиву на позовну заяву жодним чином не доведено незаконності позовних вимог та не надано належних доказів, які спростовують обставини, на які посилається позивач, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
12.07.2024 від відповідача надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та відзивом на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх наданими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 77% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». пенсійна справа №ЮО107426.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/6011/23 від 29.05.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії чинними станом на дату подання позову: надбавка за вислугу років (50 %); робота з таємними виробами, носіями, документами (10 %); надбавка за специфічні умови проходження служби (87,8 %); премія (35 %), для здійснення обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року та з 01.01.2023 року відповідно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/6011/23 від 29.05.2023 року було виготовлено та направлено оновлені довідки до ГУ ПФУ в Одеській області.
Судом встановлено, що розмір грошового забезпечення позивача згідно довідки від 12.03.2024 року № ЮО107426 станом на 01.01.2020 року за посадою, яку він займав на день звільнення зі служби, становить всього 33093,63 грн. та складається з посадового окладу, окладу за військовим званням підполковник; надбавки за вислугу років 50%, надбавки за особливості проходження служби 87,80%, надбавки за таємність 10%, премії 35% (а.с.13).
Судом встановлено, що розмір грошового забезпечення позивача згідно довідки від 12.03.2024 року № ЮО107426 станом на 01.01.2021 року за посадою, яку він займав на день звільнення зі служби, становить всього 42044,40 грн. та складається з посадового окладу, окладу за військовим званням підполковник; надбавки за вислугу років 50%, надбавки за особливості проходження служби 87,80%, надбавки за таємність 10%, премії 35% (а.с.13 зворотній бік).
Судом встановлено, що розмір грошового забезпечення позивача згідно довідки від 12.03.2024 року № ЮО107426 станом на 01.01.2023 року за посадою, яку він займав на день звільнення зі служби, становить всього 59612,58 грн. та складається з посадового окладу, окладу за військовим званням підполковник; надбавки за вислугу років 50%, надбавки за особливості проходження служби 87,80%, надбавки за таємність 10%, премії 140% (а.с.14).
Судом встановлено, що розмір грошового забезпечення позивача згідно довідки від 12.03.2024 року № ЮО107426 станом на 01.01.2022 року за посадою, яку він займав на день звільнення зі служби, становить всього 33093,63 грн. та складається з посадового окладу, окладу за військовим званням підполковник; надбавки за вислугу років 50%, надбавки за особливості проходження служби 87,80%, надбавки за таємність 10%, премії 35% (а.с.14 зворотній бік).
Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із адвокатським запитом від 26.03.2024 року №1/2603, в якій просив здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі вищевказаних довідок та на вказаний запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь у формі листа про надання інформації від 02.04.2024 року №1500-0308-8/50156, в якому зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/6011/23 від 29.05.2023 року на Головне управління не покладено жодних зобов'язань і для проведення перерахунку пенсії на підставі вказаних довідок правових підстав не має (а.с.15).
З матеріалів пенсійної справи № ЮО107426 вбачається, що до складу грошового забезпечення, яке враховане при обчисленні пенсії позивач згідно перерахунку пенсії з 01.07.2021, 01.03.2022, 01.03.2023 та з 01.03.2024 року, було включено такі його види: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років 50%; робота з таємн.виробами, носіями док. 10%, надбавка за специфічні умови проходження служби 87,8%, премія 35% (а.с.51-53).
Суд встановив, що із вищевказаних перерахунків пенсії по пенсійній справі № ЮО107426, вбачається, що підставою для перерахунку є рішення суду. При цьому довідки про розмір грошового забезпечення позивача від 12.03.2024 року №ЮО107426 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 і 01.01.2023 року в даних перерахунках, як підстави для перерахунків, не вказано.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2 - 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частиною 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина 18 ст. 43 Закону №2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
За частинами 1, 2 та 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, цією постановою установлено такі додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац 4 підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (підпункт 6 пункту 6 Постанови № 704);
- надбавка за кваліфікацію, відсотків посадового окладу (додаток 15 до постанови).
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Суд зазначає, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Відтак, зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 (у редакції Постанови № 103) в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Так, частина 3 статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonableexpectations) та принцип правової визначеності (legalcertainty), що є невід'ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.
У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
При цьому, суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Суд зазначає, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом № 1082-IX виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Верховний Суд у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 дійшов таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
При цьому, Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі №500/2392/21 (у якій предметом спору було зокрема право ОСОБА_1 на перерахунок та виплату його пенсії з 01.02.2020 на підставі довідки Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області від 22.02.2021 №28 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, виданої на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №500/3664/20 відповідно до постанови № 704 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020), не знайшов підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21.
Відповідно до матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 виконано обов'язок щодо видачі позивачу оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема текстом оновлених довідок від 12.03.2024 року №ЮО107426 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 і 01.01.2023 року (а.с.13-14).
Відтак, у Головного управління ПФУ України в Одеській області, у зв'язку з отриманням зазначених довідок, виник обов'язок перерахувати пенсію позивача з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 і 01.02.2023 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача, у зв'язку з отриманням оновлених довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.03.2024 року №ЮО107426 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 і 01.01.2023 року, та заяви із проханням здійснити перерахунок пенсії від представника позивача, виник обов'язок проведення перерахунку пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 і 01.02.2023 року.
Проте, відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі оновлених довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.03.2024 року №ЮО107426 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 і 01.01.2023 року.
Суд, на підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, та встановлених обставин справи, перевірених письмовими доказами, дійшов висновку, що відповідач, фактично відмовляючи у перерахунку пенсії позивача на підставі довідок №ЮО8107426 від 12.03.2024 року, діяв не на підставі закону, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, тому його дії не можна вважати правомірними.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.02.2020 на підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, з 01.02.2021 підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, з 01.02.2022 підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з 01.02.2023 підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням грошового забезпечення, визначеного в указаних довідках, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 на підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, з 01.02.2021 підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, з 01.02.2022 підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з 01.02.2023 підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням грошового забезпечення, визначеного в указаних довідках, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимог позивача про здійснення доплати різниці в пенсії між максимально нарахованим та фактично виплаченим розмірами з 01.02.2020 року по день проведення перерахунку, суд зазначає.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсій на підставі довідок ЮО107426 від 12.03.2024 року.
Відповідно питання щодо виплати різниці в пенсії між максимально нарахованим та фактично виплаченим розмірами з 01.02.2020 року по день проведення перерахунку є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Суд зауважує, що спору щодо виплати різниці в пенсії між максимально нарахованим та фактично виплаченим розмірами з 01.02.2020 року по день проведення перерахунку на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними.
Щодо посилань відповідача на те, що Міністерство соціальної політики України листом від 21.08.2019 № 15308/0/2-19/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо відсутності підстав для проведення перерахунку пенсій відповідно до Постанови № 103 згідно з повторно наданими довідками про розмір грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Так, складання та подання до органів, що призначають пенсії, довідок про розмір грошового забезпечення згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (зі змінами) відноситься до компетенції державного органу, з якого особу було звільнено із служби.
Тобто, у даному випадку на ІНФОРМАЦІЯ_1 покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку його пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
З урахуванням викладеного, суд відхиляє вказане посилання пенсійного органу з підстав того, що, позивач має право на перерахунок пенсії, враховуючи також те, що перерахунок пенсії позивача проводиться на підставі довідки про розмір грошового забезпечення та така довідка була надана до органу ПФУ.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч.1ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 968,96 грн. судового збору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.02.2020 на підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, з 01.02.2021 підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, з 01.02.2022 підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з 01.02.2023 підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням грошового забезпечення, визначеного в указаних довідках, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 на підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, з 01.02.2021 підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, з 01.02.2022 підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з 01.02.2023 підставі довідки № ЮО107426 від 12.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням грошового забезпечення, визначеного в указаних довідках, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя O.A. Вовченко