Справа № 420/18329/24
12 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якої діє адвокат Тавлуй Олена Вікторівна, звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просить:
скасувати рішення від 12.04.2024 року № 212950007900 ГУ ПФУ в Полтавській області та визнати неправомірними його дії щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 05.04.2024 року відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи: з 12.01.1987 року по 31.12.2020 року - викладач по класу бандури в Гладківській музичній школі; з 01.01.2021 року по 31.03.2024 року - викладач по класу бандури в Комунальному закладі «Голопристанська дитяча школа мистецтв».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.04.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. У результаті розгляду поданої заяви отримала рішення ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії від 12.04.2024 № 212950007900.
Відповідно до вищевказаного Рішення, до стажу роботи за вислугою років не враховано період з 01.01.1992 по 10.10.2017, оскільки згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» посада «викладач по класу бандури» в дитячій школі мистецтв не передбачена Переліком закладів і установ, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (Постанова КМУ від 04.11.1993 № 909) у розділі І «Освіта» в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах. Робота в позашкільних навчальних закладах передбачена лише на посадах директорів, їх заступників з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючих відділами (лабораторіями, кабінетами), художніх керівників, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Загальний страховий стаж становить 39 років 08 місяців 29 днів.
Управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Педагогічний стаж позивача на день звернення за призначенням пенсії становив більше 36 років, зокрема з 12.01.1987 по 31.12.2020 працювала викладачем по класу бандури в Гладківській музичній школі; з 01.01.2021 по 31.03.2024 - викладачем по класу бандури в комунальному закладі «Голопристанська дитяча школа мистецтв» (відповідно до записів у трудовій книжці), та має право на пенсію за вислугою років.
Вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
У зв'язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 17.06.2024 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою від 03.07.2024 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі - Закон № 1058) особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148 в цій частині набув чинності 01 жовтня 2017 року.
Відповідно до частини «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 (далі - Закон №1788) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.
Відтак, для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до частини «е» статті 55 Закону №1788 повинно бути виконано такі умови:
1) досягнення позивачем 55-річного віку;
2) наявність станом на 01.10.2017 спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Зазначений перелік визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.1993 (далі - Перелік №909).
У розділі 1 «Освіта» цього Переліку № 909, в підрозділі «Позашкільні навчальні заклади» визначені наступні посади: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
В підрозділі «Загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи» визначені наступні посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Отже, Переліком № 909 не передбачена посада «викладач по класу бандура».
Враховуючи те, що посада, на якій працювала позивач у період з 12.01.1987 по 01.10.2017 не належить переліку посад у закладах освіти, передбачених у розділі І Переліку №909, робота на такій посаді не дає права на призначення пенсії за вислугу років.
Відтак, загальний стаж позивача склав 39 роки 08 місяців 29 днів, спеціальний стаж - 04 роки 11 місяців 20 днів. Враховуючи відсутність необхідного спеціального стажу 26 років 6 місяців, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській прийняло рішення № 212950007900 від 12.04.2024 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.
Період роботи позивача з 12.01.1987 по 01.10.2017 не може бути зарахований до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до частини «е» Закону №1788, оскільки посада, на якій працювала позивач, не належить до переліку посад, визначених у Розділі І Переліку № 909.
Під час вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років, враховується виключно стаж станом на 01.10.2017. Будь-який стаж, набутий після цієї дати, не дає права на призначення пенсії за вислугу років.
Позивач безпідставно просить суд зарахувати до стажу за вислугу років, в тому числі періоди з 02.10.2017 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 31.03.2024, що не передбачено чинним законодавством.
З огляду на викладене відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову.
22.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що пенсійне забезпечення громадян реалізується відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон 1058).
Згідно пункту 2.1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності цим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148) мають вислугу років та стаж, передбачений статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно пункту «е» статті 55 Закону 1788 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, при цьому право на призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку мають особи, за наявності вислуги років на відповідних посадах станом на 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів та установ.
До стажу роботи за вислугою років не враховано період з 01.01.1992 по 10.10.2017, оскільки згідно пункту «е» статті 55 Закону 1788, посада «викладач по класу бандури» в дитячій школі мистецтв не передбачена вищезазначеним Переліком у розділі І "Освіта" в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах. Робота в позашкільних навчальних закладах передбачена лише на посадах директорів, їх заступників з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючих відділами (лабораторіями, кабінетами), художніх керівників, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
До загального страхового стажу не зараховано період з 25.08.1986 по 12.12.1986. згідно трудової книжки № НОМЕР_1 , оскільки відсутній рік заповнення трудової книжки.
Загальний страховий стаж роботи становить 39 років 08 місяців 29 днів.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 212950007900 від 12.04.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в зв'язку відсутністю необхідного спеціального стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
З огляду на викладене відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
На підставі заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 12.04.2024 прийнято рішення № 212950007900 про відмову в призначенні дострокової пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Відповідно до рішення від 12.04.2024 № 212950007900 стаж за вислугу років на 11.10.2017 становить 04 роки 11 місяців 20 днів.
До стажу роботи за вислугою років не враховано період з 01.01.1992 по 10.10.2017, оскільки згідно пункту «е» статті 55 Закону 1788, посада «викладач по класу бандури» в дитячій школі мистецтв не передбачена вищезазначеним Переліком у розділі І «Освіта» в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах. Робота в позашкільних навчальних закладах передбачена лише на посадах директорів, їх заступників з навчально-виховної навчальної, виховної роботи, завідуючих відділами (лабораторіями, кабінетами), художніх керівників керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової робота.
До загального страхового стажу не зараховано період з 25.08.1986 по 12.12.1986 згідно трудової книжки № НОМЕР_1 , оскільки відсутній рік заповнення трудової книжки.
Загальний страховий стаж роботи становить 39 років 08 місяців 29 днів.
Не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії позивач звернулася до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 2 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно положень статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Проте, Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до яких пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Враховуючи викладене, з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.
Отже, з 04.06.2019 при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
ГУ ПФУ в Полтавській області, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, виходило із того, що ОСОБА_1 станом на 11.10.2017 не має достатнього спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії.
При цьому відповідач протиправно застосував норми пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII у тій редакції, яка втратила чинність згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019.
Наведене саме по собі є достатньою підставою для визнання протиправним прийнятого ГУ ПФУ в Полтавській області рішення від 12.04.2024 року № 212950007900.
Також слід враховувати таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.
Згідно пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:
«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
Враховуючи положення п. 2-1 та п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.
Дані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Як вбачається з рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 12.04.2024 № 212950007900, відповідач визначив, що стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 04 роки 11 місяців 20 днів.
До стажу роботи за вислугою років не враховано період з 01.01.1992 по 10.10.2017, оскільки, за висновком відповідача, згідно пункту «е» статті 55 Закону №1788, посада «викладач по класу бандури» в дитячій школі мистецтв не передбачена вищезазначеним Переліком у розділі І «Освіта» в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, а робота в позашкільних навчальних закладах передбачена лише на посадах директорів, їх заступників з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючих відділами (лабораторіями, кабінетами), художніх керівників, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Отже, відповідач вважав, що в музичній школі посада «викладач по класу бандури» не є рівнозначною посаді «викладач», а в позашкільних навчальних закладах робота на таких посадах не дає права на призначення пенсії за вислугою років згідно п. «е» ст. 55 Закону №1788-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).
Отже, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи.
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 12.01.1987 по 31.12.2020 працювала на посаді викладача по класу бандури в Гладківській дитячій музичній школі.
Згідно з приписами ст. 28 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII (чинного до 28.09.2017) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Згідно зі ст. 29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.
Статтею 4 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-III (далі Закон №1841-III, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Таким чином, позашкільна освіта є складовою системи освіти.
Статтею 12 Закону №1841-III та п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 06.05.2001 за № 433, передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Відповідно до ст. 21 Закону № 1841-III право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.
Суд звертає увагу на те, що на спірні правовідносини розповсюджується дія вищезазначеного Переліку № 963, який відносить посаду, зокрема, «викладач» до педагогічних посад.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 у № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.
Таким чином, на переконання суду, викладач по класу бандури є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.
Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
При цьому, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909 було затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Посада викладача цим переліком не була передбачена, однак, за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 № 397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 № 01-3/133-02-2.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 13.02.2019 у справі №233/4308/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні ст. 55 пункту «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Виходячи з наведеного, викладач по класу бандури в дитячій музичній школі є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти.
Таким чином, ГУ ПФУ в Полтавській області протиправно не зарахувало до спеціального стажу період роботи з 01.01.1992 по 10.10.2017 тривалістю 25 років 10 місяців.
Оскільки відповідач зараховував до пільгового стажу позивача період її роботи з 12.01.1987 по 31.12.1991 тривалістю 4 роки 11 місяців та 20 днів, то загалом стаж її роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 30 років 9 місяців 20 днів станом на 11.10.2017.
Тому у відповідача не було правових підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.
З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.04.2024 року № 212950007900.
Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.04.2024 року № 212950007900.
Суд також зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 01.01.1992 по 10.10.2017 на посаді викладача по класу бандури в Гладківській дитячій музичній школі.
Не підлягають задоволенню вимоги щодо зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періодів роботи з 12.01.1987 по 31.12.1991 та 11.10.2017 по 31.12.2020 на посаді викладача по класу бандури в Гладківській дитячій музичній школі та з 01.01.2021 по 31.03.2024 на посаді викладача по класу бандури в комунальному закладі «Голопристанська дитяча школа мистецтв», оскільки незарахування вказаних періодів не було підставою для прийняття спірного рішення про відмову у призначенні пенсії.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 05.04.2024 відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Поряд з цим, відповідно до п.1.1 розділу І Порядку №22-1, серед інших заяв, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з п. 4.10. Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, заява про призначення пенсії подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України (органу, що призначає пенсію), після сканування якої та сканування копій доданих до неї документів (формування електронної пенсійної справи), за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Отже, заява про призначення пенсії може бути розглянута як територіальним органом Пенсійного фонду, до якого заява була подана, так і іншим територіальним органом Пенсійного фонду.
А вже після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити їй пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.04.2024.
До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області при прийнятті оскарженого рішення не висловило жодних зауважень щодо повноти і достовірності поданих для призначення пенсії документів, а єдиною підставою для відмови у її призначенні є відсутність достатнього станом на 11.10.2017 стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тоді як встановлено, що станом на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії, спеціальний стаж останньої становив 30 років 9 місяців 20 днів, що відповідає вимогам п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За таких обставин, у відповідача не існувало іншого правомірного варіанту поведінки, окрім як призначити позивачу пенсію, а відтак повноваження його з урахуванням викладеного у даному випадку не були дискреційними.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.
Рішення ухвалено 12.09.2024 з врахуванням періоду перебування головуючого судді Пекного А.С. у щорічній основній відпустці.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.04.2024 року № 212950007900 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 01.01.1992 року по 10.10.2017 року на посаді викладача по класу бандури в Гладківській дитячій музичній школі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 05 квітня 2024 року пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний