Справа № 420/8419/24
12 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) (далі - відповідач, 25 загін, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках за весь час затримки виплати - з 01.03.2016 року по день фактичної виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_1 прикордонному загоні. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 281 - ОС від 17.06.2020 був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення.
Після звільнення позивач звернувся до відповідача з вимогою виплатити недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення з 2016 по 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 в розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. Відповідно до листа відповідача від 06.03.2024 позивачу відмовлено в задоволенні заявлених вимог.
Бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення позивач вважає протиправною, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 20.03.2024 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05.04.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що нарахування та виплата позивачу допомоги на оздоровлення в 2016-2018 роках здійснені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 7 листопада 2007 р. № 1294 (далі - Постанова № 1294) та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (далі - Інструкція № 425) з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889) та Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 (далі - Інструкція № 73). Постанова № 1294, Інструкція № 425, Постанова № 889 та Інструкція № 73 діяли до 01 березня 2018 року.
Так, підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 1294 (яка діяла до 01.03.2018) надане право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 3.7.1 та 3.7.2 Інструкції № 425 (яка діяла до 01.03.2018) військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу вищого начальника (командира) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до п. 1 Інструкції № 848 (яка діяла до 30.09.2016) військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (далі -військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України (далі - орган (підрозділ) Держприкордонслужби), виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.п. 5 п. 1 Постанови № 889 (який набрав чинності з 1 січня 2016 року) установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Відповідно до п. 8 Інструкції № 73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Отже, так як допомога для оздоровлення є одноразовою виплатою, то щомісячна додаткова грошова винагорода не була включена до складу грошового забезпечення при їх нарахуванні.
Питання виплати компенсації за втрату частини доходів врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, який затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок 159).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону 2050-ІІІ під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Аналогічна норма викладена в пункті 3 Порядку № 159.
Виплати, які вимагає перерахувати позивач, є одноразовими. Тобто, у випадку встановлення порушенням строків таких виплат, компенсація втрати частини доходів не виплачується.
Крім того, відповідно до ст. 4 Закону 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, вимоги позивача про виплату компенсація втрати частини доходів є передчасними, оскільки відповідач ст. 4 Закону 2050-ІІІ (щодо порядку виплати компенсації) не порушував та позивач у позові про таке не зазначив.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 281 - ОС від 17.06.2020 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення.
09.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив перерахувати грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», за відповідний місяць до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення.
На заяву від 09.02.2024 № З-129 Військова частина НОМЕР_2 листом від 06.03.2024 № 09/З-129/205 повідомила, що відповідно до п. 8 «Інструкції про розмір і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (в т.ч. допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань). Правові підстави для виплати щомісячної додаткової грошової винагороди для перерахування допомоги на оздоровлення відсутні.
Вважаючи, що під час військової служби неправильно нараховувалася та виплачувалася матеріальна допомога на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Також, відповідно до Постанови №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та займають посади в Держприкордонслужбі, регіональних управліннях Держприкордонслужби, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Держприкордонслужби, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Держприкордонслужби, щомісячної додаткової грошової винагороди визначено Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №73 від 02.02.2016 (далі Інструкція №73).
Пунктом 4 Наказу МВС №73 від 02.02.2016, яким затверджено вказану Інструкцію, визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.01.2016. Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №789 від 25.09.2018 (застосовується з 01.03.2018).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Інструкції №73 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям - військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Судом встановлено, що щомісячна додаткова винагорода у 2016-2018 роках позивачу нараховувалася та виплачувалася.
Вказане також підтверджується і особистими картками грошового забезпечення позивача за 2016-2018 роки, копії яких наявні в матеріалах справи.
Позивачем не оспорюється факт нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відповідно до особистої картки грошового забезпечення № 4327 за 2016 р. ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода з 01.02.2016 по 29.02.2016 - 25 % місячного грошового забезпечення, з 01.03.2016 по 30.04.2016 - 32 %, з 01.05.2016 - 60 %.
Відповідно до особистої картки грошового забезпечення № 4327 за 2017 р. ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 60 % місячного грошового забезпечення.
Відповідно до особистої картки грошового забезпечення № 4327 за 2018 р. ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода з 01.01.2018 по 28.02.2018 - 60 % місячного грошового забезпечення, з 01.03.2018 - 1 %.
Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня втрати чинності Інструкції №73, тобто мала постійний (систематичний) характер.
Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення № 4327 за 2016-2018 роки позивачу допомогу на оздоровлення за 2016 рік виплачено в березні 2016 року, за 2017 рік виплачено у лютому 2017 року, за 2018 рік виплачено у березні 2018 року.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач включав щомісячну додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу для оздоровлення позивача.
У даній справі суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана винагорода повинна включатися до розрахунку матеріальної допомоги для оздоровлення.
Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.
З огляду на те, що додаткова грошова винагорода відповідно до Інструкції №73 виплачувалася позивачу у період з 01.02.2016 по 28.02.2018, тому позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Щодо визначення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення судом встановлено, що вказаний розмір щомісячної додаткової грошової винагороди змінювався та з 01.02.2016 по 29.02.2016 становив 25 % місячного грошового забезпечення, з 01.03.2016 по 30.04.2016 - 32 %, з 01.05.2016 - 60 %, з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 60 %, з 01.01.2018 по 28.02.2018 - 60 %, з 01.03.2018 - 1 %.
Таким чином, суд приходить до висновку про визнати протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов'язані з волею суб'єктів правовідносин; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов'язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.
Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб'єктів, що відбуваються за волевиявленням суб'єкта правовідносин.
Судом встановлено, що відповідачем виплачено позивачу грошову допомогу на оздоровлення, проте без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Відповідачем нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення, тобто відповідачем вчинено дії, а не допущено бездіяльність, як помилково зазначає позивач.
Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках за весь час затримки виплати - з 01.03.2016 року по день фактичної виплати суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
В межах розгляду цієї справи встановлено наявність у позивача права на нарахування і виплату йому грошової допомоги на оздоровлення, з урахуванням щомісячної грошової винагороди.
Використане у ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках за весь час затримки виплати.
Доводи відповідача про наявність підстав для залишення позову без руху у зв'язку з відсутність доказів сплати судового збору суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Доводи відповідача висновки суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Рішення ухвалено 12.09.2024 з врахуванням періоду перебування головуючого судді Пекного А.С. у щорічній основній відпустці.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову допомогу на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з врахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках за весь час затримки виплати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний