12 вересня 2024 рокусправа № 380/11016/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій позивачка просить: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошового забезпечення дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ); зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) нарахувати на виплатити дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошове забезпечення в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер під час лікування в обласному протитуберкульозному клінічному диспансері м. Запоріжжя 16.03.2023 р. Смерть визнана такою, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Позивачка 15.09.2023 звернулася із заявою до в/ч НОМЕР_1 про виплату їй останнього грошового забезпечення її загиблого чоловіка ОСОБА_2 . На заяву позивачки відповідач надав відповідь №4413 від 27.09.2023, у якій фактично відмовив у виплаті грошового забезпечення ОСОБА_2 . У подальшому позивачка 29.11.2023 та 12.01.2023 повторно зверталась до Військової частини НОМЕР_1 через урядову гарячу лінію з приводу виплатити їй останнього грошового забезпечення її чоловіка ОСОБА_2 , проте листами №5587 від 19.12.2023 від 03.02.2024 № 272мт відповідач повідомив позивачку про необхідність надати на адресу військової частини свідоцтва про право на спадщину. Не погодившись з бездіяльністю відповідача позивачка звернулась до суду.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що смерть чоловіка позивачки пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, про що зазначено у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 № 123 від 29.04.2023, проте не пов'язана з захистом Батьківщини у зв'язку з відсутністю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402. Відповідач вважає, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. у спірному випадку відповідно до норм наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 не передбачена.
Відповідач зазначає, що усі виплати передбачені при смерті чоловіка позивачки, належне, але не отримане ним до дня смерті грошове забезпечення вказані в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 № 123 від 29.04.2023 та знаходяться на спеціальному депонованому рахунку згідно статті 1283 Цивільного кодексу України. Відповідачу стало відомо, що колишній військовослужбовець, чоловік позивачки ОСОБА_2 , являється батьком ще однієї неповнолітньої дитини від іншого шлюбу, також на його утриманні перебували батьки. Для уникнення майнових претензій та судових спорів у майбутньому, відповідачем прийнято рішення, що для отримання грошової виплати, передбаченої у разі смерті військовослужбовця, позивачці необхідно відкрити спадкову справу відповідно до ч.1 ст. 1220 Цивільного кодексу України, після її закінчення надати свідоцтво про право на спадщину. Однак, позивачка так і не надала свідоцтва про право на спадщину, тому відповідні виплати не проведені. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України виданої Військовою частиною НОМЕР_1 від 08.12.2023 № 5578, старший солдат ОСОБА_2 дійсно у період з 08.11.2022 по 25.01.2023, з 09.02.2023 по 21.02.2023, з 02.03.2023 по 02.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 21.03.2023.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.04.2023 № 123 старшого солдата ОСОБА_2 , навідника зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час лікування у обласному протитуберкульозному клінічному диспансері м. Запоріжжя, у зв'язку з смертю виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У наказі зазначено, що смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
15.09.2023 позивачка звернулася із заявою до військової частини НОМЕР_1 про виплату їй останнього грошового забезпечення її загиблого чоловіка ОСОБА_2 .
На заяву позивачки відповідач надав відповідь листом №4413 від 27.09.2023, у якій повідомив, що для отримання грошової виплати позивачці необхідно звернутись до Військової частини НОМЕР_1 та надати необхідні підтверджуючі документи, передбачені для отримання грошового забезпечення у разі смерті військовослужбовця.
У подальшому позивачка повторно 29.11.2023 звернулась до Військової частини НОМЕР_1 через урядову гарячу лінію з приводу виплатити їй останнього грошового забезпечення її загиблого чоловіка ОСОБА_2 , проте листом №5587 від 19.12.2023 відповідач повідомив позивачку про необхідність подання свідоцтва про право на спадщину.
Відповідь аналогічного змісту надано Військовою частиною НОМЕР_1 листом від 03.02.2024 № 272мт на звернення ОСОБА_1 від 12.01.2023 № 378.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача позивачка звернулась до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до частин 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Згідно п.1 Постанови № 168 у редакції спірного періоду установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
…Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які… загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХ Поряду № 260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділ ХХХ Порядку № 260).
Відповідно до пункту 10 Розділу ХХХIV Поряду № 260 (у редакції на дату смерті (загибелі) військовослужбовця) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини),- виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер).
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, іншим близьким особам визначеним у п. 1 Розділу ХХХ Поряду № 260. Виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер).
Суд встановив, що ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 31.01.2023.
ОСОБА_2 , який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 і займав посаду навідника зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.04.2023 № 123 смерть ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Під час проходження військової служби чоловік позивачки ОСОБА_2 отримував додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168. Згідно вищезазначеного наказу від 29.04.2023 № 123 передбачено, що виплату цієї винагороди належить провести до 03 березня 2023 року.
Проте, згідно вищенаведених норм ОСОБА_2 також належало нарахувати додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, як особі, що загинула (померла внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм) за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер). Виплату вказаної суми винагороди належить здійснити дружині загиблого військовослужбовця - ОСОБА_1 згідно 1 Розділу ХХХ Поряду № 260.
Покликання відповідача на необхідність подання позивачкою для отримання виплати свідоцтва про право спадщину не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини. У свою чергу доводи відповідача, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 не пов'язана з захистом Батьківщини, спростовуються матеріалами справи.
Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведені доводи та обґрунтування, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що позовні вимоги належить задовольнити та зобов'язати відповідача нарахувати на виплатити позивачці додаткову грошову винагороду її загиблого (померлого) чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Сплачений позивачкою судовий збір належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткової грошової винагороди її загиблого (померлого) чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткову грошову винагороду її загиблого (померлого) чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) 1211,20 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна