справа №380/13178/24
11 вересня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги по захворюванню, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.
Посилається на те, що у разі встановлення військовослужбовцю втрати працездатності без установлення інвалідності останній набуває право на виплату одноразової грошової допомоги, яка виплачується залежно від встановленого ступеня втрати працездатності. Зазначила, що відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА від 21.05.2024 року позивачеві встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби. При цьому казала, що згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №750/5074/17 та від 17.04.2019 року у справі №803/1093/16, «…виконання обов'язків військової служби здійснюється під час проходження військової служби. Тобто, визначення під час проходження військової служби є більш широким та включає в себе і час виконання обов'язків військової служби». Зібравши необхідний пакет документів, позивач звернулася до відповідача із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до п.7 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак у відповідь отримала лист-відмову від 29.05.2024 року №50/02/13-1162. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що за нормами підп.7 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абз.2 п.7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок №975), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби. Водночас вказав, що документами позивача підтверджено, що її захворювання пов'язано з проходженням військової служби. Також зазначив, що чинним законодавством поняття «проходження військової служби» та «виконання обов'язків військової служби» не ототожнені. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23.02.2024 року, за результатами медичного огляду у медичній (військово-лікарській) комісії, Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» видано довідку №64.
Згідно з цим рішенням медичної (військово-лікарської) комісії: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 1 ст., ризик 2. Ангіопатія сітківки обох очей гіпертонічним типом. Анемія, неуточнена. Хронічна ревматична хвороба серця. Недостатність мітрального клапану легкої ступені. ОСОБА_2 . Тривожний розлад з панічними атаками з помірно вираженими короткотривалими проявами. Вертеброгеннацервікалгія з больовим та м?язево-тонічним синдромами ґрунті остеохондрозу шийного та поперекового відділів хребта, ускладненого протрузіями МХД C4-C5, L3-LA, L5-S1, килами МХД С5-С6, С6-С7, LA-LS з незначним порушенням статико-динамічної функції хребта. ХНМК І ст. переважним ураженням судин ВББ з цефалгічним синдромом та вестибуло-атактичними розладами. Короткозорий астигматизм обох очей з короткозорісвисокого ступеня обох очей з гостротою зору 1,0/0,05 з корекцією до 1,0/1. Блефарохалязіс обох очей.
Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
На основі статті 39в, 38в, 17в; 23в; 648; 41в, 30е графи ІІ ТДВ - Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 року №402 (в редакції наказу МО України від 18.08.2023 року №490).
Обмежено придатна до військової служби (обмежити психоемоційні навантаження, нічні чергування).».
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 29.02.2024 року штаб-сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 29.02.2024 року.
Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної придатності у відсотках серії 12 ААА №027805, виданою Обласною МСЕК №1 (м.Львів) за результатами огляду 21.05.2024 року, позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням військової служби.
Позивач звернулася до відповідача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням військової служби.
Листом відповідача від 29.05.2024 року №50/02/13-1162, з посиланням на п.7 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», повідомлено позивачеві, що оскільки надані документи не підтверджують факт утрати працездатності внаслідок порання (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності - виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Не погодившись з тим, що відповідач відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Частиною 5 ст.17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975).
Згідно з абз.2 п.17 Порядку №975, у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Аналіз п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII та абз.2 п.17 Порядку №975 свідчить про те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби.
Відповідно до ч.3 ст.16 Закону №2011-XII, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 24 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов'язків військової служби.
За змістом частини 4 цієї ж статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Наказом міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Пунктом 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Абзацом 7 пункту 1.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (п.21.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).
Згідно п.21.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктом 21.5 цього Положення розмежовано формулювання, в тому числі «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби», які є самостійними підставами встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Так, Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 року у справі №520/14757/2020 дійшов наступних висновків:
«…причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, зокрема у військовослужбовців, визначається ВЛК і ЛЛК та викладається у формулюваннях, які закріплені на нормативному рівні.
Оскільки умовами п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII право на отримання грошової допомоги пов'язується безпосередньо з причинним зв'язком отриманого поранення чи захворювання, а саме з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, для отримання грошової допомоги формулювання причинного зв'язку захворювання повинно відповідати підпунктам г) п.21.5 Положення - «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» та ж) п.21.5 Положення «Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН». Іншого формулювання причинного зв'язку захворювання, що призвело до часткової втрати працездатності, отриманого під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби, пункт 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України не містить.
Висновки судів попередніх інстанцій, що словосполучення «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби», які по-різному викладені, але є однаковими за своєю суттю, є безпідставними та необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів погоджується з оскарженим рішення відповідача, прийнятого з урахуванням висновку військово-лікарської комісії в довідці від 03.03.2020 року №194 про те, що захворювання виникло у зв'язку з проходженням військової служби, про те, що виплата допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена. Натомість така виплата передбачена у разі встановлення ВЛК причинного зв'язку захворювання з виконанням обов'язків військової служби.».
У справі, яка розглядається, суд встановив, що документами позивача підтверджено, що її захворювання пов'язано з проходженням військової служби, а не з виконанням обов'язків військової служби, що, в свою чергу, стало підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Покликання позивача на постанови Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №750/5074/17 та від 17.04.2019 року у справі №803/1093/16 не є релевантними, адже у цих справах позивачам було встановлено групи інвалідності, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, відтак правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Аналогічний висновок у подібних спірних правовідносинах сформульований Верховним Судом, зокрема у постанові від 31.01.2024 року у справі №160/8219/21.
Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, які виникли у справі, що розглядається, суд приходить висновку про те, що суб'єктом владних повноважень в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення її прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - слід відмовити.
Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від його сплати.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.