11 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3099/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Казанчук Г.П., розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі позивач), через свого представника - адвоката Неверчака Євгена Борисовича, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 30.04.2024 №111450003260;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 20.03.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року за №1-р/2020.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що на момент звернення за призначенням пенсії позивачка досягла віку 50 років та мала загальний страховий стаж понад 30 рік, з яких 17 років стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому має право на призначення пільгової пенсії, проте ГУ ПФУ у Київській області відмовлено у призначенні пенсії про що листом повідомило позивача. Оскільки згідно рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 підлягає застосування статті 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' в редакції, яка встановлює право на пільгову пенсію при досягненні 50 років і при стажем не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених посадах. Відповідно до вищевикладеного, позивач вважає протиправною бездіяльність в призначенні їй пенсії на пільгових умовах згідно зі статтею 114 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування''.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року дану адміністративну справи прийнято до свого провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі відповідач) не погоджуючись із позов подало відзив на позов. В обґрунтування якого зазначено, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії за розрахунком Управління Пенсійного фонду має страховий стаж роботи більше 30 років, у тому числі на пільгових умовах за списком № 2 згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 17 років 17 днів. Із посиланням на вимоги статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач зазначає, що саме цим законом визначено регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, а тому у зв'язку з недосягненням позивачем на дату звернення за призначенням пенсії встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку - 55 років, Управлінням Пенсійного фонду України в Київській області ухвалено рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком.
Представником позивача суду подана відповідь на відзив, відповідно до змісту якого він не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У період з 18.06.2024 по 05.07.2024, з 11.07.2024 по 12.07.2024, з 22.07.2024 по 26.07.2024, з 26.08.2024 по 30.08.2024 суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін), дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд, -
23.04.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою у якій зазначили про те, що вона має право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно із Законом України ''Про пенсійне забезпечення'' та просила повідомити про порядок оформлення пенсії за віком на пільгових умовах та перелік документів, які їй необхідно подати відповідно до законодавства.
За результатом розгляду заяви, здійсненого за принципом екстериторіальності, ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішенням №111450003260 від 30.04.2024, яким відмовлено у призначенні пенсії (надалі спірне рішення, а.с.20).
Відмову відповідач обґрунтував тим, що позивач має страховий стаж 30 років 10 місяців та 06 днів, в тому числі робота за Списком №2 - 17 років 17 днів, проте через те, що ОСОБА_1 не досягла віку 55 років, право на призначення пенсії на пільгових умовах у неї відсутнє (а.с.20).
Отже відмова позивачці призначити пенсію на пільгових умовах обумовлена не досягнення нею 55 років.
Суд убачає, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачці виповнилось 50 років.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно з яким “Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї».
За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що “пенсія за віком» - це свого роду “державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: “На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Так як таке регулювання порушує вимогу “якості закону», передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому відмова управління пенсійного органу в призначенні позивачці, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи більше 30 років, у тому числі на роботах за списком № 2 - 17 років, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позивачка набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, отже, її позов підлягає задоволенню, а рішення управління ПФУ - скасуванню.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У позовній заяві представник позивачки просить зобов'язати відповідача призначити пенсію на пільгових умовах за Списком 2 з 14 червня 2021 року, дати звернення позивачки із заявою про призначення пенсії.
Водночас варто зазначити, що спеціальне законодавство у сфері соціального захисту містить такі три норми.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як свідчать матеріали справи, право на призначення пенсії за віком позивач отримала 19.03.2024, до пенсійного органу із заявою про призначення відповідної пенсії звернулась 23.04.2024 (в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку), а тому суд дійшов висновку про зобов'язання призначити пенсію саме з 20.03.2024.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.26).
Таким чином, враховуючи положення статті 139 КАС України та задоволення позову, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500; ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №111450003260 від 30.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 20.03.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Копію рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК