12 вересня 2024 року Київ справа №320/8276/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я. В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 15.06.2009 по 02.01.2015 у ТОВ «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» згідно довідки від 07.10.2019 №18, з 03.05.1995 по 01.12.1995, з 01.12.1995 по 31.12.2000 та з 22.10.2001 по 20.03.2002 у Тунельному загоні №4 ПАТ «Київметробуд» згідно довідки від 24.07.2019 №25, та з 18.03.2022 по 30.04.2021 у Тунельному загоні №4 ПАТ «Київметробуд» згідно до довідки від 06.05.2021 №49;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Киві призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 15.02.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України №1058. Проте, листом Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, повідомило, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по заяві від 15.02.2023 №3082 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з недосягненням відповідного пенсійного віку та у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Позивач вважає зазначену відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправною, оскільки ним було подано пенсійному органу документи, що підтверджують стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначає, що позивач отримав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки загальний стаж становить 31 рік 6 місяців, з них 9 років 5 місяців на роботах з особливо важкими умовами праці.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано відзив на позовну заяву, де відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення, яким відмовлено позивачеві у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято у відповідності до норм законодавства України. Вказує, що аналіз документів, наданих ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах засвідчив, що останній на момент подання заяви не має необхідного пільгового та страхового стажу.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області не скористалося своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.02.2023 ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , було відмовлено в призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 1 - 5 років 6 місяців. Оскільки до пільгового стажу не зараховано період роботи з 03.05.1995 по 01.12.1995 згідно пільгової довідки №25 від 24.09.2019, виданої ПАТ «Київметробуд» Тунельний загін №4, оскільки посилання на постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», вказано не вірно; період роботи з 28.03.2002 по 02.01.2015 згідно пільгової довідки №18 від 07.10.2019, виданої Управлінням та будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення», оскільки довідка не відповідає вимогам Постанови №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Також, повідомлено, що відповідно до акту перевірки №2600-1005-1/4288 від 27.09.2022 встановлено, що «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» за вказаною адресою відсутнє. Крім того, рішення мотивоване тим, що відповідно до п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, передбачено, що атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не раніше, ніж один раз на п'ять років, зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992, тому для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, п'ятирічного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, після 21.08.1992 відповідне право впродовж цього періоду має бути підтверджене за результатами атестації, період роботи з 05.05.2021 по 28.02.2022 згідно пільгової довідки №2 від 04.07.2022, виданої ПрАТ «Метробуд» не зараховано, оскільки відсутня атестація робочих місць.
Тобто, перевіривши подані позивачем матеріали, відповідачем, за результатами такої перевірки не враховано ОСОБА_1 , врахований пільговий стаж роботи за Списком № 1, що складає - 5 років 06 місяців. Загальний стаж складає 29 років 08 місяців 09 днів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивача повідомлено, про назване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на його заяву від 15.02.2023 №3082 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Не погодившись з таким рішення відповідача позивач звернувся до суду з позовною заявою за захистом порушених прав на належне пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції чинній до 01.01.2018 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон України Про пенсійне забезпечення, у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015 року) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.
Закон №213-VIII від 02.03.2015 року набув чинності з 01.04.2015 року.
Таким чином, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. а ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 року наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII.
Стаття 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 року, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.
Правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Щодо наявності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу, суд зазначає про таке.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, за правилами п.п.1,2,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Щодо неврахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з 03.05.1995 по 01.12.1995, з 28.03.2002 по 02.01.2015.
Так, згідно записів у трудовій книжки позивача підтверджено, що останній здійснював трудову діяльність, та працював на посадах, що віднесені до Списку №1, з повним робочим днем.
Позивачем до пенсійного органу надані всі наявні в неї матеріали.
При цьому позивачем до заяви про призначення пенсії було надано довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07.10.2019 року за №18, довідки Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» Тунельний загін №4 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.07.2019 №25, довідки Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» Тунельний загін №4 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.05.2021 №49.
Також долучено наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» №31-к від 27.03.2002 про зарахування ОСОБА_1 по трудовому договору прохідником 4 розряду на підземні роботи з повним робочим днем на ділянку №2 з 28.03.2002 по 31.12.2002, наказ Тунельного загону №4 Київметробуду від 03.05.1995 №83-к, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято з 03.05.1995 прийнято на роботу гірником підземним 2 розряду на підземні роботи з повним робочим днем на дільницю №222, наказ Тунельного загону №4 ВАТ «Київметробуду» №249-к про переведення ОСОБА_1 з 01.12.1195 прохідником 4 розряду підземних робіт з правом роботи на укладальнику та електровозі з повним робочим днем. Накази Тунельного загону №4 ВАТ «Київметробуд» про направлення на дільниці №199-к від 29.12.1997, №244-к , №188-к від 29.09.2000.
Суд зазначає, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно - правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Як вбачається із наказу № 161 від 08.09.1994, наказу №159 від 29.12.2000, №16 від 11.08.2015, №45 від 01.10.2020 про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 затвердженого Постановою КМУ від 01.08.1992 №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» та Методичними рекомендаціями по проведенню атестації робочих місць за умовами праці», затвердженими Міністерством праці постановою №41 від 01.09.1992 і результати атестації робочих місць за умовами праці, серед яких підтверджено право на пільгову пенсію в тому числі працівникам за професією «прохідник».
Результати про підсумки атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Постанови КМУ від 01.08.1992 № 442 діють до 27.05.2021року.
Відповідно до Постанови КМУ від 01.08.1992 № 442 ( в редакції на час проведення атестації робочого місця позивача), установлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»( 1788-12 ) пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Результати атестації використовуються підприємствами й організаціями також для здійснення пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих
місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів
Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Отже як вбачається із вище наведеного лише в випадку докорінних змін умов і характеру праці (виробництва, роботи, робочого місця), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах можливо проведення позачергової атестації робочих місць, за результатами якої можливо видати Наказ, яким змінюється перелік посад віднесених до Списків робіт який затверджується даним Наказом.
Затвердження Кабінетом Міністрів України нових Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах не є підставою для вилучення посади, професії зі списку, або видання підприємством незаконного наказу про вилучення посади, тим більше без проведення позачергової атестації робочого місця.
Відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах Затвердженого Постановою КМУ від 24.06.2016 року № 461, згідно розділу І правом на пенсію користуються працівники, зайняті на зазначених нижче роботах і у виробництвах: працівники, зайняті на будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні і капітальному ремонті гірничих виробок, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд.
Відповідно до листа Мінсоцполітики від 24.11.2017 року № 22862/0/2-7/28 щодо застосування оновлених Списків № 1, та № 2, зазначено, що якщо позиціями Списків № 1, та № 2 передбачені працівники, зайняті в певному виробництві без зазначення найменування, професії (посади), такі позиції поширюються на всіх працівників незалежно від найменування їх професії (посад), у т.ч. керівників, фахівців, майстрів.
При цьому, якщо таким працівникам за результатами атестації робочих місць, 5-річний термін якої не минув, підтверджено право на відповідну пільгову пенсію і умови праці за цей час докорінно не змінювались, проводити позачергову атестацію відповідних робочих місць за умовами праці не потрібно.
Пунктами 8, 9 Порядку № 442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесені до переліку.
Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 5 червня 2018 року у справі № 466/455/17 та постанові від 09 вересня 2019 року у справі №591/6579/16-а.
Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а зазначила: на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Таким чином, несвоєчасне проведення атестації робочих місць на підприємстві не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та для відмови у зарахуванні спірного періоду її роботи підтвердженого належними доказами до пільгового стажу, а відтак, оскаржуване рішення і в цій частині не може бути таким, що прийнято обґрунтовано.
Щодо позовних вимог про зобов'язання пенсійного органу призначити пільгову пенсію, суд зазначає про таке.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З урахуванням дискреційних повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Враховуючи наведене суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача, в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до заяви про призначення пенсії від 15.02.2023 №3082, в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 з повним робочим днем періоди роботи позивача з 15.06.2009 по 02.01.2015 з у ТОВ «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» згідно довідки від 07.10.2019 №18, з 03.05.1995 по 01.12.1995, з 01.12.1995 по 31.12.2000 та з 22.10.2001 по 20.03.2002 у Тунельному загоні №4 ПАТ «Київметробуд» згідно довідки від 24.07.2019 №25, та з 18.03.2022 по 30.04.2021 у Тунельному загоні №4 ПАТ «Київметробуд» згідно до довідки від 06.05.2021 №49.
Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і здійснити виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 15.02.2023, то суд зауважує, що з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який був, визначений за принципом екстериторіальності та розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Отже, саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суд покладає обов'язок зарахувати вказані вище періоди до страхового та спеціального (пільгового) стажу позивача та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
В даному випадку для встановлення належного відповідача визначальним є те, структурний підрозділ якого пенсійного органу розглядав заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, яке визнано судом протиправним і скасовано, а не те, в якому пенсійному органі перебуває електронна пенсійна справа заявника.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснювало розгляд заяви ОСОБА_1 , не проводило розрахунку його страхового та пільгового стажу, не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності та покладання на нього будь-яких обов'язків (в тому числі зарахувати певні періоди до страхового та пільгового стажу, повторно розглянути заяву про призначення пенсії тощо).
Суд зауважує, що п. 4.10 Порядку № 22-1 не регулює питання призначення пенсії.
Норми п. 4.10 Порядку № 22-1 передбачають передачу електронної пенсійної справи від «органу, що призначає пенсію», який розглядав заяву про призначення пенсії, до «органу, що призначає пенсію», за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тобто п. 4.10 Порядку № 22-1 врегульовує відносини щодо виплати пенсії, які виникають після того, як визначений за принципом екстериторіальності структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, прийняв рішення про призначення пенсії.
Як наслідок, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, слід відмовити.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача, які стосуються зобов'язання пенсійного органу призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 15.02.2023, з врахуванням висновків суду, наданих у мотивувальній частині рішення суду, щодо права виходу на пенсію ОСОБА_1 , з 15.02.2023, оскільки за встановлених фактичних обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є покладання на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обов'язку зарахувати певні періоду до страхового та пільгового стажу позивача та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки суду.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду про часткове задоволення позову не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 147,20 грн . Докази здійснення інших судових витрат позивач не надав.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2147,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) періоди роботи, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 15.06.2009 по 02.01.2015 у ТОВ «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення» згідно довідки від 07.10.2019 №18, з 03.05.1995 по 01.12.1995, з 01.12.1995 по 31.12.2000 та з 22.10.2001 по 20.03.2002 у Тунельному загоні №4 ПАТ «Київметробуд» згідно довідки від 24.07.2019 №25, та з 18.03.2022 по 30.04.2021 у Тунельному загоні №4 ПАТ «Київметробуд» згідно до довідки від 06.05.2021 №49.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) від 15.02.2023 №3082 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.