Справа № 128/4939/23
Іменем України
04 вересня 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючий - суддя - Фанда О.А.,
за участю секретаря судових засідань - Олексієнко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,-
04 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути борг за договором позики з ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 25 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей. Згідно п. 1 Договору позики, Позивач передав до підписання договору у тимчасове користування, а Відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 1 145 200 (один мільйон сто сорок п'ять тисяч двісті) грн., що є еквівалентом 40 900 (сорок тисяч дев'ятсот) доларів США за узгодженим між ними курсом на день підписання договору з розрахунку 1 долар США = 28 грн. 00 коп., з зобов'язання повернути таку ж саму суму грошових коштів до 25 серпня 2021 року включно. Пунктом 2 Договору визначено, що «Позикодавець передав, а Позичальник прийняв вищевказану суму грошових коштів в повному обсязі до підписання даного Договору». Відповідач зобов'язаний був у строк до 25 серпня 2021 року повернути отримані в позику кошти Позивачу, однак станом на день звернення з даним позовом до суду таких дій вчинено останнім не було, що відповідно стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Посилаючись на вказані обставини, а також на вимоги ст.ст. 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь ОСОБА_3 суму заборгованості у розмірі 43 676,72 доларів США, з яких 40 900 доларів США заборгованість по договору позики, 2776,72 долари США - 3% річних та судові витрати.
В судове засідання позивач не з'явися, направив свого представника.
Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позов не скористався.
Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України судом розглянуто справу в заочному порядку.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 25 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей. Згідно п. 1 Договору позики, Позивач передав до підписання договору у тимчасове користування, а Відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 1 145 200 (один мільйон сто сорок п'ять тисяч двісті) грн., що є еквівалентом 40 900 (сорок тисяч дев'ятсот) доларів США за узгодженим між ними курсом на день підписання договору з розрахунку 1 долар США = 28 грн. 00 коп., з зобов'язання повернути таку ж саму суму грошових коштів до 25 серпня 2021 року включно. Пунктом 2 Договору визначено, що «Позикодавець передав, а Позичальник прийняв вищевказану суму грошових коштів в повному обсязі до підписання даного Договору». Відповідач зобов'язаний був у строк до 25 серпня 2021 року повернути отримані в позику кошти Позивачу, однак станом на день звернення з даним позовом до суду таких дій вчинено останнім не було, що відповідно стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З врахуванням вищезазначеного, стягненню на користь позивача з відповідача підлягає сума в національній валюті, як зазначено в договорі позики.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відсутність у боржника необхідних коштів також не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
На час розгляду справи договір відповідачем не виконаний, сума позики у встановлений договором строк позивачу не повернута.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики в сумі 43 676,72 доларів США, з яких 40 900 доларів США заборгованість по договору позики, 2776,72 долари США - 3% річних підлягають частковому задоволенню.
Як вбачається з договору позики від 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 передав у тимчасове користування ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 145 200 грн. із зобов'язанням повернути таку ж суму грошових коштів до 25 серпня 2021 року.
Відповідно до викладеного, поверненню підлягають грошові кошти в розмірі 1 145 200 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних необхідно зазначити наступне.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
У ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
З огляду на викладене, та враховуючи те, що відповідач зобов'язаний був повернути позивачу позику у строк до 25 серпня 2021 року, що відповідно зроблено не було, а тому починаючи з 26 серпня 2021 року відповідачем вважається таким, що прострочив повернення позики.
Беручи до уваги вищевикладене, відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача 3% річних.
Щодо вимог про відшкодування понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), тобто склад та розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката надано до суду договір про надання правової допомоги та додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги та квитанцію про сплату витрат в сумі 15000 грн.
З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про відшкодування понесених відповідачем витрат на правову допомогу.
Питання про розподіл судового збору суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі ст. ст. 526, 625, 629, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263-267, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 145 200 (один мільйон сто сорок п'ять тисяч двісті) грн. за договором позики від 25 лютого 2021 року та 3 % річних в сумі 77 748,10 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 13 956,80 грн., та витрати за надання правової допомоги в розмірі 15000 грн., а всього 1 251 904 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот чотири) грн. 90 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 6 грудня 2023 року продовжують діяти протягом 90 (дев*яноста) днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
Позивач - ОСОБА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , РНРКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 11 вересня 2024 року.
Суддя О.А. Фанда