Провадження № 22-ц/803/6873/24 Справа № 185/10294/23 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 24
13 вересня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради
на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року
у справі за позовом комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -
У серпні 2023 року КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг з централізованого опалення, що надаються до квартири АДРЕСА_1 .
Зазначає, що споживач ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію, має заборгованість за період з 01 січня 2002 року по 01 липня 2023 року у розмірі 45000,57 грн., яку просив стягнути на свою користь, суму інфляційних втрат у розмірі 10715,69 грн, 3% річних у розмірі 1704,29 грн та пеню у розмірі 228,40 грн., передбачених статтею 625 ЦК України.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року позов КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію за період з лютого 2012 року по 01 липня 2023 року у розмірі 36375,73 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради судові витрати у справі у розмірі 1216,44 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника, як власника квартири, суми заборгованості за спожиту теплову енергію за період з лютого 2012 року по 01 липня 2023 року у розмірі 36375,73 грн., оскільки у відповідача наявна заборгованість зі сплати за спожиту теплову енергію починаючи з лютого 2012 року по липень 2023 року. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в іншій частині, у зв'язку із здійсненням нарахування після 23 листопада 2017 року.
Не погодившись з таким рішення суду, КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що судом невірно визначено період прострочення зобов'язання та суму заборгованості, яка підлягає стягненню. Окрім того, вказує, що суми заборгованості та періоди прострочення зобов'язання, інфляційних втрат, 3% річних та пені були визначені арифметично вірно, на що суд належної уваги не звернув.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.
Відповідно до частини тринадцята статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У розумінні положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 444 від 31 серпня 2023 року, з 26 червня 2012 року по 23 листопада 2017 року. Отже, ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг з централізованого опалення, що надаються до вказаної квартири.
Разом з цим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №377054750 від 02 травня 2024 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , з 07 лютого 2012 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради заборгованість за опалення квартири за період з 01 січня 2002 року по 01 липня 2023 року становить у розмірі 45000,57 грн.
Окрім того, КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради проведено розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних, та пені передбачених статтею 625 ЦК України.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що боржник є власником квартири за якою надаються послуги теплової енергії з лютого 2012 року та належним чином останній своїх зобов'язань не виконує, фактично користується отриманими послугами та в добровільному порядку їх не сплачує, тому стягненню підлягає сума заборгованості за спожиту теплову енергію за період з лютого 2012 року по 01 липня 2023 року у розмірі 36375,73 грн. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині суд виходив із того, що нарахування позивачем здійсненні після 23 листопада 2017 року.
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до вимог статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Як роз'яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі №6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.
Відповідно до статті 1 ЗУ “Про теплопостачання», споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до статті 19 ЗУ “Про теплопостачання» оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЗУ “Про теплопостачання», плата за спожиту теплову енергію повинна провадитися споживачем теплової енергії щомісячно за фактично отриману теплову енергію та згідно з Правилами надання населенню послуг теплопостачання і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за спожиту теплову енергію.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Пунктом 35 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача № НОМЕР_1 заборгованість за спожиту теплову енергію за спірний період визначена у розмірі 45000,57 грн.
Колегія суддів не може погодитися з приведеним розрахунком, з огляду на таке.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку, колегією суддів встановлено, що дійсний розмір заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за спірний період, тобто з лютого 2012 року по липень 2023 року складає 34293,37 грн. Під час проведення розрахунку заборгованості, позивачем не враховані деякі платежі, що вносились відповідачем в рахунок сплати наявної заборгованості за спожиту тепло енергію, тому, стягненню з відповідача в примусовому порядку, з урахуванням сплати за спожиту теплову енергію 45903,68 грн., стягненню підлягає сума у розмірі 36375,73 грн.
Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов'язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц.
У відповідності до положень статтей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Відповідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі, встановленому у договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 процентів загальної суми боргу.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану постановив в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні : установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг та пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану викладено у такій редакції:
1.Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 року, № 81, ст. 2296; 2015 року, № 70, ст. 2312; 2016 року, № 46, ст. 1669; 2022 року, № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що починаючи з 29 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради у позовній заяві, поданій до суду у серпні 2023 року, просили суд стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати, та пеню, що утворилися за період часу з січня 2021 року по серпень 2023 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 29 грудня 2023 року №1405 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 3% річних, інфляційні втрати та пеня, що утворилися за період з 04 січня 2021 року по 24 лютого 2022 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, що діяла на цей зазначений період часу.
Інфляційні втрати за період з 04 січня 2021 року по 24 лютого 2022 року, становлять:
січень 2021 101,30
лютий 2021 101,00
березень 2021 101,70
квітень 2021 100,70
травень 2021 101,30
червень 2021 100,20
липень 2021 100,10
серпень 2021 99,80
вересень 2021 101,20
жовтень 2021 100,90
листопад 2021 100,80
грудень 2021 100,60
січень 2022 101,30
лютий 2022 101,60
Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період : IIc (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.13228661
Таким чином інфляційне збільшення: 34293,37 x 1.13228661 - 34293,37 = 4536,55 грн.
Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання з 04 січня 2021 року до 24 лютого 2022 року
34293,37 x 3 % x 417 (кількість днів) : 365 : 100 = 1175,37 грн.
Таким чином, 3 % за період з 04 січня 2021 року по 24 лютого 2022 року складає 1175,37 грн.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що вимоги про стягнення пені за період з 01 вересня 2022 року по 01 серпня 2023 року у розмірі 228,40 грн. задоволенню не підлягають, оскільки заявлені у період дії Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, що діяли на зазначений період часу.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Таким чином, наявні підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 34293,37 грн., 4536,55 грн. суми інфляційних втрат та 1175,37 грн. суми 3% річних, а всього 40005,29 грн.
Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи та помилково дійшов висновку, визначивши суму заборгованості та період до стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію без урахування інфляційних втрат та 3 % річних.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів доходить висновку про наявність у матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, на підтвердження заявленого позову, оскільки він є обґрунтованим та відповідає критеріям ефективного судового захисту й часткове задоволення позову відновлює порушені права позивача.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення позову, слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволеного позову витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом у суді апеляційної інстанцій у розмірі 4384,07 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради - задовольнити частково.
Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 34293,37 грн., інфляційні втрати у розмірі 4536,55 грн., три проценти річних у розмірі 1175,37 грн. а всього 40005,29 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 4384,07 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна