Провадження № 11-кп/803/2878/24 Справа № 208/2384/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 вересня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12021041160000025 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, останній раз: - 01.10.2020 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1, 4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок суду змінити, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, та призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що наявні обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений визнав вину, надавав правдиві показання, відшкодував заподіяну потерпілим шкоду.
Також судом не враховано те, що обвинувачений страждає на тяжку хворобу.
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
За обставин, викладених у вироку, 25.02.2021 року, о 15.06 годин, ОСОБА_8 перебував біля будинку АДРЕСА_2 поряд з незнайомою йому ОСОБА_9 , яка здійснювала зняття грошей через банкомат банку AT "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", що розташований у вказаному будинку. У цей час у ОСОБА_8 раптово виник прямий протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення у ОСОБА_9 грошових коштів, які остання знімала за допомогою банкомату.
З метою реалізації свого прямого протиправного умислу, спрямованого на відкрите викрадення грошових коштів у ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , перебуваючи 25.02.2021 року о 15.06 годин біля будинку АДРЕСА_2 , розташувався ліворуч від ОСОБА_9 та став чекати, поки банкомат видасть їй гроші.
Дочекавшись моменту, коли банкомат видав ОСОБА_9 належні їй грошові кошти у сумі 300 грн ОСОБА_8 , реалізовуючи свій прямий протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення грошових коштів у ОСОБА_9 , перебуваючи у вказаному місці та у зазначений час, діючи умисно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи при цьому, що своїми діями вчиняє відкрите протиправне вилучення чужого майна поза волею власника, рукою вхопив з отвору банкомату належні ОСОБА_9 грошові кошти.
Отримавши реальну можливість вільно розпоряджатися відкрито викраденим майном, ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, спричинивши своїми діями ОСОБА_9 майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, повторно 21.03.2021 року приблизно о 23.05 годин ОСОБА_8 перебував біля під'їзду АДРЕСА_3 , де спілкувався із раніше незнайомим йому ОСОБА_10 , який тримав в руці свій мобільний телефон "Huawei Р smart Z" ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та розмовляв. У цей час у ОСОБА_8 раптово виник прямий протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення у ОСОБА_10 зазначеного мобільного телефону.
Реалізовуючи свій прямий протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення у ОСОБА_10 його мобільного телефону, ОСОБА_8 , перебуваючи у вказаному місці та у зазначений час, діючи умисно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи при цьому, що своїми діями вчиняє відкрите протиправне вилучення чужого майна поза волею власника, рукою вихопив з руки ОСОБА_10 належний останньому мобільний телефон «Huawei Р smart Z" 1МЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартістю 4067 грн.
Отримавши реальну можливість вільно розпоряджатися відкрито викраденим майном, ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, а протиправно здобутим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми діями ОСОБА_10 майнової шкоди на вказану суму.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника, прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно до положень ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Як витікає з вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо виду та розміру призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, то колегія суддів вважає, що при його призначенні судом першої інстанції були враховані: тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину; дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, посередньо характеризується за місцем реєстрації та проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; обставина, що пом'якшує покарання, - щире каяття; обставина, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку.
У сукупності наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
Апеляційним переглядом встановлено, що судом першої інстанції врахована обставина, на яку посилається захисник у своїй апеляційній скарзі, при призначенні покарання ОСОБА_8 , а саме, що він щиро розкаявся, оскільки судом призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімального його розміру.
Посилання захисника на те, що обвинувачений активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки в обвинувальному акті така обставина, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, - відсутня (а.п.5 т.1), також така обставина не встановлена судом під час судового розгляду кримінального провадження.
Активне сприяння розкриттю злочину означає, що особа, яка вчинила злочин, своїми діями надає допомогу (сприяє) правоохоронним органам у розкритті злочину, у встановленні невідомих їм обставин провадження. При цьому сприяння у розкритті злочину враховується як обставина, яка пом'якшує покарання, тільки у тому випадку, коли надана винною особою інформація та інші докази мали значення для встановлення істини у справі.
Матеріали кримінального провадження не містять даних щодо активного сприяння ОСОБА_8 розкриттю злочину.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений відшкодував заподіяну потерпілим шкоду не є слушними, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що викрадене у потерпілого ОСОБА_10 майно було повернуто йому вироком суду, шляхом вирішення питання щодо речових доказів (а.п. 100 зворот), а не бажанням ОСОБА_8 виправити ситуацію.
Твердження захисника, що обвинувачений страждає на тяжку хворобу підтверджується наявним в матеріалах провадження листом в.о. начальника філії ДУ “Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях (а.п.55-56 т.1), водночас матеріали провадження не містять даних про те, що обвинувачений ОСОБА_8 за станом здоров'я не може відбувати покарання в умовах ізоляції від суспільства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вказані захисником обставини не можуть бути підставами для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст.75 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку, особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, та те, що санкція ч.2 ст.186 КК України передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі, виправлення ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення та не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги захисника, вважаючи доводи останнього не обґрунтованими.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року - залишити без задоволення.
Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - з моменту отримання копії судового рішення.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4