Справа № 646/4968/23
№ провадження 2-др/646/29/24
11.09.24 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - судді Барабанової В.В.,
при секретарі судового засідання Ільченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Піскового Ярослава Володимировича про ухвалення додаткового рішення, -
встановив:
В провадженні суду перебувала на розгляді цивільна справа за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.11.2023 позовну заяву акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 18.06.2012, яка утворилась станом на 28.05.2023 у розмірі 48 402 (сорок вісім тисяч чотириста дві) грн. 55 коп., яка складається з наступного: 48 402 (сорок вісім тисяч чотириста дві) грн. 55 коп. - заборгованість за кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Представник ОСОБА_1 , адвокат Пісковий Ярослав Володимирович звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова із заявою, якою просив скасувати заочне рішення, постановлене 28.11.2023 по цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.03.2024 задоволено заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Піскового Ярослава Володимировича про перегляд заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.11.2023 року по справі №646/4968/23, по цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Скасовано заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.11.2023 року по справі №646/4968/23, по цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.07.2024 позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 18.06.2012, у розмірі 23 372 (двадцять три тисячі триста сімдесят дві) грн. 15 коп., яка складається з наступного: 23 372(двадцять три тисячі триста сімдесят дві) грн. 15 коп. - заборгованість за тілом кредитом.
Судові витрати вирішено залишити за позивачем.
01.08.2024 на адресу суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Піскового Ярослава Володимировича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій заявлено вимогу про відшкодування відповідачу за рахунок позивача витрат на правову допомогу.
В обґрунтування вимог у заяві зазначено, що ухвалою суду від 13.03.2024 скасовано заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.11.2023 року по справі №646/4968/23, по цивільній справі за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
19 липня 2024 року, Червонозаводський районний суд м. Харкова, ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 18.06.2012, у розмірі 23 372 (двадцять три тисячі триста сімдесят дві) грн. 15 коп., яка складається з наступного: 23 372 (двадцять три тисячі триста сімдесят дві) грн. 15 коп. - заборгованість за тілом кредитом.
Про існування вказаного рішення стороні Відповідача стало відомо 30 липня 2024 року з єдиного державного реєстру судових рішень.
Підготовкою процесуальних документів, юридичним супроводом цивільної справи №646/4968/23, здійснюється Адвокатським Бюро: «Ярослава Піскового», Адвокатом Пісковим Ярославом Володимировичем.
Станом на 19.07.2024 року розрахунки із представником ОСОБА_1 , Адвокатом Пісковим Я.В., за надану правничу допомогу в справі № 646/4968/23, здійснені не були, про що 13.05.2024 до суду була подана відповідна заява щодо неможливості подання доказів підтвердження розміру судових витрат до закінчення судових дебатів.
Попередній розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 , планувала понести у зв'язку із розглядом даної судової справи становив 30 000,00 гривень, про що завчасно було зазначено у заяві про перегляд заочного рішення по вказаній справі.
Станом на 30 липня 2024 року, ОСОБА_1 , здійснила оплату професійно правничої допомоги яка надавалась Адвокатом Адвокатського Бюро: «Ярослав; Піскового» Пісковим Я.В., у розмірі 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч гривень), що підтверджується відповідною квитанцією до касового ордеру за № 30/07-0 від «30 липня 2024 року та іншими документами, що в розумінні ст. 133 ЦПК України є судовими витратами і відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Вказані вище судові витрати, які ОСОБА_1 понесла у зв'язку із розглядом даної справи в Червонозаводському районному суді м. Харкова підтверджуються наступними документами: копією договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/01/24 від 01 січня 2024 року ; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Адвокате Піскового Я.В.: Серія КР №000322, видане на підставі рішення Ради Адвокати Кіровоградської області від «12» квітня 2019 року; копією посвідчення Адвоката Піскового Я.В., № 413 виданого Радою Адвокатів Кіровоградської області від «12» квітня 2019 року ; копією рахунку № 30/07-Р від 30.07.2024 року по договору про надання правово (правничої) допомоги № 01/01/24 від 01 січня 2024 року ; копією квитанції до прибуткового касового ордера № 30/07-0 від 30 липня 2024 року ; копією акту про прийняття-передачі наданих послуг від 30.07.2024 року де договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/01/24 від 01 січня 2024 року ; копією ордеру серія ВА № 1036061 від 01.01.2024 року.
Положення п. 3, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначають, що інші судові витрати (в даному випадку витрати на правову допомогу), пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А враховуючи, що позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в рамках даної справи були задоволені частково, то сторона Відповідача вважає за необхідне просити суд стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правову (правничу) допомогу, понесені ОСОБА_1 , в рамках даної справи у розмірі 12 500,00 (дванадцять тисяч п'ятсот) гривень.
При вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених вимог.
Таким чином, загальна вартість наданих, юридичних послуг, правової (правничої) допомоги Клієнту (Відповідачу ОСОБА_1 ,) з боку керуючого Адвоката Адвокатського Бюро «Ярослава Піскового» по про надання правової (правничої) допомоги № 01/01/24 від 01 січня 2024 року, складає 12 500,00 (дванадцять тисяч п'ятсот) гривень.
06.09.2024 на адресу суду від представника АТ КБ «Приват Банк» Меркулової В.В. надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якого зазначено про таке.
Вказаний відповідачем розмір правничої (правової) допомоги у не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості. Підсумовуючи викладене, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що сума витрат, що заявлена представником відповідача:значно перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу;сума витрат є неспівмірною із складністю цивільної справи, яка віднесена судом до малозначних справ, та не є пропорційною щодо витраченого часу;не є доведеною, що була фактичною та неминучою.
Крім того, представник позивача звернулась з клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому просила зменшити до мінімальної розумної суми, що підлягає компенсації відповідно до діючого законодавства.
В судове засідання учасники справи не з'явилися про його час та місце повідомлялися своєчасно та належним чином.
Від представника відповідача надійшла заява з проханням слухання справи без участі сторони відповідача, заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав у повному обсязі.
Дослідивши надані докази на підтвердження вимог позивача про відшкодування судових витрат суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.
Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Визначаючи наявність правових підстав для компенсації відповідачу судових витрат суд виходить з того, що системне тлумачення та аналіз змісту положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України в контексті таких засад цивільного судочинства як справедливість (ст. 2 ЦПК), повага до честі і гідності, рівність перед законом і судом (ст. 6 ЦПК), свідчить що компенсації підлягають не всі понесені відповідачем судові витрати, а лише ті, які понесені ним вимушено і їх здійснення безпосередньо пов'язане із необґрунтованими діями позивача. З огляду на зазначене необхідно встановити чи є такі витрати виправданими та чи направлені вони на здійснення відповідачем дій, вчинених для усунення негативних наслідків від дій позивача.
Представник відповідача просить стягнути витрати на правову допомогу, посилаючись на те, що позов, що звернений до його клієнта, був задоволений судом частково.
Разом з тим, вказане твердження є помилковим.
Так, під час перегляду заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.11.2023 у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що відповідачем станом на час розгляду справи було сплачено частину заборгованої суми у розмірі 39 705,13 грн., а тому стороною позивача було надано заяву про зменшення позовних вимог на суму 23 372,15 грн.
Таким чином, на час вирішення справи відповідач має заборгованість у розмірі 23 372,15 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».
У зв'язку з чим, позов АТ КБ «Приват Банк» задоволено в повному обсязі, з урахування уточнень щодо зменшення позовних вимог.
В даному випадку, на вирішення питання щодо судових витрат розповсюджується норма п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Таким чином, підставою для звернення з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу заявник може звернутись у разі наявності обставин передбачених ч. 9 ст. 141 ЦПК України (у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору).
В цьому контексті варто звернути увагу, що цивільно-процесуальний закон не розкриває змісту та ознак необґрунтованості дій позивача, натомість визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
У постанові по справі №644/7976/18 Верховний Суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
При цьому, звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Верховний Суд виходить із системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України та зазначає, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Для задоволення заявлених вимог відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для покладання на позивача обов'язку з відшкодування відповідачу витрат з оплати правової допомоги. Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Доказів того, що дії позивача при зверненні до суду були необґрунтованими, чи останній зловживав своїми правами матеріали справи не містять, а тому підстави для стягнення з позивача судових витрат, що понесені х відповідачем на правничу допомогу,при обставині задоволення позову в повному обсязі, у даній справі відсутні, а отже і відсутні підстави для ухвалення судом додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 82, 133, 141, 142, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Піскового Ярослава Володимировича про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: В.В. Барабанова