Справа № 643/10214/24
Провадження № 1-кс/643/1100/24
12.09.2024 Слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221170003103 від 07.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України про арешт майна,-
Прокурор звернувся до суду з клопотанням, у якому просить накласти арешт на майно, а саме на: автомобіль Toyota Camry д.н.з НОМЕР_1 , який було вилучено в ході проведення огляду місця ДТП 07.09.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном, а також визначити місцем зберігання вилученого автомобіля майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, за адресою: АДРЕСА_2 .
У судове засідання прокурор не з'явився, разом із клопотанням подав заяву, у якій клопотання підтримав та просив розглянути без його участі.
Власник вилученого майна - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до початку судового засідання надав письмові пояснення, у яких заперечував проти арешту автомобіля, посилаючись на те, що у ДТП, по якій проводиться досудове розслідування постраждалі відсутні, а те, що органом досудового слідства гр. ОСОБА_5 , вважається потерпілим не відповідає дійсності.
Підстав для визнання явки учасників провадження обов'язковою, слідчий суддя не вбачає, відповідно до ч.1 ст.172 КПК України їх не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Згідно із ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Слідчим відділом ХРУП №2 ГУ НП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024221170003103 від 07.09.2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
07.09.2024 у період часу з 01.45 до 02.40 було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди за адресою: АДРЕСА_1 де виявлено легковий автомобіль Toyota Camry д.н.з НОМЕР_2 з повною деформацією кузову спереді. Під час проведення огляду було вилучено легковий автомобіль Toyota Camry Д.н.з А6980МА, який поміщено на майдан тимчасового утримання транспортних засобів, за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 вказаний легковий автомобіль він надає в оренду громадянину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на протязі останніх 6 місяців за усної домовленості що він не буде керувати авто так як не має водійського посвідчення. 07.09.2024 близько 01:06 ОСОБА_5 , зателефонував ОСОБА_4 та повідомив що він знаходиться лікарні внаслідок ДТП, повідомивши при цьому що в момент ДТП за кермом автомобіля знаходився водій зі служби таксі, який після ДТП зник з місця пригоди, дані якого є у його мобільному додатку.
На даний час органу досудового розслідування не відомо дані особи яка в момент вчинення ДТП знаходилась за кермом вказаного легкового автомобіля.
ОСОБА_5 було госпіталізовано до лікарні з попереднім діагнозом 3ЧМТ, СГМ, ушиб грудної клітини, перелом ребер.
Постановою слідчого СВ ХРУП № 2 ГУ НП в Харківській області від 09.09.2024 вилучений транспортний засіб визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Прокурор зазначає, що наразі існують достатні підстави вважати, що вилучене в ході огляду місця події речі можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а в подальшому будуть використані у кримінальному проваджені в якості речових доказів, повернення яких на теперішній час може привести до їх втрати. Арешт майна необхідний для забезпечення збереження речових доказів, позбавлення можливості їх знищення або переховування.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації мйна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Вивчаючи правову підставу для арешту майна слідчий суддя зауважує, що у даному випадку стороною обвинувачення доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, проведення огляду та вилучення майна відповідало меті та обставинам події даного кримінального провадження, майно має статус тимчасово вилученого.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Абзацом другим ч.1 ст.170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Оцінивши наведені стороною обвинувачення докази слідчий суддя приходить до переконання у необхідності накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що вилучене майно є засобом вчинення правопорушення, зберегло у собі сліди кримінального правопорушення чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з цим, для спростування або підтвердження доводів сторони обвинувачення, необхідним є проведення досудового розслідування, зокрема огляду вилученого майна та проведення відповідних судових експертиз, тощо.
Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки є ризик втрати цих речових доказів, що унеможливить встановленню істини по справі. Арешт майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження, негативні наслідки арешту майна, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна.
Що стосується клопотання прокурора про визначення місця зберігання майна, слід зазначити, що вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції сторони обвинувачення. Більше того, розгляд даного питання не передбачений ч.5 ст.173 КПК України при задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора про арешт майна - задовольнити частково.
З метою збереження речових доказів накласти арешт на майно, а саме: автомобіль Toyota Camry д.н.з НОМЕР_1 , який було вилучено в ході проведення огляду місця ДТП 07.09.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
У задоволенні клопотання стосовно визначення місця зберігання вилученого майна - відмовити.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1