Справа № 953/8373/24
н/п 1-кс/953/6766/24
"12" вересня 2024 р. м.Харків
Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000001026 від 03.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
11 вересня 2024 року до Київського районного суду м. Харкова засобами поштового зв'язку надійшло клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000001026 від 03.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: транспортного засобу «MITSUBISHI L 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), власником якого є ОСОБА_4 , а володільцем ВЧ НОМЕР_3 , шляхом заборони його ремонтування, користування, розпорядження та відчуження.
Зберігання транспортного засобу «MITSUBISHI L 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) здійснювати на території майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відміткою на поштовому конверті, клопотання про арешт майна направлено на адресу Київського районного суду м. Харкова 04 вересня 2024 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Харківській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000001026 від 03.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 03 вересня 2024 року близько 13 години 30 хвилин на автодорозі «Київ-Харків-Довжанський 491 км+500м» мала місце ДТП за участю транспортного засобу «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_5 та транспортного засобу «MITSUBISHI L 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_6 . У результаті ДТП водій транспортного засобу «MITSUBISHI L 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 та пасажири, які перебували у цьому транспортному засобі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження.
03 вересня 2024 року проведений огляд місця дорожньо-транспортної події, під час якого виявлений та вилучений транспортний засіб «MITSUBISHI L 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).
Прокурор зазначає, що тимчасово вилучене під час огляду майно є речовим доказом, тобто зберегло на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, які мають значення для кримінального провадження, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Прокурор ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив клопотання про арешт майна задовольнити та розглядати за його відсутності.
Представник володільця майна в/ч НОМЕР_5 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно шляхом телефонограми, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 172 КПК України неприбуття у судове засідання викликаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання.
Оскільки учасники кримінального провадження у судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора, виходячи з такого.
Як встановлено у судовому засіданні СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 03.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000001026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зі змісту протоколу огляду місця ДТП від 03 вересня 2024 року вбачається, що 03 вересня 2024 року у період часу з 14 години 40 хвилин до 16 години 30 хвилин на автодорозі «Київ-Харків-Довжанський 491 км+500м» проведений огляд місця ДТП, під час якого був оглянутий та вилучений трактор транспортний засіб «MITSUBISHI L 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на якому виявлені сліди механічних пошкоджень, які утворилися внаслідок ДТП.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , транспортний засіб «MITSUBISHI L 200», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_4 .
З долученого до матеріалів справи акту № 06/03-2213 від 06 березня 2022 року вбачається, що транспортний засіб «MITSUBISHI L 200», реєстраційний номер НОМЕР_2 був переданий у володіння військової частини НОМЕР_5 .
З довідки про реєстраційні дані транспортного засобу серія НОМЕР_7 від 19 липня 2022 року вбачається, що транспортний засіб «MITSUBISHI L 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) належить в/ч НОМЕР_5 .
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститись у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Положеннями ст. 64-2 КПК України встановлено, що третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тимчасово вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт, є доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зберегло на собі сліди його вчинення, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Отже, відповідно до ст. 91 КПК України майно, на яке слідчий просить накласти арешт, має важливе доказове значення в рамках цього кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
Крім того, при прийнятті рішення, слідчий суддя враховує положення ст. 173 КПК України про розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, а також положення, передбачені ч. 11 ст. 170 КПК України, відповідно до яких заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Враховуючи правову підставу для арешту майна, а саме - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 12024220000001026 від 03.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, наслідки арешту, завдання кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, знищення, перетворення та відчуження вищевказаного тимчасово вилученого майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, тому приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна не надано та слідчим суддею не встановлено.
Слідчий суддя зауважує, що питання щодо визначення місця зберігання арештованого майна входить до дискреційних повноважень органу досудового розслідування у визначених законодавством межах та відповідно до положень Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 131-132, 170-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000001026 від 03.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України- задовольнити.
Накласти арешт шляхом встановлення заборони користування, розпорядження та відчуження на тимчасово вилучене 03 вересня 2024 року під час огляду майно, а саме:
- транспортний засіб «MITSUBISHI L 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), власником якого є ОСОБА_4 , та який перебуває у володінні в/ч НОМЕР_5 .
Майно, на яке накладено арешт, зберігати у встановленому законодавством порядку.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, у той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1