Справа № 638/17004/24
Провадження № 2-з/638/97/24
13 вересня 2024 року Дзержинський районний суд міста Харкова в складі
головуючої судді Штих Т.В.,
за участю секретаря Василенко А. А.,
розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до АТ «ПУМБ», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В. В. в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 16.08.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, що зареєстрований в реєстрі за № 21925 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості у розмірі 25 791,25 грн.
До позовної заяви долучена заява про запезпечення позову в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса № 21925 від 16.08.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем до набрання законної сили рішенням суду у справі за моїм позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторовича про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню.
В своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила відстрочити оплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову до суду через її важке матеріальне становище до ухвалення судового рішення по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до частин першої, третьої ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення по справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
При зверненні до суду з вимогою про відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору, особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження обставин, які слугують підставами, передбаченими чинним законодавством, для задоволення такого роду клопотань. Водночас відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
При цьому, п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», роз'яснено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 82 ЦПК України (в ред. 2005 року) єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК (в ред. 2005 року) повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
На підтвердження своїх доводів позивачем додано довідку від 28.11.2022 № 6329-5002352980 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до якої позивачка ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою. Доказів на підтвердження свого майнового стану позивачка не надає.
Єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
У зв'язку з наведеним, відмова заявниці у задоволенні необґрунтованого клопотання про відстрочення сплати судового збору, як це передбачено законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Необхідно зазначити, що відповідно до правил ст. 141 ЦПК України в разі задоволення позову, судові витрати будуть стягнуті з відповідача на користь позивача.
За таких обставин клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору в порядку, регламентованому ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не підлягає задоволенню.
Позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до п.1.4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про забезпечення позову судовий збір справляється в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому позивачу необхідно сплатити судовий збір за заяву про забезпечення позову у розмірі 536,80 грн.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже позивачці потрібно було сплатити судовий збір у розмірі 429.44 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 7 ст. 151 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як вбачається, вказана заява була подана за використанням підсистеми «Електронний суд».
Поряд з цим, відповідно до приписів ч. 7 ст. 43 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви) у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Системний аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що норма ч. 7 ст. 43 ЦПК України застосовується, зокрема у випадку подання особою заяви в електронній формі.
Згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до п. 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Тобто до інших видів листів, крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений.
Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 820/1186/17 зробив висновок, що Кабінет Міністрів України визначив в окремі категорії поштових відправлень, рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю.
Отже, виходячи зі змісту ч. 7 ст. 43 ЦПК України, належним виконанням стороною справи указаної норми Кодексу, є надсилання нею саме поштою листом з описом вкладення (листом з оголошеною цінністю) іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку подання особою в електронній формі заяви, така особа зобов'язана надіслати листом з описом вкладення копію заяви з додатками іншим учасниками справи.
Зважаючи на те, що заявник подав заяву в електронній формі, а відтак він зобов'язаний долучити до неї докази надсилання листом з описом вкладення заінтересованим сторонам.
Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред'явленні заяви до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
При цьому, вимоги ч. 10 ст. 153 ЦПК України передбачають, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р., в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Крім того, необхідно в даному випадку також зазначити, що повернення заяви про забезпечення позову не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про повернення заяви про забезпечення позову заявнику, як таку, що подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 151, 153, 259, 260, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т. В. ШТИХ