Справа № 405/1692/24
Провадження №2/405/304/24
13 серпня 2024 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді Іванової Л.А.
при секретарі Тарасенко Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 405/1692/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мурашко І.С. (діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1338086 від 11.03.2024 року) в інтересах позивача звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовною заявою, яка сформована в системі "Електронний суд» 13.03.2024 року, та зареєстрована судом 14.03.2024 року за вх. № 6486, в якому (позові) просить розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 жовтня 2013 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис № 829.
В обґрунтування позову зазначив, що 25 жовтня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис № 829, від якого мають спільну малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказав, що спільне життя у подружжя не склалося через відсутність між ними взаєморозуміння, різних поглядів щодо сімейних відносин та обов'язків. Крім того, психологічна несумісність подружжя призводила до постійних конфліктів, які негативно впливали на всю сім'ю. Подружжя втратило будь-які почуття один до одного. Фактично подружні відносини між позивачем та відповідачем припинені, подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам подружжя. Шлюб має лише формальний характер, у зв'язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розлучення.
Ухвалою суду від 11 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подання. Крім того, витребувано у позивача ОСОБА_1 оригінал свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25 жовтня 2013 року.
На виконання зазначеної ухвали суду в частині витребування оригіналу свідоцтва про шлюб, позивачем ОСОБА_1 16 липня 2024 року (вх. № 19221) надано оригінал свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25 жовтня 2013 року.
Позивач ОСОБА_1 та в її інтересах представник - адвокат Мурашко І.С. в судове засідання не з'явилися, судом повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, при цьому, представником позивача в судове засідання подано заяву, яка сформована в системі «Електронний суд» 26.07.2024 року та зареєстрована в суді за вх. № 20097 про розгляд справи за відсутності сторони позивача, в якій також зазначено, що позивач позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримує в повному обсязі. Просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що, зокрема, свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано останнім 18.07.2024 року, поряд з цим в судове засідання будь-які заяви, клопотання, відзив на позов на адресу суду від відповідача не надходили.
З огляду на викладене вище, суд зауважує, що відповідач ОСОБА_2 , будучи обізнаним про наявність в суді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, за яким він є відповідачем, відзиву на позовну заяву, а так само будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень з приводу поданого позивачем позову, а також доказів на підтвердження своїх заперечень не подавав, на підставі чого, а також враховуючи категорію справи, предмет та підстави позову, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті та вирішення судом спору по суті в даному судовому засіданні та на підставі наявних у справі доказів.
Зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони зареєстрували шлюб 25 жовтня 2013 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 829 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , оригінал якого додано позивачем до позову, шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, намірів відновлювати їх не мають, ведення спільного господарства припинено.
Також судом встановлено, що від шлюбу у сторін є малолітня дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За вказаних вище обставин та підстав позову, зазначених позивачем причин для розірвання шлюбу з відповідачем, серед яких позивач зазначила відсутність взаєморозуміння, різні погляди щодо сімейних відносин та обов'язків, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя, збереження шлюбу сторін суперечить інтересам подружжя, і, зокрема, позивача, якою пред'явлено позов до суду про розірвання шлюбу з відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Крім того, судом відзначається, що добровільність шлюбу, - одна з основних його засад. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
При цьому, судом під час судового розгляду справи з наявних у справі доказів не встановлено наявності обставин, визначених ч. 2 ст. 110 СК України, за яких позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 статті 115 СК України визначено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
За викладених обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, припинення сторонами шлюбно-сімейних відносин та небажання сторін їх відновлювати, дійсні причини пред'явлення позову про розірвання шлюбу, волевиявлення позивача припинити шлюбні відносини, про що свідчить подана до суду позивачем заява, враховуючи також ту обставину, що рішення позивача про розірвання шлюбу та пред'явлення з цього приводу позову до суду прийнято з усвідомленням нею його наслідків, виходячи при цьому також з відсутності у взаєминах сторін морально-правової основи шлюбу, до якої належать почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги, взаєморозуміння, довіри, підтримки та піклування, суд дійшов висновку про те, що шлюб між сторонами носить суто формальний характер, подальше спільне життя і збереження шлюбу та шлюбно-сімейних відносин суперечить інтересам подружжя, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті права сторін, а також права їх малолітньої дитини, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її (позивача) користь судові витрати по справі, в т.ч., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. 00 коп., з приводу чого суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 4-6 статті 137 ЦПК України також визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Наведені вище положення процесуального закону дають підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації, при цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, як роз'яснено в п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України, (в редакції Закону 2004 року). Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з документів, доданих позивачем до позову на обгрунтування понесених судових витрат, між адвокатським об'єднанням «ЛЄГІСТ» в особі учасника ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 , як Клієнтом, 01 березня 2024 року укладено договір про надання правової допомоги № 01/03/24, предметом якого (договору) є надання Адвокатським об'єднанням, в особі адвокатів, правової допомоги Клієнту, консультацій та роз'яснень з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організація ведення претензійно- позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надання Клієнту правової допомоги щодо захисту прав та представлення інтересів останнього в судах, органах державної влади (в тому числі Міністерстві оборони України та всіх підпорядкованих йому установах, в тому числі військових частинах), органах місцевого самоврядування, органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (веденні справ), в тому числі банківських органах (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.п. 4.1., 4.3 Договору вартість послуг адвокатського об'єднання встановлюється додатковою угодою до цього Договору.
Оплата підлягає перерахуванню клієнтом на розрахунковий рахунок адвокатського об'єднання або внесенню готівкою в касу адвокатського об'єднання.
Відповідно до п.п.1, 2 додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 01/03/24 від 01 березня 2024 року сторони (адвокатське об'єднанням «ЛЄГІСТ» в особі учасника ОСОБА_4 та Клієнт ОСОБА_5 ) дійшли взаємної згоди, що вартість послуг (гонорар) адвокатського об'єднання за участь (представництво) у справі за позовом Клієнта до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу є фіксованою (незалежно від кількості здійснених адвокатом дій, обсягу наданих послуг, витраченого ним часу, кількості судових засідань тощо) та становить 4000,00 грн. у суді першої інстанції. Сторони також узгодили, що Клієнт протягом шести місяців після набрання законної сили остаточного рішення по справі, зобов'язаний шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання або внесення готівкою в касу Адвокатського об'єднання у повному обсязі сплатити вартість послуг (гонорар) Адвокатського об'єднання, встановлений у п.1 цієї додаткової угоди, та укласти акт приймання-передачі наданих послуг.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тим самим, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі про надання правової допомоги № 01/03/24 від 01 березня 2024 року у вигляді фіксованої суми в розмірі 4000 грн., не змінюється, в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Крім того, суд зауважує, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, тобто, коли у сторони виникло зобов'язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг (Постанова Верховного Суду від 17 серпня 2020 року у справі № 925/1067/19).
З огляду на викладене вище, та враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру зазначених витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. 00 коп.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп., сплаченого позивачем при пред'явленні позову про розірвання шлюбу, що документально підтверджується квитанцією від 11.03.2024 року, стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 25 жовтня 2013 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 829.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. 00 коп.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова