Справа № 346/4276/21
Провадження № 2/346/138/24
29 серпня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Калинюка О.П.
з участю: секретаря Вербіщук О.Д.,
представника позивача адвоката Оліградського М.В.,
представника відповідачки адвоката Дикуна І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ грошових коштів (банківських вкладів) як об'єктів спільного майна подружжя та стягнення 1/2 (однієї другої) частки цих коштів,
у позовній заяві позивач зазначає, що 12.09.1995 року він уклав шлюб з відповідачкою.
Відповідно до договору дарування від 07.11.1995 року позивач отримав у власність незакінчений будівництвом житловий будинок, процент готовності якого становив 53%, з господарськими будівлями і спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 (актуальні назва вулиці та номер будинку - " АДРЕСА_2 .
Під час подружнього життя сторони завершили будівництво цього будинку та здали його в експлуатацію.
На підставі рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 15.03.2005 р. №55 на ім'я позивача 22.02.2006 року видане свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності це право позивача зареєстроване 20.04.2006 року у встановленому законом порядку на підставі даного свідоцтва.
18.09.2015 року за рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням того ж суду від 23.01.2017 року за позовом відповідачки визнано право спільної сумісної власності подружжя сторін на зазначений житловий будинок.
Однак, позивач вважає, що обставинами, які мають істотне значення для відступу від засади рівності часток сторін у спірному будинковолодінні, є те, що дане майно, процент якого вже становив 53%, подароване лише позивачу. Тому ця частка не може бути об'єктом спільної сумісної власності.
Крім того, будівництво спірного будинковолодіння здійснювалось виключно позивачем, за його кошти і його силами. Він важко працював за кордоном. Відповідачка участі в будівництві не брала, працювала у відділенні «Укрпошти» і отримувала мінімальну заробітну плату. За час одноособового проживання у вказаному будинку на протязі останніх років відповідачка привела будинок у жахливий стан.
Під час шлюбу частину спільних коштів відповідачка внесла на свій особистий рахунок в банку.
30.05.2022р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою просив суд:
1.Припинити право власності відповідачки на 1/6 (одну шосту) частину спірних житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, з виплатою відповідачці вартості цієї частки у спільному майні;
2. Визнати за позивачем право власності на дане будинковолодіння.
02.10.2023 року, під час розгляду справи в загальному поряду після скасування ухваленого в ній 22.08.2022 року заочного рішення, представник позивача, адвокат Оліградський М.В. подав заяву, яку назвав "про уточнення позовних вимог", хоча ця заява по суті є також заявою про збільшення позовних вимог.
В даній заяві сторона позивача зазанчила наступне.
Ухвалою вказаного суду від 06.04.2023 р. витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) повну інформацію щодо наявності всіх видів вкладів, оформлених на ім?я відповідачки із зазначенням дат відкриття, закриття рахунків, перерахування коштів на інші рахунки, із зазначенням розміру сум та відсотків, з наданням роздруківки руху грошових коштів на цих рахунках, починаючи з 12.09.1995 року.
11.09.2023р. на адресу суду надійшла від АТ КБ «Приват Банк» інформація щодо вкладів відповідачки. Згідно зі змістом цієї інформаці ї (рахунках по вкладах) у період перебування сторін у шлюбі, а саме з 12.09.1995 року (дата реєстрації шлюбу) до 02.11.2015р. (дата набрання судовим рішенням законної сили про розірвання шлюбу) відповідачкою було накопичено наступні кошти:
Вклади в гривнях:
Рахунок № 26000700445383 на суму 5326,19грн.;
Рахунок № 26000703662618 на суму 16144,35грн.;
Рахунок №26000706050889 на суму 3049,39грн.;
Рахунок № 0070030808500 на суму 4858,65грн.;
Рахунок № 0070404870200 на суму 1176,34грн.
Всього: 30 554,92 грн. (тридцять тисяч п?ятсот п?ятдесят чотири гривні) 92коп.;
Вклади в доларах США:
Рахунок № 26000705858833 на суму 2059,50 доларів США;
Рахунок № 26000705858864 на суму 1029,74 доларів США;
Рахунок № 01000710141316 на суму 2185,36 доларів США;
Рахунок № 1000710141338 на суму 2185,36 доларів США;
Рахунок № 28000721278238 на суму 1952,08 доларів США;
Рахунок № 01000721278235 на суму 2211,68 доларів США;
Рахунок № 01000722933575 на суму 2092,08 доларів США;
Рахунок № 80000727640030 на суму 11,43 доларів США;
Рахунок № 80000727640027 на суму 1803,32 доларів США;
Рахунок № 80000729438180 на суму 1098,38 доларів США;
Рахунок № 80000732698573 на суму 219,64 доларів США
Всього: 16 848,57 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок вісім доларів США) 57 центів.
Вклади в Євро:
Рахунок № 01000710694187 на суму 4302,65 євро центів
Рахунок № 25000721844800 на суму 3973,35 євро центів
Рахунок № 26000723705323 на суму 3579 євро центів
Рахунок № 80000727620657 на суму 6935,80 євро центів
Рахунок № 80000729437077 на суму 5342,75 євро центів
Рахунок № 80000732006048 на суму 3902,36 євро центів
Рахунок № 80000736335920 на суму 2314,22 євро центів
Рахунок № 0070032746900 на суму 860,48 євро центів
Рахунок № 0070199003300 на суму 721,21 євро центів
Всього: 31 931,82 (дев?ятнадцять тисяч чотири євро) 82 євро центів.
Вказані кошти сторона позивача вважає спільним майном подружжя, та дане майно підлягає поділу в рівних частках між сторонами. Відповідно, позивач має право на половину із наведених вище сум, а саме: 15 277,46 грн.; 8 422,78 доларів США), що станом на 02.10.2023 p. було еквівалентно еквівалентно 308 009,27 грн., (36,5686грн. за 1 долар США); 15 965,91 євро, що станом на 02.10.2023 p. було еквівалентно 618 532,12грн., (38,7408грн. за 1 Євро). Саме вказані курси було встановлено в зазначену дату Національним Банком України (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates).
Сторона позивача вказує, що згідно з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 756/14404 (провадження № 61-24789св18), грошові кошти, які були внесені за час зареєстрованого шлюбу та обліковувалися на розрахунковому рахунку, є спільним майном подружжя, а тому підлягають поділу.
Оскільки відповідачка не довела факту повернення їй вкладу саме в національній валюті України, тобто в гривні, а не в доларах США, і такі доводи спростовані умовами договору банківського вкладу та випискою з нього, на користь позивача підлягає стягненню 1/2 (одна друга) частина вказаних коштів , а саме у розмірі 18 307,11 доларів США.
Тому представник позивача у вказаній заяві від 02.10.2023 року додатково заявляє ще дві позовні вимоги, а саме:
1) про визнання грошових коштів у розмірах:?30 554,92 грн.; 16 848,57 доларів США; 31 931, 82 євро спільним сумісним майном;
2) про стягнення в порядку поділу спільного майна подружжя сторін з відповідачки на користь позивача (одну другу) частину цих коштів, тобто 15 277,46 грн.; 8 422,78 грн.; 15 965, 91 євро.
Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідачки понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в загальному розмірі 9 418, 85 грн.
29.08.2024 року представник позивача подав до суду письмову заяву про відмову від двох позовних вимог, а саме про припинення права власності відповідачки на 1/6 (одну шосту) частку спірних житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, та про визнання за позивачем права власності на дану частку з виплатою відповідачці грошової компенсації в розмірі вартості цієї частки та, як наслідок, про закриття провадження в частині вказаних позовних вимог (т.3 , а.с.1,2).
Тому ухвалою, постановленою в даній справі 29.08.2024 року, провадження в частині вказаних позовних вимог закрито на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, тобто внаслідок відмови адвоката Оліградського М..В. як представника позивача від позову в цій частині, та прийняттям судом цієї відмови (т.3 , а.с.9,10).
Отже, представник позивача станом на 29.08.2024 року підтримав в судовому засіданні лише дві позовні вимоги:
1) про визнання грошових коштів у розмірах:?30 554, 92 грн.; 16 848, 57 доларів США; 31 931, 82 євро спільним сумісним майном;
2) про стягнення в порядку поділу спільного майна подружжя сторін з відповідачки на користь позивача (одну другу) частину цих коштів, тобто 15 277,46 грн.; 8 422,78 грн.; 15 965, 91 євро.
Представник відповідачки, адвокат Дикун І.В. в судових засіданнях вказані позовні вимоги не визнав, та зазначив, що позивачем відчужено третій особі набуте сторонами за час шлюбу спірне будинковолодіння, яке до відмови сторони позивача від частини вимог, також було предметом даного спору. Спірні грошові кошти, які були наявні на рахунку відповідачки в період перебування сторін в шлюбі, були витрачені в інтересах їх сім'ї, в тому числі на будівництво вказаного будинковолодіння, та на інші потреби. Станом на 29.08.2024 р. на рахунках відповідачки відсутні будь-які грошові кошти, що стверджується вище вказаними виписками по її рахунках, наданими АТ КБ «Приват Банк». Тому представник відповідачки просить в задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Суд, заслухавши представників сторін відповідача, дослідивши та оцінивши надані ними докази, дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Частинами 1,2 ст.70СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
При цьому суд враховує правові позиції Верховного Суду України з аналогічних спорів, в яких роз'яснено, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Згідно з положеннями ч.2 ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено, що шлюб, укладений між сторонами 12.09.1995 року, розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 18.09.2015 року, яке набрало законної сили 02.11.2015 року.
11.09.2023р. на адресу суду надійшла від АТ КБ «Приват Банк» інформація щодо вкладів відповідачки. Згідно зі змістом цієї інформаці ї (рахунках по вкладах) у період перебування сторін у шлюбі, а саме з 12.09.1995 року (дата реєстрації шлюбу) до 02.11.2015р. (дата набрання судовим рішенням законної сили про розірвання шлюбу) відповідачкою було накопичено наступні кошти:
Вклади в гривнях:
Рахунок № 26000700445383 на суму 5326,19грн.;
Рахунок № 26000703662618 на суму 16144,35грн.;
Рахунок №26000706050889 на суму 3049,39грн.;
Рахунок № 0070030808500 на суму 4858,65грн.;
Рахунок № 0070404870200 на суму 1176,34грн.
Всього: 30 554,92 грн. (тридцять тисяч п?ятсот п?ятдесят чотири гривні) 92коп.;
Вклади в доларах США:
Рахунок № 26000705858833 на суму 2059,50 доларів США;
Рахунок № 26000705858864 на суму 1029,74 доларів США;
Рахунок № 01000710141316 на суму 2185,36 доларів США;
Рахунок № 1000710141338 на суму 2185,36 доларів США;
Рахунок № 28000721278238 на суму 1952,08 доларів США;
Рахунок № 01000721278235 на суму 2211,68 доларів США;
Рахунок № 01000722933575 на суму 2092,08 доларів США;
Рахунок № 80000727640030 на суму 11,43 доларів США;
Рахунок № 80000727640027 на суму 1803,32 доларів США;
Рахунок № 80000729438180 на суму 1098,38 доларів США;
Рахунок № 80000732698573 на суму 219,64 доларів США
Всього: 16 848,57 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок вісім доларів США) 57 центів.
Вклади в Євро:
Рахунок № 01000710694187 на суму 4302,65 євро центів
Рахунок № 25000721844800 на суму 3973,35 євро центів
Рахунок № 26000723705323 на суму 3579 євро центів
Рахунок № 80000727620657 на суму 6935,80 євро центів
Рахунок № 80000729437077 на суму 5342,75 євро центів
Рахунок № 80000732006048 на суму 3902,36 євро центів
Рахунок № 80000736335920 на суму 2314,22 євро центів
Рахунок № 0070032746900 на суму 860,48 євро центів
Рахунок № 0070199003300 на суму 721,21 євро центів
Всього: 31 931,82 (дев?ятнадцять тисяч чотири євро) 82 євро центів.
Вказані виписки надано станом на 31.08.2023 року. Однак, у цих виписках вказано, що спірні суми грошових коштів на депозитних рахунках відсутні (т.2 , а.с.77-114).
На підставі наведеного та досліджених доказів суд доходить висновку, що під час судового розгляду стороною позивача не доведено, що спірні суми грошових коштів витрачено відповідачкою не в інтересах сім'ї сторін за час їх перебування понад 20 років у шлюбі, а виключно на особисті потреби відповідачки, а також не надано суду відомостей, які б свідчили, що позивач мав такий дохід, виключно за який позивач міг самостійно забезпечити всі потреби сім'ї сторін протягом вказаного тривалого періоду їх шлюбу. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач протягом майже 8 років після розірвання шлюбу (з 02.11.2015 року по 02.10.2023 року) з відповідачкою не ставив питання про поділ спірних грошових коштів, що може обгрунтовано свідчити про те, що він не вважав, що відповідачка будь-яким чином порушувала його права на це майно.
Отже, в задоволенні позову вимог слід відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
На підставі наведеного, ст.ст.57, 60, 69-71 СК України, та, керуючись ст.ст.82,263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
в задоволенні позову відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ грошових коштів, а саме банківських вкладів, відкритих в акціонерному товаристві комерційний банк "Приват Банк", в сумах 15 277 гривень 46 копійок, 8 422, 78 доларів США, 15 965, 91 євро як об'єктів спільного майна подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ), та стягнення (однієї другої ) частки цих коштів відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.09.2024 року, оскільки 08.09.2024 р. був вихідним днем.
Суддя: Калинюк О. П.