Справа № 346/4928/24
Провадження № 2/346/1991/24
13 вересня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В. В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Підгайчиківської сільської ради, про визнання права власності на спадкове майно,
11.09.2024 року позивачка звернулась із вказаною позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та господарські споруди, в тому числі літню кухню літ. «Г» та сараї літ. «Д», «Ж», які побудовані без дозвільних документів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, після отримання позовної заяви перевіряє її на дотримання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.
Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено обставини, які вказують на те, що заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивачка в позовній заяві зазначає, що спірний житловий будинок входить до спадкової маси після смерті її батька ОСОБА_2 , але не зазначає доказів на підтвердження права власності померлого на зазначене нерухоме майно.
Пункт 3.1 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" роз"яснює, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об"єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок, іншу споруду.
При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.
Відповідно до приписів ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Позивачка просить визнати право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідно до виписки з інвентаризаційних матеріалів № 78371 та копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленими Обласним комунальним підприємством «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», спадкове нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також у матеріалах справи наявна відмова державного нотаріуса Коломийської державної нотаріальної контори Мануляк І. В. у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позивачем не надано.
Суд зауважує, що крім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з'ясовувати:
1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда);
2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку;
3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку;
4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм;
5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Позивачкою до позовної заяви не додано жодного документу: виписки із погосподарської книги (або інший правовстановлюючий документ чинний на час виникнення права власності); про відведення земельної ділянки про забудову, висновок спеціаліста щодо технічного стану будинку, дотримання санітарно протипожежних вимог, рішення ради та договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва будинку; інше.
Суддя акцентує увагу позивачки, що відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суддя зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо відсутні документи про відведення земельних ділянок під забудову, таке будівництво може бути визнане самочинним, що стане підставою для відмови в задоволенні позову.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з'ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.
Однак позивачкою не подано доказів звернення до компетентних органів з питання узаконення самочинного будівництва та не подано доказів неможливості вирішення питання в адміністративному порядку.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин. У разі відсутності посилання на такі обставини або докази суд має залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення недоліків.
Наведене узгоджується із роз'ясненнями постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6.
Набуття права власності на самочинно збудоване майно врегульоване статтею 376 ЦК України, згідно якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Позивачка заявляючи вимогу про визнання за нею права власності на самочинно збудоване майно не подала до суду документів дотримання при будівництві санітарних, протипожежних вимог самочинно збудованого майна чи не порушення при самочинному будівництві прав інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви повинні бути додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, позивачкою не долучено до матеріалів позовної заяви документу про сплату судового збору або документу, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору.
Суддею також встановлено, що в порушення пункту 8 частини третьої статті 175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Всупереч пункту 9 частини третьої статті 175 ЦПК України, позивачкою не наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з правилами частин 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, суддя приходить до переконання, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачці строк для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків шляхом викладу позовної заяви в новій редакції, в якій зазначити вказані вище обставини та докази, які ці обставини підтверджують; додати до позовної заяви всі наявні у неї докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги або зазначити докази, які не можуть бути подані до позовної заяви і причини такої неможливості їх подання.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усуне недоліки зазначені в ухвалі, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі наведеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, судя
позовну заяву ОСОБА_1 до Підгайчиківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно залишити без руху та надати позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання нею копії цієї ухвали.
У разі не виконання цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://kmm.if.court.gov.ua/sud0909/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Сольський В. В.