вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1076/24
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська обл., Бориспільський р-н., с. Гора
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг», Київська обл., Бориспільський р-н., Бориспіль-7
про стягнення 225886,16 грн.
секретар судового засідання: Самусь В.С.
За участю представників:
від позивача: Мітченко К.В. (самопредставництво);
від відповідача: Дубравська Ю.В. (ордер серії АА № 1428643 від 09.04.2024 р.).
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про стягнення 225886,16 грн., з яких 104416,77 грн. заборгованості, 6445,23 грн. 3 % річних, 25260,88 грн. інфляційних втрат та 89763,28 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення взятих на себе зобов'язань на умовах п. 2.3.1, п. 3.4. Договору № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р. про надання послуг з теплопостачання, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач не отримав самостійно в бухгалтерії позивача рахунок-фактуру та акт здачі-приймання робіт, не сплатив на користь позивача вартість спожитої теплової енергії за лютий 2022 р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 104416,77 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі п. 4.2 Договору нараховано 89763,28 грн. пені та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 6445,23 грн. 3 % річних та 25260,88 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.06.2024 р.
03.06.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у позові відмовити повністю. Заперечуючи проти тверджень позивача, що відповідач отримав коригуючий акт, відповідач посилається, зокрема на те, що додані до позовної заяви реєстри виданих/отриманих оригіналів документів не є належними доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ГПК України, адже не дають змоги встановити обставини, чи справді особи, що підписалися за начебто отримання оригіналів документів є представниками відповідача, та чим підтверджуються повноваження цих осіб. Відповідач вважає, що посилання позивача на те, що ті особи, які розписалися за отримання реєстрів є представниками відповідача не може вважатися достовірною інформацією, що встановлює даний факт, а отже, потребує додаткового доказування у вигляді документів, які б підтверджували те, що ці особи не тільки є представниками відповідача, а і мають відповідні повноваження на отримання зазначених вище реєстрів. Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази надіслання рахунку-фактури та актів виконаних робіт, а саме лише посилання позивача на зазначені документи не є беззаперечним доказом надання послуг за договором. Відповідач вказує, що позивач не підтвердив, що має відповідну ліцензію з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, а тому відсутні підстави для сплати виставлених рахунків. Відповідач вважає, що з доказу, долученого позивачем на підтвердження того, що ним повідомлено відповідача про зміну вартості послуг, неможливо встановити ні повноважень, ні посади того хто начебто отримав лист з новими цінами за послуги.
10.06.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач звертає увагу суду на те, що саме відповідач несе відповідальність за самостійне отримання рахунків-фактур та актів, але при цьому безпідставно наводить аргументи, якими перекладає даний обов'язок на позивача. Позивач зазначає, що відповідач у своїх доводах ставить під сумнів особу, яка є представником відповідача, що отримала коригуючий акт від 22.06.2022 р. до рахунку-фактури № 897/137 від 28.02.2022 р., але при цьому не надає жодних спростовуючих доказів. Позивач вказує, що питання законності та відповідності нормам законодавства ліцензійних та дозвільних документів позивача, не є предметом спору даної справі, а тому позивач не вважає за потрібне додавати копії ліцензій до матеріалів справи. Позивач посилається на те, що додатковим підтвердженням того, що відповідач прийняв та погодився із зміною вартості послуг, та був обізнаний про це, є той факт, що листом від 04.01.2022 № 19-22/1-227 було змінено вартість послуг, починаючи з 15.01.2022 р., а за послугу, надану у січні 2022 р., відповідач вже сплатив з урахуванням нових вартостей, зазначених в листі від 04.01.2022 № 19-22/1-227.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2024 р., яку суд постановив без виходу до нарадчої кімнати відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України, відкладено розгляд справи на 25.06.2024 р.
24.06.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення. Відповідач посилається на те, що він не уповноважував особу, підпис якої міститься на копії «Реєстру виданих/ отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 01.02.2022 по 31.07.2022», на отримання документів від позивача за договором. Відповідач зазначає, що оскільки лист про зміну вартості послуг не був направлений позивачем у строки, заявлені в договорі, та позивач не дотримався передбаченого договором порядку повідомлення про зміну вартості послуг, то збільшена вартість послуг не може застосовуватися до відповідача. Відповідач вказує, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій є надмірно великим для відповідача порівняно із збитками позивача, оскільки перевищує розмір заявленої позивачем основної суми боргу. Відповідач посилається на те, що його критичний майновий стан, зумовлений зупиненням господарської діяльності з 24.02.2022, та відсутність прибутку більше двох років, є підставою для зменшення розміру санкцій не менш ніж на 50%. Відповідач зазначає, що позивач нарахував йому пеню/штрафи більше ніж за два роки, при цьому жодного разу не звернувся до відповідача з рахунками-фактурами для оплати пені/штрафів, передбаченими договором супровідними листами до них.
У судовому засіданні 25.06.2024 р. судом оголошено перерву до 11.07.2024 р.
02.07.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про долучення доказів, а саме: завіреної копії рахунку-фактури № 897/38 від 31.01.2022 р.; завіреної копії акта приймання-здачі виконаних послуг згідно рахунку-фактури № 897/38 від 31.01.2022 р.; завіреної копії картки рахунку та платіжної інструкції від 17.02.2022 р.; завіреної копії відомостей про споживання теплової енергії субспоживачами за січень 2022 р. Вказане клопотання судом задоволено, оскільки вказані докази подані на спростування тверджень відповідача, наданих після відкриття провадження у даній справі.
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
24.12.2020 р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» було укладено договір № 02.5-14/1-521 про надання послуг з теплопостачання.
Відповідно до п. 1.1 договору аеропорт надає, а споживач приймає та оплачує послугу «Постачання теплової енергії» (код ДК 021:2015-09320000-8 «Пара, гаряча вода та пов'язана продукція» (послуги з теплопостачання (теплова енергія)) для об'єктів, вказаних в додатку № 1 «Перелік об'єктів споживача, для яких аеропорт надає послуги теплопостачання».
Згідно з пп. 2.1.7 договору аеропорт зобов'язаний щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти споживачу рахунок-фактуру за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.
Пунктом 2.3 договору встановлено, що споживач зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки за отримані послуги згідно з договором (пп. 2.3.1 договору); у разі зміни кількості споживачів, опалювальної площі, теплових навантажень до 25 числа поточного місяця надавати аеропорту про це довідку. У випадках приховування споживачем фактів збільшення опалювальної площі та теплових навантажень, їх розміри визначаються аеропортом в односторонньому порядку, а споживач несе матеріальну відповідальність у вигляді штрафних санкцій (пп. 2.3.11 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору щомісячна сплата споживача за договором складається з оплати за фактично спожиту теплову енергію та за вартістю (ціною), яка встановлена аеропортом, та становить: «постачання теплової енергії енергії - за 1 Гкал - 2350,00 грн».
Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 3.3 договору вартість послуги може змінюватися у разі зміни витрат аеропорту, пов'язаних з наданням послуги, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Аеропорт зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням, електронною поштою або вручити уповноваженій особі під підпис, такий лист буде вважатися невід'ємною частиною договору) не пізніше, ніж за 15 календарних днів до введення її в дію, а споживач зобов'язаний прийняти її для розрахунків. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо внесення змін в договір. Якщо, не пізніше ніж за 2 календарні дні до дня введення нової вартості в дію, споживач не повідомить письмово аеропорт про відмову прийняття до розрахунку нової вартості на послуги, вона вважається прийнятою. Якщо споживач не приймає нову вартість, про це він письмово повинен повідомити аеропорт до введення її в дію.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що аеропорт щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляє споживачу рахунок-фактуру за надані послуги за звітний місяць та складає акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.
Споживач щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт. Споживач несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється споживачем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт споживач зобов'язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий аеропорту та не надана в цей строк вмотивована відмова, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні документів про надання таких повноважень. Підписання акта споживачем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
Відповідно до п. 3.7 договору кількість фактично відпущеної теплової енергії споживачу визначається на підставі даних контрольно-вимірювальних приладів з урахуванням теплових втрат згідно будівельних норм і правил, а до їх встановлення - розрахунковим шляхом згідно з розрахунком споживання теплової енергії споживачем (додаток № 7). Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати укладання та діє протягом одного року. Датою укладання договору є пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами окремо.
У разі відсутності заяви однієї сторони про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах (п. 6.4 договору).
Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» був підписаний додаток № 1 до договору № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р., яким сторони узгодили перелік об'єктів споживача, для яких аеропорт надає послуги теплопостачання, а саме: будівля льотних загонів, яка розміщена у аеропорту, опалювальною площею 1274,3 кв. м, з тепловим навантаженням 0,0825 Гкал/год; облік надання послуг встановлюється згідно показників лічильника.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
На виконання умов договору № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р. про надання послуг з теплопостачання позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 897/137 від 28.02.2022 р. на оплату наданих послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у лютому 2022 р. на суму 123144,23 грн.
Також, позивачем був складений акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 311342 від 28.02.2022 р. на суму 123144,23 грн, який підписаний директором ДП «МА «Бориспіль» Дубревським О.Ю. (електронно-цифровим підписом) та направлений відповідачу 20.03.2022 р. за допомогою програмного забезпечення «М.Е.Dос», що підтверджується випискою із вказаного програмного забезпечення.
Як вже зазначалось, згідно з п. 3.4 договору споживач щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт. Споживач несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання.
Отже відповідно до умов договору № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р. про надання послуг з теплопостачання відповідач вважається таким, що отримав рахунок-фактуру № 897/137 від 28.02.2022 р. та акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 311342 від 28.02.2022 р. - 15.03.2022 р.
Пунктом 3.4 договору також встановлено, що підписаний акт споживач зобов'язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий аеропорту та не надана в цей строк вмотивована відмова, він вважається підписаним сторонами.
Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 311342 від 28.02.2022 р. на суму 123144,23 грн відповідачем не підписаний.
Матеріали справи не містять доказів складення відповідачем та направлення на адресу позивача вмотивованої відмови від підписання акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 311342 від 28.02.2022 р..
Актом приймання-здачі від 22.06.2022 р. виконаних послуг згідно з договором № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р. відкореговано рахунок № 897/137 від 28.02.2022 р. в бік зменшення до суми 104416,77 грн, замість 123144,23 грн.
Згідно з реєстром виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 01.02.2022 по 31.07.2022 уповноважена особа відповідача 14.11.2022 р. отримала, зокрема акт прийому-здачі наданих послуг від 22.06.2022 р. за договором № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р.
Крім того, коригувальний акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 316283 від 22.06.2022 р., який підписаний директором ДП «МА «Бориспіль» Дубревським О.Ю. за допомогою електронно-цифрового підпису, додатково направлений відповідачу за допомогою програмного забезпечення «М.Е.Dос» 28.07.2022 р., що підтверджується випискою із вказаного програмного забезпечення.
Вказані коригувальні акти відповідачем також не підписані, мотивованих відмов від підписання цих актів матеріали справи не містять.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що додані до позовної заяви реєстри виданих/отриманих оригіналів документів не є належними доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ГПК України, адже не дають змоги встановити обставини, чи дійсно особи, що підписалися за начебто отримання оригіналів документів є представниками відповідача, та чим підтверджуються повноваження цих осіб. Відповідач вважає, що посилання позивача на те, що ті особи, які розписалися за отримання реєстрів є представниками відповідача не може вважатися достовірною інформацією та потребує додаткового доказування у вигляді документів, які б підтверджували те, що ці особи не тільки є представниками відповідача, а і мають відповідні повноваження на отримання зазначених вище реєстрів.
Також, відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази надіслання рахунку-фактури та актів виконаних робіт, а саме лише посилання позивача на зазначені документи не є беззаперечним доказом надання послуг за договором.
Проте, умовами договору № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р. про надання послуг з теплопостачання сторони узгодили, що позивач зобов'язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти споживачу рахунок-фактуру за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг (п. 2.1.7 договору), а відповідач зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт (п. 3.4 договору).
Крім того, пунктом 3.4 договору сторони чітко встановили, що саме відповідач несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта.
Таким чином, умовами договору № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р. сторони узгодили, що на позивача покладається обов'язок лише виставляти рахунки-фактури та складати акти приймання-здачі виконаних послуг, а на відповідача покладається обов'язок самостійно їх одержувати.
Оскільки у позивача відсутній обов'язок направляти відповідачу рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг, то доводи відповідача про те, що позивачем не надано належних доказів надіслання рахунку-фактури та актів виконаних робіт, не впливають на вирішення спору по суті навіть у разі їх підтвердження під час розгляду справи. Водночас, з матеріалів справи вбачається направлення рахунку-фактури та актів приймання-здачі виконаних послуг відповідачу. Крім того, вказані доводи відповідача не свідчать про ненадання позивачем послуг відповідачу за договором № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р.
Посилаючись на те, що позивачем не надано документів, які б підтверджували те, що особи, які розписалась у реєстрі виданих/отриманих оригіналів документів, є представниками відповідача, та мають відповідні повноваження на отримання зазначених вище реєстрів, відповідач не надає документів, з яких вбачається хто є уповноваженими представниками відповідача на отримання документів від позивача, та доказів того, що про коло цих осіб ним повідомлено позивача.
Таким чином, відповідно до п. 3.4 договору № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р. акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 311342 від 28.02.2022 р., акт приймання-здачі від 22.06.2022 р. виконаних послуг згідно з договором № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р. та акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 316283 від 22.06.2022 р. вважаються підписаними відповідачем.
Заперечуючи проти позову, відповідач також посилається на те, що оскільки лист про зміну вартості послуг не був направлений позивачем у строки, заявлені в договорі, та позивач не дотримався передбаченого договором порядку повідомлення про зміну вартості послуг, то збільшена вартість послуг не може застосовуватися до відповідача. Відповідач вважає, що з доказу, долученого позивачем на підтвердження того, що ним повідомлено відповідача про зміну вартості послуг, неможливо встановити ні повноважень, ні посади того хто начебто отримав лист з новими цінами за послуги.
Як вже зазначалось, згідно з п. 3.3 договору аеропорт зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням, електронною поштою або вручити уповноваженій особі під підпис, такий лист буде вважатися невід'ємною частиною договору) не пізніше, ніж за 15 календарних днів до введення її в дію, а споживач зобов'язаний прийняти її для розрахунків.
Позивачем до позовної заяви доданий лист від 04.01.2022 р. № 19-22/1-227 про зміну вартості послуги, яким він повідомив відповідача про зміну вартості послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії до 4139,58 грн за 1 Гкал з 15.01.2022 р. Вказаний лист отриманий представником відповідача А. Микитенком 05.01.2022 р., що підтверджується його підписом на зворотній стороні листа позивача від 04.01.2022 р. № 19-22/1-227, двостороння копія якого долучена до заяви про усунення недоліків, а оригінал оглянутий судом в судовому засіданні.
Відповідно до п. 3.3 договору якщо, не пізніше ніж за 2 календарні дні до дня введення нової вартості в дію, споживач не повідомить письмово аеропорт про відмову прийняття до розрахунку нової вартості на послуги, вона вважається прийнятою. Якщо споживач не приймає нову вартість, про це він письмово повинен повідомити аеропорт до введення її в дію.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про відмову прийняття до розрахунку нової вартості на послуги.
Водночас, позивачем до матеріалів справи додані: рахунок-фактура № 897/38 від 31.01.2022 р. за надані послуги у січні 2022 р. згідно з договором № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р. у сумі 97137,92 грн; акт приймання-здачі від 31.01.2022 р. виконаних послуг згідно з договором № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р.; платіжна інструкція № 37 від 17.02.2022 р. на суму 97137,92 грн.
Акт приймання-здачі від 31.01.2022 р. виконаних послуг згідно з договором № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р., який підписаний позивачем та відповідачем, та скріплений печатками, складений про те, що послуги, надані за січень 2022 р., відповідають умовам цього договору, та надані в кількості та сумі, що вказана в рахунку № 897/38 від 31.01.2022 р. і отримані відповідачем в повному обсязі.
Відповідно до рахунку-фактури № 897/38 від 31.01.2022 р. та акта приймання-здачі від 31.01.2022 р. відповідачу нараховано до оплати за надану позивачем послугу з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у січні 2022 р. - 67530,62 грн по тарифу 4139,5800 за 1 Гкал.
Вказаний рахунок оплачений відповідачем 18.02.2022 р., що підтверджується платіжною інструкцією № 37 від 17.02.2022 р.
Отже станом на 31.01.2022 р. (дата підписання акта приймання-здачі від 31.01.2022 р.) відповідач був обізнаний про нову вартість послуги відповідно до листа позивача від 04.01.2022 р. № 19-22/1-227 про зміну вартості послуги.
Стосовно заперечень відповідача щодо того, що позивачем не надано ліцензії з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії і як наслідок відсутності у відповідача підстав для сплати виставлених рахунків, то суд погоджується з твердженням позивача про те, що вказана обставина не входить в предмет доказування у цій справі.
При цьому, укладаючи договір № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р., відповідач погодився на отримання послуги «Постачання теплової енергії» (код ДК 021:2015-09320000-8 «Пара, гаряча вода та пов'язана продукція» (послуги з теплопостачання (теплова енергія)) від позивача, та зобов'язався оплатити надані послуги.
Як вже зазначалось, згідно з п. 3.4 договору № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р. сплата рахунку здійснюється споживачем до 20 числа місяця, що слідує за звітним.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем рахунку-фактури № 897/137 від 28.02.2022 р. (з урахуванням коригування в бік зменшення) у сумі 104416,77 грн.
Отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати 104416,77 грн за надані позивачем послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у лютому 2022 р. згідно з договором № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р. з 22.03.2022 р. (20.03.2022 р. - вихідний день).
Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 104416,77 грн за надані послуги на час прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 104416,77 грн заборгованості підлягає задоволенню.
Позивач просить стягнути 89763,28 грн пені, нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 104416,77 грн за період з 22.03.2022 р. по 11.04.2024 р.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.2 договору споживач зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки умовами договору № 02.5-14/1-521 від 24.12.2020 р. сторони узгодили нарахування пені з вказівкою на період, включаючи день оплати, а судом встановлено, що відповідач станом на час прийняття рішення не сплатив наявну заборгованість, то суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснено розрахунок пені за весь період прострочення виконання зобов'язання.
Заперечуючи проти позовної вимоги про стягнення пені, відповідач зазначає, що позивач нарахував йому пеню/штрафи більше ніж за два роки, при цьому жодного разу не звернувся до відповідача з рахунками-фактурами для оплати пені/штрафів, передбаченими договором супровідними листами до них.
Згідно з п. 4.4 договору у разі застосування пені/штрафу, сторона, яка допустила порушення зобов'язання за договором, повинна сплатити суму пені/штрафу, у тому числі (але не обмежуючись) на підставі окремо виставленого у кожному випадку рахунку-фактури, протягом 10-ти банківських днів з дати його отримання. Рахунки-фактури направляються стороні, яка допустила порушення зобов'язання за договором, факсимільним зв'язком або електронною поштою, оригінал із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням). Датою отримання рахунків-фактур стороною, яка допустила порушення зобов'язань за договором, вважається дата їх направлення іншою стороною факсимільним зв'язком або електронною поштою.
Отже відповідно до п. 4.4 договору ненаправлення позивачем відповідачу окремого рахунку на оплату пені не позбавляє права позивача звернутись із вимогою про стягнення пені за прострочення оплати за договором у судовому порядку.
Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума пені, нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 104416,77 грн за період з 22.03.2022 р. по 11.04.2024 р. є більшою, ніж заявлена позивачем.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 6445,23 грн 3 % річних та 25260,88 грн інфляційних втрат.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 6445,23 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 104416,77 грн за період з 22.03.2022 р. по 11.04.2024 р.
Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 104416,77 грн за період з 22.03.2022 р. по 11.04.2024 р. є більшою, ніж заявлена позивачем, а оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 6445,23 грн 3 % річних підлягає задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 25260,88 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 104416,77 грн за період з 22.03.2022 р. по 11.04.2024 р.
Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 104416,77 грн за період з квітня 2022 р. по березень 2024 р. є більшою, ніж заявлена позивачем, а оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 25260,88 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на те, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій є надмірно великим для відповідача порівняно із збитками позивача, оскільки перевищують розмір заявленої позивачем основної суми боргу.
Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 104416,77 грн. заборгованості, 6445,23 грн. 3 % річних, 25260,88 грн. інфляційних втрат та 89763,28 грн. пені.
Отже заявлений позивачем розмір штрафних санкцій, тобто пені (89763,28 грн), не перевищує заявлений ним розмір заборгованості (104416,77 грн).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Також, відповідач, посилаючись на свій критичний майновий стан зумовлений зупиненням господарської діяльності з 24.02.2022 р. та відсутність прибутку більше двох років, вважає, що наявні підстави для зменшення розміру санкцій не менш ніж на 50%. При цьому, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем не заявлено.
Суд зазначає, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Подібні норми також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22.
Суд зазначає, що відсутність у відповідача необхідних коштів не є безумовними підставами для зменшення розміру штрафних санкцій.
Наведені відповідачем у запереченнях доводи не свідчать про виключність зазначених обставин та про вжиття будь-яких заходів відповідачем для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, які, частково були надані ще до настання тих обставин, на якій посилається відповідач як на підставу зменшення розміру штрафних санкцій.
Судом також враховано, що з моменту виникнення зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг пройшло більше двох років, а матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем вживались всі можливі заходи до виконання свого зобов'язання.
Таким чином, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені.
Оскільки судом встановлено, що сума пені, нарахованої на заборгованість відповідача, є більшою, ніж заявлена позивачем, а відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 89763,28 грн пені підлягає задоволенню.
Отже позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, не визначено Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт, код 32614518) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код 20572069) 104416,77 грн (сто чотири тисячі чотириста шістнадцять грн 77 коп.) боргу, 89763,28 грн (вісімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят три грн 28 коп.) пені, 6445,23 грн (шість тисяч чотириста сорок п'ять грн 23 коп.) 3 % річних, 25260,88 грн (двадцять п'ять тисяч двісті шістдесят грн 88 коп.) інфляційних втрат та 2710,63 грн (дві тисячі сімсот десять грн 63 коп.) судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 13.09.2024 р.
Суддя О.О. Рябцева