ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про передачу справи до іншого суду
м. Київ
13.09.2024справа № 910/10903/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Батьківщина» (вул. Коцюбинського, буд. 39, с. Воскресенка, Пологівський р-н., Запорізька обл., 70624; ідентифікаційний код 30791236)
до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 11999)
про стягнення збитків у формі упущеної вигоди у сумі 33 421 057,15 доларів США, що еквівалентно 1 380 379 897,24 грн,
без виклику представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Батьківщина» (далі - Агрофірма) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації спричинених збитків у формі упущеної вигоди, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, в сумі 33 421 057,15 доларів США, що еквівалентно 1 380 379 897,24 грн.
Позов мотивований тим, що:
- основним видом діяльності Агрофірми є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжними видами діяльності Агрофірми є, зокрема: допоміжна діяльність у рослинництві; післяурожайна діяльність; виробництво олії та тваринних жирів; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками;
- основна та допоміжна господарська діяльність з 02.03.2000 по 03.03.2022 здійснювалась позивачем на території Воскресенської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області;
- в обробітку Агрофірми знаходилося 15 331,50 га посівних площ на території Воскресенської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області та Федорівської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, а також на території Пологівської міської територіальної громади Запорізької області;
- 06.03.2022 військовими формуваннями Російської Федерації була захоплена територія Агрофірми, про вчинення кримінального правопорушення позивачем заявлено до Національної поліції України;
- приблизно 07.03.2022 невстановлені особи з числа військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації та інших збройних формувань держави-агресора незаконно заволоділи майном Агрофірми у вигляді легкових та вантажних автотранспортних засобів, комбайнів, тракторів, навісного та причіпного обладнання до них, а також сільгосппродукції у вигляді зерна пшениці, соняшника, а також добрив та засобів захисту рослин і посівного матеріалу; про вчинення кримінального правопорушення позивачем заявлено до Служби безпеки України;
- окупаційна влада за сприянням військових Російської Федерації здійснили збір врожаю 2022 року, а саме пшениці, ячменю та ріпаку, що належить Агрофірмі, а також вчинила крадіжку зернових культур врожаю 2021 року; про вчинення кримінального правопорушення позивачем заявлено до Національної поліції України;
- наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік).
- згідно з пунктом 4 Розділу II Переліку територія Воскресенської та Федорівської сільських територіальних громад Пологівського району Запорізької області належать до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, дата початку окупації - 03.03.2022 та 04.03.2022, дата звершення тимчасової окупації - не зазначена;
- з 03.03.2022 по цей час територія Воскресенської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, а з 04.03.2022 по цей час територія Федорівської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області відносяться до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України;
- тимчасова окупація Російською Федерацією території Воскресенської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, Федорівської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, позбавила Агрофірму можливості здійснювати реалізацію свого права власності на майно, права на ведення господарської діяльності та одержання прибутку; вказані події (збройна агресія, вторгнення та тимчасова окупація Російською Федерацією території здійснення господарської діяльності Позивача, викрадення врожаїв, розкрадання майна) позбавили позивача можливості отримувати дохід від здійснення підприємницької діяльності, зокрема, відносно вирощування, виробництва продукції рослинництва, в тому числі зернових, бобових та олійних культур тощо, та її реалізації;
- з огляду на викладене у зв'язку з збройною агресією Російської Федерації проти України позивач позбавлений можливості здійснювати свою діяльність на території Воскресенської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області та Федорівської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, що завдало шкоди у формі упущеної вигоди у сумі 33 421 057,15 доларів США, що еквівалентно 1 380 379 897,24 грн.
Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви та доданих до неї документів на розгляд Господарського суду Запорізької області за виключною підсудністю з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина перша ста 27 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що станом на 20.12.2022 (дата підписання позову) відповідач взагалі не мав в Україні місцезнаходження, оскільки з 24.02.2022 дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією розірвано у зв'язку з повномасштабною збройною агресією останньої. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено.
Частиною першою статті 29 ГПК України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.
У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц судом зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм Верховний Суду у постанові від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц висловив правову позицію, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 дійшла висновку, що у частині третій статті 16 ГПК України в попередній редакції йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Натомість у частині третій статті 30 ГПК України в чинній редакції йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто, перелік спорів цієї категорії розширено.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майном або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Таким чином, оскільки спір у даній справі виник, в тому числі і з приводу нерухомого майна (земельних ділянок, які знаходяться на території Воскресенської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області та Федорівської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, які відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 знаходиться в тимчасовій окупації Російської Федерації починаючи з 03.03.2022 та з 04.03.2022), суд дійшов висновку, що такий спір повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна (відповідно до частини третьої статті 30 ГПК України).
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», Указу Президента України від 12.11.2014 № 868/2014 «Про внесення змін до мережі господарських судів України» та на підставі подання Державної судової адміністрації України від 22.04.2015 №8-8141/15 про можливість відновлення роботи господарського суду Донецької області, керуючись статтею 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий господарський суд України розпорядження від 24.04.2015 № 21-р відновив роботу господарського суду Донецької області з 27.04.2015 за адресою: проспект Леніна, 5, м. Харків.
Пунктом 1 частини першої статті 31 ГПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частин третьої та шостої статті 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються.
З огляду на викладене, враховуючи, що даний спір опосередковано стосується нерухомого майна (земельних ділянок, які знаходяться на території Воскресенської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області та Федорівської сільської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, які відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 знаходиться в тимчасовій окупації Російської Федерації починаючи з 03.03.2022 та з 04.03.2022, та на яких позивач позбавлений можливості отримувати дохід від здійснення підприємницької діяльності, зокрема, відносно вирощування, виробництва продукції рослинництва, в тому числі зернових, бобових та олійних культур тощо, та її реалізації, що завдало шкоди у формі упущеної вигоди у сумі 33 421 057,15 доларів США, що еквівалентно 1 380 379 897,24 грн), суд дійшов висновку передати матеріали позовної заяви Агрофірми держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків у формі упущеної вигоди у сумі 33 421 057,15 доларів США, що еквівалентно 1 380 379 897,24 грн до Господарського суду Запорізької області за виключною підсудністю.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Керуючись статтями 30, 31, 234 та 235 ГПК України, господарський суд міста Києва
Передати матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Батьківщина» (вул. Коцюбинського, буд. 39, с. Воскресенка, Пологівський р-н., Запорізька обл., 70624;ідентифікаційний код 30791236) до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 11999) про стягнення збитків у формі упущеної вигоди у сумі 33 421 057,15 доларів США, що еквівалентно 1 380 379 897,24 грн, з додатками за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області (вул. Гетьманська, 4, м. Запоріжжя, 69001).
Ухвала набрала законної сили 13.09.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва.
Суддя Оксана Марченко