Справа № 695/3883/19
номер провадження 4-с/695/6/24
12 вересня 2024 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Середи Л.В.,
за участі секретаря - Оніщенко Н.В.,
розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича про зупинення реалізації арештованого майна боржника на час розгляду скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії та рішення приватного виконавця Бурмаги Є.А. щодо оцінки нерухомого майна ОСОБА_1 та передачі арештованого майна боржника на електронні торги,
14.08.2024р. адвокат Пилипенко Р.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є.А., щодо оцінки нерухомого майна ОСОБА_1 та передачі арештованого майна боржника на електронні торги у рамках виконавчого провадження №74851583.
02.09.2024р. адвокат Пилипенко Р.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зупинення реалізації арештованого майна боржника на час розгляду скарги. Вказана заява мотивована тим, що на підставі виконавчого листа по справі №695/3883/19 відкрито виконавче провадження №74851583 у рамках якого приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.А. здійснюється примусова реалізація будинку та земельної ділянки заявниці по АДРЕСА_1 . На даний час представником ОСОБА_1 здійснюється оскарження рішення по справі №695/3883/19, а також до суду подана вказана скарга на рішення приватного виконавця Бурмаги Є.А. щодо оцінки нерухомого майна ОСОБА_1 та передачі арештованого майна боржника на електронні торги. При цьому заявник посилається на те, що в рамках даного виконавчого провадження приватним виконавцем Бурмагою Є.А. передано на примусову реалізацію шляхом проведення електронних торгів описане та арештоване майно ОСОБА_1 , вартість якого істотно занижено. Відтак, у разі реалізації майна на електронних торгах за ціною, суттєво нижчою від ринкової вартості, ОСОБА_1 буде завдано істотних збитків. Оскільки, не дивлячись на подання вказаної скарги на дії приватного виконавця та оскарження вказаного рішення суду, приватним виконавцем продовжуються вчинятися дії щодо реалізації майна, а тому, до розгляду цієї скарги по суті наявна необхідність зупинення примусової реалізації вказаного майна, оскільки в іншому випадку приватний виконавець зможе провести виконавчі дії та здійснити відповідні заходи щодо реалізації майна ще до вирішення вказаної скарги по суті, що призведе до втрати матеріально-процесуальної мети розгляду вказаної скарги.
Суд, дослідивши матеріали скарги, вважає, що клопотання про зупинення реалізації арештованого майна не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Положеннями ст.ст. 447-453ЦПК України передбачено порядок розгляду скарг на дії та рішення державного чи приватного виконавця.
Водночас, даними нормами процесуального закону не передбачено можливості забезпечення вимог скарги шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
З огляду на те, що чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачений порядок забезпечення скарги, тому суд враховуючи положення ч. 9 ст. 10 ЦПК України, керується ст.ст. 149-153 ЦПК України під час розгляду клопотання про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року роз'яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п.5,6 ч.1ст.150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.
Отже, виходячи з вимог п. 2 ч. 1ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»зупинення виконавчого провадження є виключним правом виконавця.
Як роз'яснено у п.15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014 року, при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа.
Таким чином, у ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статями 149,150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
Заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій виконавця, оскільки зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18.
Отже, виходячи з вищенаведеного суд може зупинити реалізацію арештованого майна лише у випадку, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, а також може зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Проте, суду не надано доказів, що такий позов подано до суду відносно майна, яке передано на реалізацію приватним виконавцем або доказів, що оскаржується виконавчий документ у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є рішення, дії виконавця щодо визначення оцінки майна.
Відповідно до ч. 5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що оскарження у судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію. Разом з тим, дана норма не містить вказівки на те, що у разі оскарження результатів оцінки суд має зупинити стягнення на підставі виконавчого документа.
Виходячи з вищенаведеного та оскільки нормами процесуального законодавства, зокрема, розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» не передбачено можливості зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу, то суд вважає, що підстави для зупинення стягнення реалізації арештованого майна на підставі виконавчого документу у вказаному вище виконавчому провадженні відсутні.
Крім того, в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року зазначено про недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
У даному випадку той вид забезпечення скарги, який просить вжити боржник, а саме зупинення стягнення на підставі виконавчого документа зумовить зупинення виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Отже, враховуючи вищевикладене, з урахуванням викладених в клопотанні обґрунтувань для забезпечення скарги, а також виходячи із принципів співрозмірності та доцільності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації арештованого майна.
Керуючись ст.ст.10,18,149-153,447,353 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд
У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича про зупинення реалізації арештованого майна боржника на час розгляду скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії та рішення приватного виконавця Бурмаги Є.А. щодо оцінки нерухомого майна ОСОБА_1 та передачі арештованого майна боржника на електронні торги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Середа Л.В.