вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3337/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (м.Дніпро)
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 1553 від 07.07.2012 та договором № 1/7 від 12.10.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 у загальному розмірі 999 184 грн. 81 коп.
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - відповідач) заборгованість за договором про постачання теплової енергії № 1553 від 07.07.2012 та договором № 1/7 від 12.10.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 у загальному розмірі 999 184 грн. 81 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 733 086 грн. 50 коп. - основний борг;
- 195 914 грн. 94 коп. - пеня;
- 48 324 грн. 40 коп. - інфляційні втрати;
- 21 858 грн. 97 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 1553 від 07.07.2012 та договором № 1/7 від 12.10.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 в частині повного та своєчасного погашення заборгованості у терміни, погоджені сторонами у Графіку погашення заборгованості за особовим рахунком № 100024, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 733 086 грн. 50 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 5.3 договору № 1/7 від 12.10.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 , позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.02.2023 по 18.07.2024 в сумі 195 914 грн. 94 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2023 року по червень 2024 року в сумі 48 324 грн. 40 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 21.02.2023 по 18.07.2024 у сумі 21 858 грн. 97 коп.
Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.
Крім того, від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 36822/24 від 02.08.2024), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.08.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Так, ухвала суду від 01.08.2024 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, а саме:
- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;
- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Слід відзначити, що відповідно до пункту 42 вказаного Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв'язку з чим ухвала суду від 02.08.2024 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 02.08.2024 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 03.08.2024 о 09:15 (а.с.61).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 03.08.2024 відповідач отримав ухвалу суду від 02.08.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 61).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 02.08.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120785619) надіслано судом 02.08.2024, зареєстровано в реєстрі 03.08.2024 та оприлюднено 05.08.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 02.08.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (03.08.2024), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 19.08.2024.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані більше ніж три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 12.09.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 02.09.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 01.10.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю заборгованості в заявленій до стягнення сумі, а також наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у розрахованих позивачем сумах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2021 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - теплопостачальне підприємство, позивач) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 1553 (а.с.17-23).
Вказаний договір набув чинності з моменту підписання та діяв до 07.07.2015, але відповідно до його пункту 11.2., вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Як зазначає позивач у позовній заяві, оскільки таких заяв від відповідача не надходило, договір продовжував свою дію та Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради здійснювало постачання теплової енергії до приміщень Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова", зокрема і за особовим рахунком 100024, за яким станом на 12.10.2022 утворилась заборгованість за теплопостачання в розмірі 4 638 518 грн. 78 коп., яку відповідач визнав у повному обсязі, про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт звіряння (а.с.14).
З матеріалів справи також вбачається, що 12.10.2022 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - виконавець, позивач) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 1/7 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 (далі - договір, а.с.14-15), за умовами пункту 1.1. якого споживач визнає та підтверджує право виконавця на стягнення боргу, який обліковується за особовим рахунком № НОМЕР_1 та підтверджений відповідним Актом звіряння взаємних розрахунків за особовим рахунком № 100024.
Згідно з пунктом 1.2. договору підтверджена споживачем заборгованість за особовим рахунком № 100024, на момент укладання договору в сукупному розмірі складає: 4 638 518 грн. 78 коп.
Відповідно до пункту 1.3. договору в порядку та на умовах, визначених договором, споживач зобов'язується оплатити належним чином передбачену її предметом заборгованість впродовж шістдесяти місяців згідно з передбаченим додатком № 1 графіком погашення заборгованості в повному обсязі, а виконавець зобов'язується прийняти таку оплату у разі правильного заповнення споживачем призначення платежу відповідно до пункту 2.2. договору.
У пункті 4.2. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками повноваженими представниками сторін до 20.10.2027 , але в будь якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
У розділі 2 договору сторонами були визначені умови щодо порядку оплати заборгованості, зокрема:
- погашення заборгованості, визначеної предметом даного договору здійснюється споживачем шляхом внесення відповідних коштів у розмірі та в порядку, що передбачені додатком № 1 "Графік погашення заборгованості", який є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1. договору);
- споживач здійснює щомісячний відповідний платіж за конкретно визначений період (розрахунковий місяць) виключно у національній валюті України, не пізніше 20-го числа цього розрахункового місяця (пункт 2.3. договору);
- у випадку виникнення переплати за відповідний розрахунковий місяць, сторони погодили, що така переплата зараховується в рахунок погашення наступного платежу, відповідно до затвердженого додатком 1 графіку погашення заборгованості (пункт 2.4. договору).
Як убачається з матеріалів справи, до договору сторони підписали Додаток № 1 - Графік погашення заборгованості за особовим рахунком № 100024 (а.с. 16), в якому встановили такий порядок погашення заборгованості, зокрема:
- листопад 2022 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- грудень 2022 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- січень 2023 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- лютий 2023 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- березень 2023 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- квітень 2023 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- травень 2023 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- червень 2023 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- липень 2023 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- серпень 2023 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- вересень 2023 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- жовтень 2023 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- листопад 2023 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- грудень 2023 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- січень 2024року - 77 308 грн. 65 коп.;
- лютий 2024 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- березень 2024 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- квітень 2024 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- травень 2024 року - 77 308 грн. 65 коп.;
- червень 2024 року - 77 308 грн. 65 коп.
Як зазначає позивач, відповідачем вказані вище зобов'язання були порушені, платежі внесені лише частково на суму 503 851 грн. 90 коп. наступним чином:
- 16.11.2022 на суму 77 308 грн. 65 коп. за листопад 2022 року (зобов'язання не порушено);
- 19.12.2022 на суму 77 308 грн. 65 коп. за грудень 2022 року (зобов'язання не порушено);
- 18.01.2023 - на суму 77 308 грн. 65 коп. за січень 2022 року (зобов'язання не порушено);
- 21.06.2023 на суму 20 000 грн. 00 коп. за лютий 2023 року;
- 23.08.2023 на суму 77 308 грн. 65 коп. за березень 2023 року;
- 11.10.2023 на суму 20 000 грн. 00 коп. за квітень 2023 року;
- 10.01.2024 на суму 154 617 грн. 30 коп. за квітень, травень 2023 року.
Позивач також зазначає, що платежі зараховані ним відповідно до їх призначень; щодо платежу на суму 154 617 грн. 30 коп. вказано, що оскільки його сума перевищує нарахування на квітень та травень, залишок було віднесено на погашення наявної заборгованості відповідно до календарної черговості її виникнення.
Таким чином, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 1553 від 07.07.2012 та договором № 1/7 від 12.10.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 в частині повного та своєчасного погашення заборгованості у терміни, погоджені сторонами у Графіку погашення заборгованості за особовим рахунком № 100024, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 733 086 грн. 50 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 5.3 договору № 1/7 від 12.10.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 , позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.02.2023 по 18.07.2024 в сумі 195 914 грн. 94 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2023 року по червень 2024 року в сумі 48 324 грн. 40 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 21.02.2023 по 18.07.2024 у сумі 21 858 грн. 97 коп. Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що договір № 1/7 від 12.10.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, платежі у погоджений сторонами графік та у встановленій сторонами сумі на користь позивача не здійснив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 733 086 грн. 50 коп.
З приводу долученого позивачем розрахунку основного боргу у даній справі суд зазначає таке.
З долученого розрахунку (а.с.7-8) вбачається, що позивач здійснював розрахунок за період з листопада 2022 року по червень 2024 року (це 20 календарних місяців); щомісячний платіж складає 77 308 грн. 65 коп., отже загальна сума платежів за вказаний період становить 1 546 173 грн. 00 коп. (77 308,65 х 20).
Однак у вказаному розрахунку позивачем було допущено арифметичну помилку, оскільки зазначено, що всього за період з листопада 2022 року по червень 2024 року (це 20 календарних місяців) нарахування складають 1 005 012 грн. 45 коп., в той час, як, фактично, загальна сума, що підлягала сплаті за цей період становить саме 1 546 173 грн. 00 коп. (77 308,65 (щомісячний платіж) х 20 (кількість місяців в періоді)).
У цьому ж розрахунку позивач здійснює розрахунок заборгованості наступним чином: 1 005 012 грн. 45 коп. (помилково визначена позивачем загальна сума платежів за період з листопада 2022 року по червень 2024 року) - 505 851 грн. 90 коп. (загальна сума здійснених відповідачем оплат) = 733 086 грн. 50 коп. (арифметично невірний підсумок). Суд відзначає, що арифметично 1 005 012,45 - 505 851,90 = 501 160,55. Така сума заборгованості взагалі в розрахунку позивача не фігурує.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази (зокрема, докази оплати на загальну суму 503 851 грн. 90 коп.), а також приймаючи до уваги заявлену до стягнення позивачем заборгованість (733 086 грн. 50 коп.), суд приходить до висновку, що, фактично, позивачем заявлена до стягнення заборгованість, яка утворилась за період з листопада 2022 року по лютий 2024 року включно (це 16 календарних місяців).
Так, за вказаний період загальна сума платежів становила 1 236 938 грн. 40 коп. (77 308,65 (щомісячний платіж) х 16 (кількість місяців в періоді).
Також судом встановлено, що у вказаному періоді відповідач лише частково виконав свої зобов'язання за договором, а саме: загальна сума оплат, здійснених відповідачем в період з 16.11.2022 по 11.01.2024 становить 503 851 грн. 90 коп. Вказані оплати внесені відповідачем наступним чином:
- 16.11.2022 в сумі 77 308 грн. 65 коп.;
- 19.12.2022 в сумі 77 308 грн. 65 коп.;
- 18.01.2023 в сумі 77 308 грн. 65 коп.;
- 21.06.2023 в сумі 20 000 грн. 00 коп.;
- 23.08.2023 в сумі 77 308 грн. 65 коп.;
- 11.10.2023 в сумі 20 000 грн. 00 коп.;
- 11.01.2024 в сумі 20 000 грн. 00 коп.;
- 11.01.2024 в сумі 57 308 грн. 65 коп.;
- 11.01.2024 в сумі 77 308 грн. 65 коп.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що за період з листопада 2022 року по лютий 2024 року включно (це 16 календарних місяців) у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 733 086 грн. 50 коп. (1 236 938,40 - 503 851,90).
Строк сплати вказаної суми заборгованості станом на момент розгляду справи є таким, що настав.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
В той же час, доказів на підтвердження повного внесення платежів за період з листопада 2022 року по лютий 2024 року включно у залишковій сумі 733 086 грн. 50 коп. (1 236 938,40 - 503 851,90) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 733 086 грн. 50 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 733 086 грн. 50 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, умовами пункту 5.3. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем строків оплати за договором, він зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 5.1. договору, у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) розв'язуються в судовому порядку. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, 3 % річних, інфляційних витрат становить п'ять років.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 5.3 договору № 1/7 від 12.10.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 , позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.02.2023 по 18.07.2024 в сумі 195 914 грн. 94 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунків пені, зроблених позивачем (а.с. 7, 11-12), та встановлено, що під час їх проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості в періоді з листопада 2022 року по лютий 2024 року включно та арифметично вірно проведено розрахунок пені у вказаних періодах. Загальна сума пені у зазначених періодах складає 179 095 грн. 55 коп.
Отже, розрахунок пені в цій частині визнається судом обґрунтованим, а вимоги щодо стягнення пені в сумі 179 095 грн. 55 коп. такими, що підлягають задоволенню.
З приводу частини пені в сумі 16 819 грн. 39 коп., розрахованої за прострочення виконання відповідачем зобов'язань у березні, квітні, травні та червні 2024 року, то в цій частині розрахунок пені визнається судом необґрунтованим, а вимоги в частині стягнення пені в сумі 16 819 грн. 39 коп. такими, що не підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивачем не заявлялась до стягнення заборгованість, яка утворилась у березні, квітні, травні та червні 2024 року, отже наявність вказаної заборгованості не була предметом розгляду у даній справі, наявність заборгованості у вказаних місяцях матеріалами справи не підтверджується та позивачем не доведена, отже і нарахування пені на вказану суму боргу є безпідставним.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 179 095 грн. 55 коп.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2023 року по червень 2024 року в сумі 48 324 грн. 40 коп.
З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунків інфляційних втрат, зроблених позивачем (а.с.7, 9-10), та встановлено, що під час їх проведення позивачем були враховані положення наведеної вище методики розрахунку, але були допущені такі ж помилки, як і в розрахунку пені.
Так, судом встановлено, що під час їх проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості в періоді з листопада 2022 року по лютий 2024 року включно та арифметично вірно проведено розрахунок інфляційних втрат у вказаних періодах. Загальна сума інфляційних втрат у зазначених періодах складає 42 114 грн. 95 коп.
Отже, розрахунок інфляційних втрат в цій частині визнається судом обґрунтованим, а вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 42 114 грн. 95 коп. такими, що підлягають задоволенню.
З приводу частини інфляційних втрат в сумі 6 209 грн. 45 коп., розрахованої за прострочення виконання відповідачем зобов'язань у березні, квітні, травні та червні 2024 року, то в цій частині розрахунок інфляційних втрат визнається судом необґрунтованим, а вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 6 209 грн. 45 коп. такими, що не підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивачем не заявлялась до стягнення заборгованість, яка утворилась у березні, квітні, травні та червні 2024 року, отже наявність вказаної заборгованості не була предметом розгляду у даній справі, наявність заборгованості у вказаних місяцях матеріалами справи не підтверджується та позивачем не доведена, отже і нарахування інфляційних втрат на вказану суму боргу є безпідставним.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 42 114 грн. 95 коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 21.02.2023 по 18.07.2024 у сумі 21 858 грн. 97 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунків 3% річних, зроблених позивачем (а.с.7), та встановлено, що під час їх проведення позивачем були допущені такі ж помилки, як і в розрахунку пені та інфляційних втрат.
Так, судом встановлено, що під час їх проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості в періоді з листопада 2022 року по лютий 2024 року включно та арифметично вірно проведено розрахунок 3% річних у вказаних періодах. Загальна сума 3% річних у зазначених періодах складає 19 978 грн. 14 коп.
Отже, розрахунок 3% річних в цій частині визнається судом обґрунтованим, а вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 19 978 грн. 14 коп. такими, що підлягають задоволенню.
З приводу частини 3% річних в сумі 1 880 грн. 83 коп., розрахованої за прострочення виконання відповідачем зобов'язань у березні, квітні, травні та червні 2024 року, то в цій частині розрахунок 3% річних визнається судом необґрунтованим, а вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1 880 грн. 83 коп. такими, що не підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивачем не заявлялась до стягнення заборгованість, яка утворилась у березні, квітні, травні та червні 2024 року, отже наявність вказаної заборгованості не була предметом розгляду у даній справі, наявність заборгованості у вказаних місяцях матеріалами справи не підтверджується та позивачем не доведена, отже і нарахування 3% річних на вказану суму боргу є безпідставним.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 19 978 грн. 14 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 11 691 грн. 30 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 1553 від 07.07.2012 та договором № 1/7 від 12.10.2022 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 у загальному розмірі 999 184 грн. 81 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (вулиця Криворізька, будинок 1, м. Дніпро, 49008; ідентифікаційний код 14308368) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (проспект Слобожанський, будинок 29, офіс 504, м. Дніпро, 49081; ідентифікаційний код 32688148) - 733 086 грн. 50 коп. - основного боргу, 179 095 грн. 55 коп. - пені, 42 114 грн. 95 коп. - інфляційних втрат, 19 978 грн. 14 коп. - 3% річних та 11 691 грн. 30 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 12.09.2024.
Суддя Ю.В. Фещенко