вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2370/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Сукач Вадима Леонідовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Конституційна, буд. 5; ідентифікаційний код 00191329)
про стягнення 39 679 грн. 23 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Фізична особа-підприємець Сукач Вадим Леонідович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2262/24 від 03.06.2024) до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення 39 679 грн. 23 коп., що складає 37 254 грн. 00 коп. - заборгованості за поставлений товар та 2 425 грн. 23 коп. - 3% річних.
Також просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 4 735 грн. 00 коп.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№29297/24 від 17.06.2024) та супровідний лист (вх.№30437/24 від 24.06.2024), відповідно до яких позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 10.06.2024.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В подальшому судом було отримано примірник позовної заяви (вх.№30682/24 від 25.06.2024) з оригіналами доказів направлення її копії відповідачеві, а саме: опис вкладення від 24.06.2024, фіскальний чек від 24.06.2024 та поштову накладну АТ "Укрпошта" від 24.06.2024 №5009603016691
Суд зауважує, що копії вказаних вище доказів направлення позивачем було надіслано до суду в електронному вигляді 24.06.2024.
Відповідач у відзиві (вх.№34050/24 від 16.07.2024) на позовну заяву просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та судові витрати покласти на позивача, посилаючись на те, що: - позивачем не додано до позовної заяви доказів ані укладення договору з відповідачем на здійснення спірної поставки, ані виставлення відповідачу рахунків-фактури на оплату за поставлений товар; - позивачем не надано суду доказів виникнення у відповідача обов'язку здійснення оплати; - оскільки у відповідача не настав обов'язок здійснити оплату, то нарахування 3% річних за вказаний у позовній заяві період є необґрунтованим та неправомірним; - на переконання відповідача, останнім не було порушено жодних прав та законних інтересів позивача, позовні вимоги є безпідставними, а тому й відсутній підстави для задоволення вимоги щодо стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, позивач стверджує, що між позивачем - Фізичною особою-підприємцем Сукач Вадимом Леонідовичем, як постачальником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Суха Балка", як покупцем, було укладено усний договір поставки.
Позивач стверджує, що поставив, а відповідач отримав товар (матеріали в асортименті) на загальну суму 37 254 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 15.02.2022 №0011, копія якої містяться в матеріалах справи (а.с. 9).
Також позивачем було оформлено рахунок-фактуру від 15.02.2022 №0011 на загальну суму 37 254 грн. 00 коп. (а.с. 9).
Крім того, в матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної від 15.02.22 №001, з якої вбачається, що товар на загальну суму 37 254 грн. 00 коп. було передано позивачем та прийнято відповідальною особою відповідача (а.с. 8).
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.01.2024 №002, якою вимагав протягом 10 днів сплатити суму заборгованості за поставлений за видатковою накладною від 15.02.2022 №0011 товар в розмірі 37 254 грн. 00 коп. (а.с. 10).
Вказана претензія була скерована на адресу відповідача 29.01.2024 та вручена представнику останнього 07.02.2024, що підтверджується описом вкладення, накладною АТ "Укрпошта", рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальними чеками, які містяться в матеріалах справи (а.с. 11-15).
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією №2 від 11.04.2024 №003, якою вимагав протягом 10 днів сплатити суму заборгованості за поставлений за видатковою накладною від 15.02.2022 №0011 товар в розмірі 37 254 грн. 00 коп. (а.с. 16).
Вказана претензія була скерована на адресу відповідача 11.04.2024 та вручена представнику останнього 24.04.2024, що підтверджується описом вкладення, накладною АТ "Укрпошта", рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальними чеками, які містяться в матеріалах справи (а.с. 17-21).
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією №3 від 08.05.2024 №004, якою вимагав протягом 5 днів сплатити суму заборгованості за поставлений за видатковою накладною від 15.02.2022 №0011 товар в розмірі 37 254 грн. 00 коп. (а.с. 22).
Вказана претензія з додатками була скерована на адресу відповідача 08.05.2024, що підтверджується описом вкладення, накладною АТ "Укрпошта" та фіскальними чеками, які містяться в матеріалах справи (а.с. 17-21).
Позивач стверджує, що між ним та відповідачем було укладено усний договір поставки, за яким 15.02.2022 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар (матеріали в асортименті) на загальну суму 37 254 грн. 00 коп., проте сплата відповідачем не проведена, внаслідок чого позивачем було нараховано 3% річних в розмірі 2 425 грн. 23 коп.; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).
Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається, позивачем 15.02.2022 було поставлено відповідачу товар (матеріали в асортименті) на загальну суму 37 254 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною, підписаною позивачем та відповідачем, копія якої містяться в матеріалах справи.
Крім того, в матеріалах справи міститься копії рахунку-фактури від 15.02.2022 №0011, оформленого позивачем на загальну суму 37 254 грн. 00 коп. та товарно-транспортної накладної від 15.02.2022 №001, з якої вбачається, що позивачем було здано, а представником відповідача прийнято товар на загальну суму 37 254 грн. 00 коп.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що шляхом передачі позивачем товару відповідачу та його прийняття останнім, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковою та товарно- транспортною накладними, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Враховуючи викладене, а також визначені в частині 1 статті 692 Цивільного кодексу України порядок та строк оплати поставленого товару, приймаючи до уваги отримання покупцем товару, господарський суд вважає, що строк оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 15.02.2022 №0011 на суму 37 254 грн. 00 коп. є таким, що настав 15.02.2022.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату за поставлений товар (претензії від 29.01.2024, від 11.04.2024, від 08.05.2024), проте сплата за поставлений товар відповідачем не проведена, доказів іншого матеріали справи не містять, відповідачем не надано.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
На час розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 37 254 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування 3% річних
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається позивачем нараховано 3% річних у зв'язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 2 425 грн. 23 коп. за загальний період з 26.02.2022 по 05.06.2024.
Після перевірки розрахунку судом, розмір 3% річних за період з 26.02.2022 по 05.06.2024 склав 2 540 грн. 13 коп., проте, враховуючи, що позивачем до стягнення заявлено 3% річних в розмірі 2 425 грн. 23 коп., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних за період з 26.02.2022 о 05.06.2024 в розмірі 2 425 грн. 23 коп.
З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 028 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця Сукач Вадима Леонідовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Конституційна, буд. 5; ідентифікаційний код 00191329) про стягнення 39 679 грн. 23 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Конституційна, буд. 5; ідентифікаційний код 00191329) на користь Фізичної особи-підприємця Сукач Вадима Леонідовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 37 254 (тридцять сім тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. - заборгованості, 2 425 (дві тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 23 коп. - 3% річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
13.09.2024