ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 вересня 2024 року Справа № 918/655/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача - Прохоров Ю.Г. (в режимі відеконференції);
відповідача - Сухомлин А.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2024 року (повний текст складено 11.07.2024) у справі № 918/655/23 (суддя Політика Н.А.)
за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про стягнення коштів у сумі 61 272 811 грн 39 коп
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2024 року у справі №918/655/23 позов Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення коштів у сумі 61 272 811 грн 39 коп задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" 2 520 952 грн 47 коп - 3% річних, 14 801 315 грн 66 коп - інфляційних втрат та 259834 грн 03 коп - витрат по оплаті судового збору.
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" пені в сумі 39 904 007 грн 56 коп, штрафу в сумі 4 002 757 грн 79 коп та 3% річних в сумі 43 777 грн 91 коп - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволити повністю.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2024 року у справі №918/655/23. Призначено справу №918/655/23 до розгляду на 09 вересня 2024 року об 12:00 год.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2024 оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ст.269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 8 березня 2022 року Державним підприємством "Гарантований покупець" (Гарантований покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (електропостачальник/відповідач) був укладений договір №470/03/22 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами від 25.03.2022 №518/02/22 та від 02.03.2023 №336/03/23 (далі - договір), згідно з п.1.1. якого Гарантований покупець зобов'язується продавати, а електропостачальник зобов'язується на виконання наказу Міністерства енергетики України від 05 березня 2022 року № 106 "Про забезпечення електричної енергії необхідних для задоволення потреб побутових споживачів" купувати електричну енергію, відповідно до умов цього договору.
В подальшому, в п.1 Додаткової угоди від 25 березня 2022 року №518/02/22 сторони дійшли згоди по тексту договору слова, цифри та знаки "наказу Міністерства енергетики України від 05 березня 2022 року № 106 "Про забезпечення електричної енергії необхідних для задоволення потреб побутових споживачів" замінити словами, цифрами та знаками "наказу Міністерства енергетики України від 21 березня 2022 року № 132 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період".
В розділі 3 договору сторонами визначено умови продажу електричної енергії.
Зокрема, відповідно до п.3.1. договору, обсяг, погодинні обсяги купівлі-продажу електричної енергії та інші умови продажу електричної енергії, яку Гарантований покупець продає, а електропостачальник купує в розрахунковому періоді за цим договором визначається шляхом погодження обсягів купівлі-продажу електричної енергії, за формою яка наведена в додатку № 2 до цього договору.
Згідно п.3.2. договору ціна на електричну енергію, за якою Гарантований покупець здійснює продаж електричної енергії електропостачальнику, дорівнює ціні, що склалася на ринку на добу наперед у відповідну годину постачання.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (з 00.00 годин першого по 24.00 години останнього числа включно), що передбачено в п.3.3. договору.
Розділом 4 договору сторони погодили ціну та порядок оплати електричної енергії.
Відповідно до п.4.1. договору, електропостачальник розраховується з Гарантованим покупцем за електричну енергію за цінами, що визначені відповідно до п.3.2. цього договору.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що оплата за придбану у Гарантованого покупця електричну енергію здійснюється електропостачальником до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно п. 4.5. договору вартість електричної енергії, придбаної електропостачальником у Гарантованого покупця, визначається на підставі підтверджених обсягів купівлі-продажу електричної енергії (п.3.6. договору) та цін, що визначені відповідно до п.3.2. цього договору.
Результати проведених господарських операції у відповідному періоді постачання відображаються в Акті купівлі-продажу електричної енергії, форма якого визначена в додатку №3 до договору, з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) сторін, в порядку визначеному в п.п. 4.9. - 4.11. договору.
Крім того, відповідно до п.4.7. договору, на виконання наказу Міністерства енергетики України від 05.03.2022 №106 електропостачальник має право здійснити оплату Гарантованому покупцю шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов'язань, що виникли в результаті різниці між зобов'язаннями з оплати за пунктами 3.1, 3.2, 4.1-4.3 цього договору та перерахованими грошовими коштами на виконання п. 4.4 цього договору, з непогашеними грошовими зобов'язаннями Гарантованого покупця, що виникли у відповідному розрахунковому періоді при отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів від електропостачальника згідно із договором від 15.09.2021 №2309/02/21.
В подальшому Додатковою угодою від 25 березня 2022 року №518/02/22 сторони дійшли згоди в пункті 4.7 договору слова, цифри, та знаки "На виконання наказу Міністерства енергетики України від 05.03.2022 №106 електропостачальник має право здійснити" замінити словами, цифрами та знаками "На виконання Наказу до 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим Електропостачальник здійснює".
Згідно з п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та законодавством України.
Згідно з п.7.2 договору у випадку оплати електропостачальником за електричну енергію з порушенням строку оплати передбаченого договором, електропостачальник сплачує Гарантованому покупцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення.
Пунктом 7.3. договору передбачено, що за прострочення оплати покупцем за електричну енергію на строк понад 30 календарних днів, електропостачальник додатково сплачує Гарантованому покупцю штраф у розмірі 7% від суми простроченої заборгованості.
На виконання умов договору позивачем за період з березня 2022 року по квітень 2023 року було поставлено відповідачу електричної енергії на загальну суму 1 524 428 691,64 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами купівлі-продажу електричної енергії.
Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань оплату за придбану у Гарантованого покупця електричну енергію в періоди постачання березень 2022 року - квітень 2023 року здійснив частково та з порушенням строків оплати, визначених п.4.4. договору.
Так, відповідачем було лише частково сплачено вартість електричної енергії за березень 2022 на загальну суму 5 574 027,83 грн, що підтверджується реєстром банківських документів з 01.03.2022 по 12.06.2023.
Крім того в порядку визначеному п.4.7. договору, заборгованість відповідача за придбану електричну енергію в період з березня 2022 по квітень 2023 сплачена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов'язань на загальну суму 1 518 854 663,81 грн. (з ПДВ), а саме:
- за березень 2022 року зараховано на суму 115 204 777,75 грн (з ПДВ);
- за квітень 2022 року зараховано на суму 113 228 887,99 грн (з ПДВ);
- за травень 2022 року зараховано на суму 129 789 851,30 грн (з ПДВ);
- за червень 2022 року зараховано на суму 110 367 986,76 грн (з ПДВ);
- за липень 2022 року зараховано на суму 107 122 871,47 грн (з ПДВ);
- за серпень 2022 року зараховано на суму 130 346 028,40 грн (з ПДВ);
- за вересень 2022 року зараховано на суму 42 565 133,06 грн (з ПДВ);
- за жовтень 2022 року зараховано на суму 39 378 884,39 грн (з ПДВ);
- за листопад 2022 року зараховано на суму 63 460 345,44 грн (з ПДВ);
- за грудень 2022 року зараховано на суму 121 849 119,04 грн (з ПДВ);
- за січень 2023 року зараховано на суму 61 808 991,74 грн (з ПДВ);
- за лютий 2023 року зараховано на суму 157 339 488,43 грн (з ПДВ);
- за березень 2023 року зараховано на суму 160 011 683,09 грн (з ПДВ);
- за квітень 2023 року зараховано на суму 166 380 614,95 грн (з ПДВ), що підтверджується актами зарахування зустрічних однорідних вимог за період з березня 2022 року по квітень 2023 року.
Враховуючи викладене, ДП "Гарантований покупець" звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" пені в розмірі 39 904 007 грн 56 коп, штрафу в розмірі 4 002 757 грн 79 коп., 3% річних в розмірі 2 564 730 грн 38 коп. та інфляційних втрат в розмірі 14 801 315 грн 66 коп.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та і інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати за придбану у Гарантованого покупця електричну енергію в періоди постачання березень 2022 року - квітень 2023 року.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції.
Як визначено ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вже зазначалося вище, згідно з п.п. 7.1-7.3 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України. У випадку оплати електропостачальником за електричну енергію з порушенням строку оплати передбаченого договором, електропостачальник сплачує Гарантованому покупцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення. За прострочення оплати покупцем за електричну енергію на строк понад 30 календарних днів, електропостачальник додатково сплачує Гарантованому покупцю штраф у розмірі 7% від суми простроченої заборгованості.
Отже, укладеним сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені та штрафу.
Однак, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 25.02.2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування.
Так, пунктом 5 вказаної постанови (доповненим згідно постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Підпунктом 16 пункту 1 постанови №332 (доповненим згідно постанови №413 від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Повноваження НКРЕКП визначені Законом України "Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", п.1 ч.2 ст.17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Як визначено п.1 ч.1 ст.2 Закону, регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Постанова НКРЕКП №413 від 26.04.2022, якою доповнено постанову №332 підпунктом 16 пункту 1, набрала чинності з дня її прийняття, проте, згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, отже, норми вказаної постанови, з урахуванням формулювання пункту про розповсюдження його дії на увесь період воєнного стану, поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін.
Також вказаною постановою регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у т.ч. у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, яким є позивач, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.
Частиною 4 ст.236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Господарським судом враховані правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.09.2022 у справі № 912/1941/21, від 25.01.2022 у справі №911/782/21, в яких зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов'язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".
Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Відповідно до статті 1 вказаного Закону, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.6 Закону України "Про ринок електричної енергії", до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до п.4 ч.4 ст.6 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22 констатовано, що постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Враховуючи викладене та зважаючи на висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для стянення з відповідача пені в розмірі 39 904 007,56 грн та штрафу в розмірі 4 002 757,79 грн та відповідно відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 564 730,38 грн та інфляційних втрат в розмірі 14 801 315,66 грн, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, як з'ясовано судами, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце, суд першої інстанції визнавши розрахунок відсотків річних, наданий позивачем невірним та провівши його самостійно, правомірно стягнув на користь позивача 2 520 952,47 грн 3% річних та 14 801 315,66 грн - інфляційних втрат. У стягненні 43 777,91 грн 3% річних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та відповідно пред'явлено до стягнення безпідставно.
При цьому, судом першої інстанції вірно взято до уваги, що розрахунок відсотків річних за прострочення оплати за придбану у Гарантованого покупця електроенергію в березні 2022 року позивачем здійснено з 08.04.2022, що суперечить положенням пункту 4.4. договору, а також при розрахунку допущені арифметичні помилки.
Щодо доводів скаржника про те, що у даному випадку мають застосовуватися норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки вони мають вищу юридичну силу ніж постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є правовою державою.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні № 9-рп/2001 від 19.06.2001 у справі № 1-37/2001, в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.
Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії.
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону "Про ринок електричної енергії", купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині третій статті 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов'язки та відповідальність сторін (п.8 ч.3 ст.66 Закону).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов'язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).
Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.
Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України, типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (п.16 ч.2 ст.3 Закону "Про ринок електричної енергії").
Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.
Частина четверта статті 179 ГК України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов'язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.
Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого продовжувався неодноразово.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч.2 ст.9 цього Закону, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Відповідно до ч.1 ст.20 наведеного Закону, правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Господарський суд враховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 зазначила мету та підстави її прийняття.
Зокрема, Регулятор зазначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Отже, господарський суд доходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому, рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Крім того, як було зазначено судом вище, норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 №333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
Отже, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області в оскаржуваній частині ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2024 року у справі №918/655/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "12" вересня 2024 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.