вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про закриття апеляційного провадження
"04" вересня 2024 р. Справа№ 910/423/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 04.09.2024,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (особи, яка не брала участі у справі)
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023, повний текст якого складено та підписано 27.06.2023
у справі № 910/423/23 (суддя Котков О.В.)
за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви
до Національного заповіднику «Києво-Печерська лавра»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1. ОСОБА_2
2. ОСОБА_3
3. ОСОБА_4
4. ОСОБА_5
5. ОСОБА_6
6. ОСОБА_7
7. ОСОБА_8
8. ОСОБА_9
9. ОСОБА_10
10. ОСОБА_11
11. ОСОБА_12
12. ОСОБА_13
13. ОСОБА_14
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 14. Міністерство культури та стратегічних комунікацій України
про усунення перешкод у користуванні майном
Рух справи
05 січня 2023 року Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православна церква звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного заповіднику «Києво-Печерська лавра» про:
- усунунення перешкоди Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви у користуванні майном, (а саме у доступі та здійсненні Богослужінь та релігійних обрядів священнослужителями Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври /Чоловічий монастир/Української Православної Церкви у будівлі Успенського собору (корпус №80), наданим в почасове безоплатне користування згідно договору № 1-б від 17 червня 2016 року, укладеного між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником (Національний заповідник «Києво-Печерська лавра») та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви;
- усунунення перешкоди Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви у користуванні майном, (а саме у доступі та здійсненні Богослужінь та релігійних обрядів священнослужителями Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври /Чоловічий монастир/Української Православної Церкви у будівлі Трапезною церквою Трапезною палатою (корпус № 29), наданим в почасове безоплатне користування згідно договору № 2-б від 17 червня 2016 року, укладеного між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником (Національний заповідник «Києво-Печерська лавра») та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач вчиняє перешкоди позивачу у користуванні майном згідно договорів № 1-б та № 2-б від 17.06.2016 року щодо обмеження у проведенні богослужінь та обрядів, що суперечить ч. 2 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/423/23 в позові відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням, особа, яка не брала участь у даній справі - ОСОБА_1 , в порядку ч. 1 ст. 254 ГПК України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду у цій справі зачіпає безпосередньо його право на свободу світогляду і віросповідання, як ченця релігійного об'єднання Української Православної Церкви, зокрема, Свято-Успенської Києво- Печерської Лаври / Чоловічий монастир/ Української Православної Церкви, що включає в себе свободу сповідувати релігію, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність, тісно пов'язане із його правом на вільне віросповідання та відправлення релігійних культів. Постійне проживання за місцем реєстрації на території Києво-Печерської Лаври передбачає безперешкодну можливість здійснювати релігійні обряди у культових будівлях, якими користувалася релігійна громада відповідно до Договору №1-б від 17 червня 2016 року та Договору № 2-б від 17 червня 2016 року, укладених між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником (Національний заповідник «Києво-Печерська лавра») та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/ Чоловічий монастир/ Української Православної Церкви. Також, апелянт зазначає, що він не є стороною спірних договорів, однак він є заінтересованим у подальшій чинності зазначених договорів та збереженні права Монастиря здійснювати богослужіння у храмах, розташованих на території Лаври.
Отже, апелянт вважає, що рішення суду про відмову у задоволенні позову зачіпає його релігійні права як особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та/або обов'язки.
Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Рух апеляційної скарги
Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 22.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/423/23. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/423/23 залишено без руху. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.
06.02.2024, у строк встановлений судом, скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
В обґрунтування цього клопотання апелянт заначив, що він є ченцем Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічого монастиря) Української Православної Церкви, який проживає на її території та не отримує грошової допомоги, не є працевлаштований та не має власного доходу, а тому сума судового збору у розмірі 8052,00 грн є непомірною для нього. На підтвердження наведених обставин апелянтом додано копію довідки Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічого монастиря) Української Православної Церкви №177/13-52 від 06.09.2023 та довідку Державної податкової служби України про розмір його доходу за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/423/23. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/423/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/423/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до спільного розгляду з апеляційними скаргами Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви та ОСОБА_15 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/423/23 на 06.03.2024. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в письмовій формі до 01.03.2024. Встановлено ОСОБА_1 строк для подачі заяв, клопотань, заперечень та пояснень в письмовій формі до 01.03.2024. Явка учасників справи не визнана обов'язковою.
Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема на 04.09.2024.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Третя особа - ОСОБА_13 у відзиві від 04.03.2024 підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просив її задовольнити, а оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Інші учасники справи не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Явка представників сторін
Представники позивача в судовому засіданні 04.09.2024 надали пояснення та зазначили, що оскаржене судове рішення зачіпає права монаха ОСОБА_1, а також проти закриття провадження за цією апеляційною скаргою заперечили та просили розглядати апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Представник відповідача в судовому засіданні 04.09.2024 заперечив проти розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 та просив закрити провадження за цією апеляційною скаргою.
Представник третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в судовому засіданні 04.09.2024 заперечив проти закриття провадження у справі та просив розглядати апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Представники третьої особи - Міністерства культури та стратегічних комунікацій України в судовому засіданні 04.09.2024 заперечили проти розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 та просили закрити провадження за цією апеляційною скаргою.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції
Як вже було зазначено, Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра/Чоловічий монастир/Української православна церква звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного заповіднику «Києво-Печерська лавра» про усунунення перешкоди Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви у користуванні майном, наданим в почасове безоплатне користування згідно договорів № 1-б від 17 червня 2016 року та № 2-б від 17 червня 2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач вчиняє перешкоди позивачу у користуванні майном згідно договорів № 1-б та № 2-б від 17.06.2016 року щодо обмеження у проведенні богослужінь та обрядів, що суперечить ч. 2 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/423/23 в позові відмовлено.
Монах - ОСОБА_1 не є учасником цієї справи та подав апеляційну скаргу як особа, на думку якої, суд вирішив питання про його права, інтереси та обов'язки щодо його безперешкодної можливості здійснювати релігійні обряди у культових будівлях, якими користувалася релігійна громада відповідно до Договору №1-б від 17 червня 2016 року та Договору № 2-б від 17 червня 2016 року, укладених між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником (Національний заповідник «Києво-Печерська лавра») та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/ Чоловічий монастир/ Української Православної Церкви
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи із предмета та підстав позову.
Також указана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 19.01.2023 та від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі №914/794/21, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20, від 17.05.2024 у справі №910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 19.01.2023 та від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі №914/794/21, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20.
Також колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21 (пункт 6.4), зокрема, про таке.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та/або обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та/або обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та/або обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права, інтереси та/або обов'язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги [наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г].
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та/або обов'язки скаржника і які конкретно.
Тобто чинний ГПК України передбачає необхідність дослідження апеляційним господарським судом наявності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та/або обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
Відтак особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та/або обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Тобто скаржник повинен підтвердити безпосередність його правового зв'язку з оскаржуваним судовим рішення, а саме: чітко зазначити в апеляційній скарзі, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та/або обов'язки, та про які саме.
При цьому суд апеляційної інстанції насамперед має з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права, інтереси та/або обов'язки скаржника та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасувати судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та/або обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та/або обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, а також у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є усунення перешкод у користуванні майном Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви, наданим в почасове безоплатне користування згідно договору № 1-б від 17 червня 2016 року та договору № 2-б від 17 червня 2016 року (корпус № 80 та корпус № 29), укладених між позивачем та відповідачем.
Скаржник вважає, що оскарженим судовим рішенням порушено його права, з посиланням на те, що він є монахом, який проживає на території монастиря та суд вирішив питання про його права, інтереси та обов'язки щодо його безперешкодної можливості здійснювати релігійні обряди у культових будівлях, якими користувалася релігійна громада відповідно до договорів №1-б та №2-б від 17 червня 2016 року.
Дослідивши та перевіривши доводи скаржника, колегія суддів встановила, що рішенням місцевого господарського суду від 13.06.2024 не вирішувалося питання про права, інтереси та обов'язки монаха ОСОБА_1 щодо жодної зі сторін спору та відносно предмета спору.
Також у мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваного рішення суд першої інстанції не навів жодних висновків про права, інтереси та/або обов'язки монаха ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, в тому числі це судове рішення не містить жодних висновків щодо обмеження ОСОБА_1 у свободі вибору світогляду та віросповідання.
Колегія суддів зауважує, що оскаржуване судове рішення стосується виключно дослідження правових підстав продовження дії договорів № 1-б та № 2-б від 17.06.2016 року щодо користуватися державним майном - будівлями Успенського собору та Трапезної церкви з Трапезною палатою.
Матеріали справи свідчать, що вказані договори, на яких пред'явлено позов, укладено між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником (Національний заповідник «Києво-Печерська лавра») та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви.
Разом з тим, фізична особа ОСОБА_1 не є стороною означених договорів.
Тобто спір у справі, що переглядається, виник стосовно прав та обов'язків юридичних осіб - Заповідника і Монастиря, як сторін господарських договорів щодо надання в почасове безоплатне користування релігійною організацією частиною культової будівлі Успенського собору (корпус №80) та Трапезної церкви з Трапезною палатою(корпус № 29), які є державною власністю. При цьому фізична особа ОСОБА_1 , який є ченцем Монастиря (орендаря за спірним договором та позивача у справі), не є стороною цього спору, а судове рішення місцевого господарського суду про відмову в позові за наслідком розгляду господарського спору безпосередньо не стосується його прав, інтересів та обов'язків.
Отже, фактичні обставини у їх сукупності свідчать про відсутність очевидного і безумовного зв'язку між оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та правами, інтересами і (або) обов'язками скаржника, за наявності якого виникає право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не приймала участі у справі.
Через призму застосування положень статей 17, 254, 264 ГПК України, враховуючи правові позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №62/112, № 925/1600/16, № 908/1141/15-г, № 904/6084/21 та низку послідовних правових висновків Верховного Суду у справах № 914/1643/19, №910/6681/20, №912/837/19, №914/1334/20, №910/1005/23, № 914/794/21, № 910/21451/16, №910/6180/20 щодо порядку розгляду апеляційних скарг осіб, які не брали участі у справі, однак уважають, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про їхні права, інтереси та/або обов'язки, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення місцевого господарського суду в цій справі не стосується прав та (або) обов'язків чи законних інтересів скаржника, з огляду на відсутність безпосереднього правового зв'язку між скаржником та оскаржуваним судовим рішенням, виходячи із його доводів, викладених в апеляційній скарзі, та змісту правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі.
Також колегія враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 22.05.2024, від 24.05.2024 та від 10.06.2024 у справі №910/4552/23. Ця справа є повністю релевантною по відношенню до справи, що розглядається. При цьому, колегія враховує сукупність таких критерії, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 17, 234, 235, 254, 264 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особи, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/423/23.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано, - 13.09.2024.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова