Справа № 444/3366/24
Провадження № 2-а/444/38/2024
09 вересня 2024 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :
головуючого судді Зеліско Р. Й.,
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2740018,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області з підстав зазначених у позовній заяві. Просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2740018, складену капітаном відділення поліції №2 (смт. Воловець) Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. та справу про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити. Позовні вимоги просить задоволити.
Позивач в судове засідання не прибув, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує, просить такі задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки на його електронну адресу та за місцем перебування юридичної особи, яку уповноваженим представником отримано 04.09.2024 року.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксація судового засідання з допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Конституцією України закріплено норму щодо обов'язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 02 серпня 2024 року о 15 год. 49 хв. поліцейським відділення поліції №2 (смт. Воловець) Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області, капітаном поліції ОСОБА_2 в с. Нижні Ворота Мукачівського району Закарпатської області по дорозі Київ-Чоп 718 було зупинено транспортний засіб Daily 70c17, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .
Як зазначає позивач, працівник поліції після зупинки згаданого вище транспортного засобу представився, але причину зупинки транспортного засобу не пояснив. Наказав позивачу пред'явити посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль. Отримавши від нього документи, попросив зачекати декілька хвилин. Повернувшись, інспектор поліції повідомив його, що він керував транспортним засобом, в якого встановлено місце для відпочинку водія без відповідного дозволу, і як наслідок, позивача було звинувачено в тому, що він порушив вимоги п. 31.3.а. Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та надано йому постанову для підпису. Дана постанова була підписана позивачем для отримання копії.
Відповідно до пункту 1, 2 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
Згідно ч.3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Згідно абзацу 2 п. 3 Р.4 Наказу МВС № 1376 «Про затвердження інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» у випадках, передбачених частиною першою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.
Ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як роз'яснено в п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Окрім того, в Постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17, суд прямо вказує на те, що стаття 283 КУпАП встановлює вимоги до постанови про адміністративне правопорушення.
Верховний суд в Постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, зазначає, що судом апеляційної інстанції встановлено, що працівник поліції з метою проведення профілактичної бесіди та роз'яснення водієві про порушення останнім ПДР України підійшов до водія та представився. При цьому зазначив, що оскільки позивач порушив ПДР України, то поліцейський відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про національну поліцію" та п. 2.4 ПДР України мав підставу вимагати у водія пред'явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України. Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України. Враховуючи наведене, висновки апеляційного суду про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб є обґрунтованими. Відповідно, висновки суду касаційної інстанції полягають в тому, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, шо така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) У разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірними.
Аналогічна ситуація була предметом розгляду Верховним судом справи №337/3389/16-а(2-а/33 7/154/2016) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції роти №3 батальйону №2 Управління патрульної поліції міста Запоріжжя Департаменту патрульної поліції Романовського Дмитра Валерійовича, третя особа - Управління патрульної поліції у м. Запоріжжі Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором національної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративного стягнення, поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди і унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне без фіксації порушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути єдиним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій суті є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого адміністративного правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Оскільки, в процесі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративного правопорушення серія ЕНА № 2740018 стосовно ОСОБА_1 , було порушено ряд вимог, а саме:
-не вказано технічних засобів та доказів на підставі яких встановлено, що він як водій здійснював керування транспортним засобом в якому встановлено місце для відпочинку водія без відповідного дозволу;
- не роз'яснено прав згідно ст. 268 КУпАП та строку на оскарження за ст. 289 КУпАП,
відповідно, постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративного правопорушення підлягає скасування, адже винесена на підставі суб'єктивних суджень та власних переконань суб'єкта владних повноважень з порушенням процесуального порядку прийняття рішень.
Суд звертає увагу, що п. 31.3.а. ПДР України встановлено, що забороняється експлуатація транспортних засобів, у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Як зазначає позивач, транспортний засіб марки IVECО Daily 70c17 було придбано в країні Євросоюзу в такому стані як він і є сьогодні. Ні власник транспортного засобу, ні позивач його не виготовляли та не переобладнували. Після придбання автомобіль IVECО Daily 70c17 було розмитнено, зареєстровано та поставлено на транспортний облік в Україні. Під час реєстрації транспортного засобу в Україні у працівників реєстраційних органів не було жодних зауважень з даного приводу переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху. Також, згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 00766-00544-23 від 25.03.2023 року, даний транспортний засіб IVECО Daily 70c17 визнано технічно справним.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративніправопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Складачем постанови не пред'явлено жодних доказів, які б підтверджували вину позивача у порушенні п. 31.3.а. Правил дорожнього руху України.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати:
-чи було вчинено адміністративне правопорушення;
-чи винна дана особа в його вчиненні;
-чи підлягає вона адміністративній відповідальності;
-чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність;
-чи заподіяно майнову шкоду;
-чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В даному випадку суб'єкт владних повноважень не мав права притягати позивача до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи.
Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника поліції.
Суд звертає увагу на те, що в графі «до постанови додаються» нема посилання на жоден доказ.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивнез'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Винесена уповноваженим представником відповідача постанова, яка є предметом оскарження, не відповідає вказаним вище вимогам, оскільки, зокрема, не містить доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення мною адміністративного правопорушення. Працівник поліції не з'ясував обставини, відсутні будь-які об'єктивні дані, на підставі яких можна було б зробити висновок, що позивач вчинив правопорушення.
Недоліки містить і сама оскаржувана постанова.
Так згідно п. 10 Розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 1496/27941 від 01.12.2015 року при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення у ній зазначаються, зокрема:
- у графі № 3 не вказано посаду особи, яка винесла дану постанову.
- у графі № 5 не вказано марку автомобіля
- у графі № 6 не вірно вказано місце вчинення правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не надав суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП, ст. 72, 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, чи спростовували б твердження позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року.
За таких обставин оскаржувана постанова не відповідає встановленим до неї вимогам законодавства, а тому таку потрібно визнати незаконною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Оскаржувана постанова є такою, що прийнята не у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 245, 251, 256 КУпАП, ст. 9, 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2740018, складену капітаном відділення поліції №2 (смт. Воловець) Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 295 КАС України).
Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень КАС України.
За умовами ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Р. Й. Зеліско