ЄУН: 336/9025/24
Провадження №: 2-о/336/400/2024
м. Запоріжжя 13 вересня 2024 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,
при секретарі Бублій Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,-
Заявник звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
1. Заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживания з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Заборонити наближатися ОСОБА_2 на відстань 500 метрів до місця проживания ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 .
3. Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні майном, яке є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , відімкнути замок від частини житлового будинку, який належить на праві привітної власності ОСОБА_1 , але яким користується ОСОБА_2 та надати можливість ОСОБА_1 відремонтувати систему опалення в будинку, яка знаходиться в частині будинку яку зайняв ОСОБА_2 .
В судовому засіданні заявник підтримала викладені в заяві вимоги.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила.
Заслухавши пояснення заявника, вивчивши матеріали справи в повному обсязі, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що на підставі правовстановлюючих документів ОСОБА_1 належить частина житлового будинку АДРЕСА_1 .
В належній заявникові частині будинку, крім неї, зареєстрований та проживає її син- ОСОБА_2 .
Заявник стверджують, що:
« ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, влаштовує конфліктні ситуації, постійно погрожує мені вбивством, обзиває мене нецензурною лайкою, не сплачує комунальні послуги за себе, самоуправно відключав в моєму будинку систему опалення, вчиняє психологічне таекоегмічнк домашнє насильство наді мною
Я є людиною похилого віку, та не маю можливості надати відсіч ОСОБА_2 , тому постійно звертаюся до поліції за допомогою. Органами поліції неодноразово проводилися бесіди з моїм сином, виносилися офіційні застереження щодо неприпустимості протиправної поведінки ОСОБА_2 »
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що під домашнім насильством розуміються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.п.6, 8 ч.1ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особою, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
За тлумаченням статті 3 Європейської Конвенції, Україна має зобов'язання захистити громадян від нелюдського і принизливого поводження і ставлення шляхом вжиття заходів для забезпечення того, щоб особи не піддавалися такому поводженню, включаючи нелюдське і принизливе поводження зі сторони інших осіб (не представників держави). Такі заходи повинні передбачати ефективний захист і включати кроки по попередження нелюдського та принизливого ставлення, про яке влада знала чи повинна була знати.
У рішенні Європейського Суду по справі Опуз проти Туреччини (Opuz v. Turkey, no. 33401/02, 09.06.2009) суд дав характеристику зобов'язань держави у зв'язку з насильством в сім'ї, визнавши серйозність домашнього насильства в Європі, та підкресливши відповідальність, з якою держави повинні вживати відповідних заходів з метою протидії цьому порушенню прав людини. У своєму рішенні Суд підкреслив, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також вказав, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливим є наявність ефективних механізмів їх реалізації.
Суд проголосив, що нездатність держави захистити жінок від домашнього насильства порушує їх право на рівний захист перед законом, навіть за відсутності наміру такої дискримінації. У рішенні Європейського Суду по справі Б. проти республіки Молдова (п. 51), та інших справах Європейський Суд також вказує, що необхідно визначити, чи національна влада знала чи повинна була знати про насильство, від якого потерпала заявниця, та про загрозу повторного насильства, і у випадку якщо так, то чи були вжиті всі розумні заходи для її захисту та покарання винного.
Згідно з п.2 ч.1 ст.24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить, зокрема, обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до п.7 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, серед яких: 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.
За правилами ст. 350-5 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №756/3859/19 (провадження №61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону №2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Дійсно, у 2023-2024 р.р. заявник зверталася до органів Національної поліції з приводу скарг на сина, на що отримувала відповіді про проведені перевірки та про складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Натомість, постановами суддів Шевченківіського районного суду м. Запоріжжя вирішено:
-провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 173 -2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (постанова від 14.02.2024);
-провадження в адміністративній справі у відношенні ОСОБА_2 за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення (постанова від 03.07.2024).
Справа № 336/8176/24 за 173-2 ч. 1 КУпАП лише наразі призначена до судового розгляду.
Отже, самі по собі вищеперелічені звернення заявниці за відсутності відомостей про притягнення її сина до адміністративної відповідальності невиконання якогось термінового заборонного припису заінтересованою особою не можуть бути підставою для задоволення поданої заяви.
Посилання заявника про притягнення її сина до адміністративної відповідальності у 2019-202 р.р. не впивають на висновок суду з огляду на положення ст. 39 КУпАП України (якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню).
В силу ч.3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.
На підставі вищевикладеного та керуючись п.п.6, 7,8 ч.1ст.1, п. 4 ч. 2 ст. 26, п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ст.ст. 12,13, 60, 81,141,263,265,350-1-350-8 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави .
Визначення дати складання повного рішення - 13.09.2024.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя П.В. Зарютін