Справа № 333/7884/24
Провадження № 1-кс/333/2502/24
09 вересня 2024 року м. Запоріжжя
Слідча суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , слідчого: ОСОБА_3 , прокурора: ОСОБА_4 , підозрюваного: ОСОБА_5 , захисника підозрюваного: ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , погоджене процесуальним прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №62024080100002986 від 03.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та додані до нього матеріали відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, номеру обслуги 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого,-,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
09.09.2024 року старший слідчий в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, звернувся до суду із даним клопотанням.
Вимоги клопотання обґрунтовані наступним.
Слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024080100002986 від 03.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №365 від 17.12.2023 солдата ОСОБА_5 було призначено на посаду номера обслуги 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України « Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
У невстановлений час, але не пізніше 29 січня 2024 року, солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вирішив ухилитись від проходження військової служби та залишити місце несення служби з метою ухилитися від військової служби.
Реалізуючи свій умисел, солдат ОСОБА_5 , перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи умисно, маючи на меті ухилитись від військової служби, в порушення статутних вимог, 29 січня 2024 року самовільно залишив місце несення служби, а саме: тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_2 , таким чином ухилився від військової служби.
З 29 січня 2024 року солдат ОСОБА_5 , обов'язки військової служби не виконував, до місця служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд. При цьому, солдат ОСОБА_5 , не вживав жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, 29 січня 2024 року солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст. ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме: тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_2 та ухилився від військової служби, тобто вчинив дезертирство.
Таким чином, ОСОБА_5 за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
23.07.2024 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
В ході досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_5 були вручені повістки про виклик останнього 28.08.2024, 29.08.2024 та 30.08.2024 до приміщення ТУ ДБР у м. Мелітополі, за адресою: АДРЕСА_2
28.08.2024, 29.08.2024 та 30.08.2024 ОСОБА_5 за викликом до приміщення ТУ ДБР у м. Мелітополі, за адресою: АДРЕСА_2 не з'явився, про причини неявки не повідомив, мобільний телефон останнього вимкнено, про своє місцезнаходження підозрюваний не повідомляв.
02.09.2024 згідно з постановою слідчого у кримінальному провадженні №62024080100002986 від 03.04.2024 підозрюваного ОСОБА_5 було оголошено в розшук.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами:
?повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення;
?протоколами допитів свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ;
?іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчиняти нове кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти інкриміноване правопорушення.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі вищевикладеного, слідчий просить обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання у повному обсязі та послався на обставини, які були викладені в клопотанні.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав, зазначених слідчим у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував відносно задоволення клопотання прокурора, просив визначити більш м'який запобіжний захід.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого, вважає, що заявлені слідчим ризики, передбачені ст. 177 КПК України, необґрунтованими.
Вислухавши пояснення слідчого, думку прокурора, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 по цьому кримінальному провадженню запобіжний захід у виді тримання під вартою з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024080100002986 від 03.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, скоєного при вищезазначених обставин.
23.07.2024 р. в межах вищевказаного кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
В ході досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_5 були вручені повістки про виклик останнього 28.08.2024, 29.08.2024 та 30.08.2024 до приміщення ТУ ДБР у м. Мелітополі, за адресою: АДРЕСА_2
28.08.2024, 29.08.2024 та 30.08.2024 ОСОБА_5 за викликом до приміщення ТУ ДБР у м. Мелітополі, за адресою: АДРЕСА_2 не з'явився, про причини неявки не повідомив, мобільний телефон останнього вимкнено, про своє місцезнаходження підозрюваний не повідомляв.
02.09.2024 згідно з постановою слідчого у кримінальному провадженні №62024080100002986 від 03.04.2024 підозрюваного ОСОБА_5 було оголошено в розшук.
Клопотання слідчого оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінальних проваджень.
Підозрюваному ОСОБА_5 завчасно вручені під розпис, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
В іншому своєму рішенні Суд наголосив (справа "Чеботарь проти Молдови" від 13.02.2008 р.), що "для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданим у відповідності до ст.5 п.1 (с), поліція не повинна мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Так само не обов'язково, щоб затриманій особі в подальшому було пред'явлено обвинувачення або ця особа постала перед судом. Метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яка повинна підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання. При цьому, обґрунтована підозра є важливою гарантією від свавільного тримання під вартою або затримання особи".
Отже на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих слідчим матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.
На підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчим надано копії: повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення;
?протоколами допитів свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ;
?іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_5 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. На думку слідчого судді, слідчим надані вагомі докази на підтвердження наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_5 , який є військовослужбовцем (по мобілізації), підозрюється у скоєнні особливо тяжкого, військового злочину в умовах війни, за який ч. 4 ст. 408 КК України, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року (п. 36) ЄСПЛ вказав, «…Суд зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року)…».
Відповідно до пункту 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, «…Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів. Суд визнає, що з огляду на серйозність обвинувачень, висунутих проти заявника, органи влади мали підстави вважати, що існування такого ризику було встановлено із самого початку. Однак, Суд неодноразово наголошував, що тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув'язнення..».
Слідча суддя, враховуючи особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні військового злочину в умовах воєнного стану в Україні, характер правопорушення, його конкретні обставини та суспільну небезпечність, тяжкість покарання, передбаченого законодавством, за такий злочин, слідчий суддя погоджується із заявленим в клопотанні слідчого ризиками того, що ОСОБА_5 з метою уникнення можливого тяжкого вищевказаного покарання, може переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків. Також враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, його безвідповідальне ставлення до своїх військових обов'язків, слідча суддя погоджується про існування заявленого слідчим ризику, що підозрюваний може вчинити нове військове кримінальне правопорушення.
В матеріалах справи відсутні відомості, що внаслідок стану здоров'я підозрюваний не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.
Враховуючи положення п. 7 ч. 176 КПК, інші більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані відносно підозрюваного ОСОБА_5 , який є військовослужбовцем та підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Слідча суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, особу підозрюваного, конкретні обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку, що заявлений слідчим запобіжний захід зможе запобігти встановленим судом ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
Необхідність арешту підозрюваного ОСОБА_5 , що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст. 5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом. Такі обов'язки передбачено в чинному кримінально-процесуальному законодавстві України, зокрема, в ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що не визначення розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 408 КК України, є правом, не обов'язком слідчого судді, з огляду на особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, задовільну характеристику з місця служби, тяжкість інкримінованого злочину, майновий стан підозрюваного, слідча суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, в межах визначених ст. 182 КПК України, - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням положень ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» складає 242 240,00 грн.
Також слідча суддя вважає за необхідне, у разі внесення вищевказаного розміру застави, покласти на підозрюваного наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді та суду, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження; повідомляти слідчого, суд, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність слідчим під час розгляду клопотання, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого в частині обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, при цьому строк дії цього запобіжного заходу встановити в межах строку досудового розслідування, а саме, протягом 22 днів з дня постановлення цієї ухвали, до 30.09.2024 р. включно.
Керуючись, ст.ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196,309 КПК України слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , погоджене процесуальним прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080100002986 від 03.04.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 22 дні.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з часу його фактичного затримання, а саме: 09.09.2024 р. з 16-35 год.
В іншій частині, заявлені вимоги, - залишити без задоволення.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одночасно з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена у будь-який момент в строк до 30.09.2024 р., включно, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, Банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача (IBAN) UA378201720355249002000001205, Призначення платежу: вид платежу (застава, вартість частки майна тощо); П.І.Б. особи, за яку вноситься застава; номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком до 30.09.2024 р., включно, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді та суду, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження;
- повідомляти слідчого, суд, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби);
- утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваній особі наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Виконання ухвали доручити Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала діє до 30.09.2024 р. включно.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду. Для особи яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1