Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/476/21
Провадження №: 1-кп/332/79/24
12 вересня 2024 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України,
У провадженні суду знаходиться вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання недопустимими доказів, а саме: доказів, отриманих під час виконання ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2020 про дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_1 за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , які оформлені протоколом обшуку від 07.10.2020 з доданим до нього технічним записом. В обґрунтування зазначив, що розгляд клопотання про проведення обшуку був проведений із суттєвими порушеннями норм КПК України, а саме: під час розгляду був відсутній прокурор та/або слідчий, фіксування процесу не проводилося, тому вважає докази, отримані на підставі ухвали про проведення обшуку, явно недопустимими.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника та пояснив, що суттєві порушення кримінального процесуального закону відсутні, окрім того вказані питання повинні вирішуватись при наданні оцінки доказам в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку. Докладні заперечення долучив письмово.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
При цьому системний аналіз ст. 89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.
Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію «очевидна недопустимість доказу», слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв'язку з кримінально процесуальними правовідносинами.
Відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).
Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).
На час розгляду даного клопотання судовий розгляд кримінального провадження триває. Судом не допитувалися учасники процесу та не досліджувались інші докази сторони обвинувачення. Конкретних ознак очевидної недопустимості зазначених доказів суду не наведено, а тому суд вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.
Водночас, на думку суду, необхідне зазначити, що доводи, викладенні захисником у своєму клопотанні, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів, а саме: доказів, отриманих під час виконання ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2020 про дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_1 за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , які оформлені протоколом обшуку від 07.10.2020 з доданим до нього технічним записом, під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 89, 368 КПК України, -
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про визнання доказів вочевидь недопустимими, а саме: доказів, отриманих під час виконання ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2020 про дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_1 за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , які оформлені протоколом обшуку від 07.10.2020 з доданим до нього технічним записом - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 13 вересня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1